Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поряд із знищенням мирного населення, фашисти вчинили в місті і масове знищення військовополонених бійців Червоної Армії. Влітку 1941 року окупанти створили на околицях міста 2 концентраційні табори для полонених — так
званий панцерний і табір № 365. Ці табори, які існували до 1944 року, з перших же днів були перетворені на фабрики смерті, де радянських воїнів морили голодом, холодом, цькували собаками, розстрілювали. Звідси, з Володимир-Волинського табору, почав свій мученицький шлях по фашистських катівнях генерал-лейтенант Д. М. Карбишев, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В таборах лютували різні хвороби — тиф, цинга, шлункові захворювання, від яких умирали тисячі в'язнів. Узимку 1941 року фашисти спалили в бараках близько 400 полонених, дещо пізніше отруїли 500 чоловік. Взимку 1943 року фашисти гнали через місто при 30-градусному морозі 800 босих військовополонених.
Після визволення міста члени спеціальної комісії по розслідуванню фашистських злодіянь виявили в канцелярії концтабору документ від 23 листопада 1943 року, в якому вказувалось, що на склад табору було здано 56 тис. френчів, 52 160 шапок, 55 066 пар взуття з дерев'яними колодками. Це все, що лишилось від закатованих в'язнів.
На місці, де був концентраційний табір, у 1967 році споруджено скульптурно-меморіальний ансамбль (автори Ф. М. Гриж, Є. В. Дзиндра, Я. І. Назаркевич).
Три роки гітлерівські загарбники глумились над Володимиром-Волинським. І все ж, незважаючи на жорстокий терор, звірячі розправи, масові страти, ворогові не вдалося зломити радянських людей і поставити їх на коліна. В перші дні окупації в місті виникла підпільна антифашистська група, організатором якої був А. В. Мітін, директор вечірньої школи № 1. Радянські патріоти вели антифашистську пропаганду серед населення, розклеювали листівки, допомагали військовополоненим організовувати втечі з концентраційного табору, а потім переправляли їх у партизанські загони. Але 6 листопада 1941 року фашисти арештували А. В. Мітіна і після довгих катувань розстріляли.
Поблизу Володимира-Волинського діяли загони народних месників. Так, на залізничній лінії Ковель—Володимир-Волинський з 1943 року не давав спокою ворогам загін ім. С. М. Кірова (командир М. М. Ніколаєнко) із з'єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. За цей час партизани пустили під укіс 6 ворожих ешелонів. Партизани-комуністи створили в навколишніх селах 9 підпільних парт-організацій і райком КП(б)У з центром у Любомлі.
В 1944 році 1-й Український фронт розгорнув бойові дії за визволення Західної України. Володимир-Волинський був одним із міцних вузлів опору німецько-фашистських окупантів. Війська правого флангу 3-ї гвардійської армії 18 липня зав'язали бої на підступах до міста, які тривали три дні. Частини 72-ї, 88-ї і 214-ї німецьких піхотних дивізій намагалися будь-що утримати місто у своїх руках. Для їх розгрому командуючий 3-ю гвардійською армією виділив 120-й стрілецький корпус під командуванням генерал-майора С. І. Донськова. Частини 197-ї стрілецької дивізії, які вийшли на східну околицю Володимира-Волинського, зустріли запеклий опір ворога. Тоді командир дивізії полковник Ф. С. Даниловський направив основні сили в обхід міста з півночі. В той же час з півдня противника атакували частини 218-ї стрілецької дивізії. 20 липня гітлерівський гарнізон був розгромлений. Військовим з'єднанням і частинам, які відзначились у цих жорстоких боях, було присвоєно найменування Володимир-Волинських. Столиця нашої Батьківщини Москва 20 липня 1944 року на честь визволення стародавнього міста України салютувала 20 артилерійськими залпами із 224 гармат. 23 липня з нагоди перемоги над ворогом у Володимирі-Волинському відбувся мітинг, в якому взяли участь більш як 3 тис. жителів. На честь 20-річчя перемоги над гітлерівською Німеччиною в місті на кошти громадськості збудовано монумент Слави, на якому викарбувані слова: «Воїнам Радянської Армії, партизанам і підпільникам, які віддали своє життя за визволення Волині,— громадяни міста».
У перші дні після визволення відновили діяльність органи Радянської влади, партійні, комсомольські та громадські організації. На 26 серпня 1944 року в місті вже було 6 первинних парторганізацій, які об'єднували 34 членів і кандидатів у
Володимир-Волинський
Сторінка 10 з 14
фашисти, намагаючись приховати сліди своїх злочинів, склали всі трупи в штабелі, облили бензином і спалили.Поряд із знищенням мирного населення, фашисти вчинили в місті і масове знищення військовополонених бійців Червоної Армії. Влітку 1941 року окупанти створили на околицях міста 2 концентраційні табори для полонених — так
В таборах лютували різні хвороби — тиф, цинга, шлункові захворювання, від яких умирали тисячі в'язнів. Узимку 1941 року фашисти спалили в бараках близько 400 полонених, дещо пізніше отруїли 500 чоловік. Взимку 1943 року фашисти гнали через місто при 30-градусному морозі 800 босих військовополонених.
Після визволення міста члени спеціальної комісії по розслідуванню фашистських злодіянь виявили в канцелярії концтабору документ від 23 листопада 1943 року, в якому вказувалось, що на склад табору було здано 56 тис. френчів, 52 160 шапок, 55 066 пар взуття з дерев'яними колодками. Це все, що лишилось від закатованих в'язнів.
На місці, де був концентраційний табір, у 1967 році споруджено скульптурно-меморіальний ансамбль (автори Ф. М. Гриж, Є. В. Дзиндра, Я. І. Назаркевич).
Три роки гітлерівські загарбники глумились над Володимиром-Волинським. І все ж, незважаючи на жорстокий терор, звірячі розправи, масові страти, ворогові не вдалося зломити радянських людей і поставити їх на коліна. В перші дні окупації в місті виникла підпільна антифашистська група, організатором якої був А. В. Мітін, директор вечірньої школи № 1. Радянські патріоти вели антифашистську пропаганду серед населення, розклеювали листівки, допомагали військовополоненим організовувати втечі з концентраційного табору, а потім переправляли їх у партизанські загони. Але 6 листопада 1941 року фашисти арештували А. В. Мітіна і після довгих катувань розстріляли.
Поблизу Володимира-Волинського діяли загони народних месників. Так, на залізничній лінії Ковель—Володимир-Волинський з 1943 року не давав спокою ворогам загін ім. С. М. Кірова (командир М. М. Ніколаєнко) із з'єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. За цей час партизани пустили під укіс 6 ворожих ешелонів. Партизани-комуністи створили в навколишніх селах 9 підпільних парт-організацій і райком КП(б)У з центром у Любомлі.
В 1944 році 1-й Український фронт розгорнув бойові дії за визволення Західної України. Володимир-Волинський був одним із міцних вузлів опору німецько-фашистських окупантів. Війська правого флангу 3-ї гвардійської армії 18 липня зав'язали бої на підступах до міста, які тривали три дні. Частини 72-ї, 88-ї і 214-ї німецьких піхотних дивізій намагалися будь-що утримати місто у своїх руках. Для їх розгрому командуючий 3-ю гвардійською армією виділив 120-й стрілецький корпус під командуванням генерал-майора С. І. Донськова. Частини 197-ї стрілецької дивізії, які вийшли на східну околицю Володимира-Волинського, зустріли запеклий опір ворога. Тоді командир дивізії полковник Ф. С. Даниловський направив основні сили в обхід міста з півночі. В той же час з півдня противника атакували частини 218-ї стрілецької дивізії. 20 липня гітлерівський гарнізон був розгромлений. Військовим з'єднанням і частинам, які відзначились у цих жорстоких боях, було присвоєно найменування Володимир-Волинських. Столиця нашої Батьківщини Москва 20 липня 1944 року на честь визволення стародавнього міста України салютувала 20 артилерійськими залпами із 224 гармат. 23 липня з нагоди перемоги над ворогом у Володимирі-Волинському відбувся мітинг, в якому взяли участь більш як 3 тис. жителів. На честь 20-річчя перемоги над гітлерівською Німеччиною в місті на кошти громадськості збудовано монумент Слави, на якому викарбувані слова: «Воїнам Радянської Армії, партизанам і підпільникам, які віддали своє життя за визволення Волині,— громадяни міста».
У перші дні після визволення відновили діяльність органи Радянської влади, партійні, комсомольські та громадські організації. На 26 серпня 1944 року в місті вже було 6 первинних парторганізацій, які об'єднували 34 членів і кандидатів у