Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Приліснянській сільській Раді підпорядковане с. Городок (населення 1077 чол.), розташоване за 2 км від Прилісного.
Маневичі вперше згадуються в описі Луцького замку від 1545 року. Тоді в селі Чернечому Городку (тепер Городок) та його присілку Маневичах був 21 двір. До 1569 року, в період підпорядкування Великому князівству Литовському, Маневичі входили до складу Луцького повіту. їх населення виконувало на користь замку численні трудові повинності — возило дерево з лісу, висилаючи для цього один віз від двох дворів, косило, сушило та складало в скирти сіно, сплачувало натуральну данину і грошовий податок. Селянські господарства розорялися. В цьому ж описі сказано, що три дворища в 1545 році зовсім опустіли.
В згаданому описі зустрічаються відомості про те, що населення займалося не тільки землеробством, а й полюванням, зокрема на лосів та різних хутрових звірів.
В 60-х роках XVI століття Маневичі вже були окремим селом, що належало шляхтянці Фалічевській. Запровадження гужової повинності та додаткового податку викликало масове селянське повстання, яке почалось у 1567 році і охопило навколишні села. Ненависть повстанців до своїх гнобителів була настільки велика, що управитель маєтку, а також і піп змушені були рятуватись втечею. Повстанцям вдалося захопити тільки десятника Левона, якого вони жорстоко побили. Возному, який прибув з міста для з'ясування причин виступу, селяни заявили: «В підводи не поїдем і жита дякольного не повезем», а «десятника побили за те, що він нас грабував, управитель і старець — ті самі втекли, а якби не втекли, з ними могло бути те саме, що й з десятником». До возного з'явився і піп. Він сказав: «За те, що я їм не допомагав у бунтах, церкву у мене забрали, самого побили і церковні ключі зірвали з пояса».
Повстання селян тривало кілька місяців. Польський уряд послав до повстанців комісарів у супроводі озброєного загону та слуг поміщиці Фалічевської. Але це не злякало селян. Листа королівського і комісарського вони не прийняли і через своїх уповноважених відповіли, що нових робіт та повинностей виконувати не будуть. Слузі Фалічевської шляхтичу Ледницькому залишилося лише покласти перед селянами на землю копії листів короля та комісарів і піти геть.
У 1570 році Маневичі та навколишні населені пункти Фалічевська продала Р. Сангушкові. На цей час у Маневичах налічувалось 14 димів та 5 городників.
Більш детальні відомості про Маневичі та умови життя його населення в кінці 70-х рр. XVI століття дає «Опис помістя чернч-городського», до складу якого входили Маневичі. В цьому описі вказані розміри повинностей селян-кріпаків Городка і Маневичі в, уже значно тяжчі за ті, які вони виконували на кінець першої половини XVI століття. Селяни Городка і Маневичів повинні були щорічно давати феодалу 112,5 відра меду. Крім того, з кожного дворища вони зобов'язувалися сплачувати від 12 до 29 грошів і виконувати різні роботи.
У зв'язку з зубожінням селян і поділом дворищ у писаних пам'ятках другої половини XVI століття вже згадуються не дворища, а півдворища та городники. В 1583 році в Маневичах налічувалось 12 напівдворищ та 5 городників. З часом село зростало, але в 1593 році його спалили татари, які забрали частину жителів у полон. Все ж у 1650 році тут уже налічувалось 30 димів.
Покріпачене населення Маневичів разом з кріпаками Городка взяло активну участь у антифеодальній боротьбі під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Зокрема, кріпаки Чернечого Городка і Маневичів брали участь у нападі на панський маєток, розташований на річці Брусьці.
Після закінчення визвольної війни польська шляхта ще більш посилила тяжкий соціальний, національний і релігійний гніт. З часом феодали й орендарі, дбаючи про власне збагачення, збільшували повинності і ренту. Якщо в 1704 році родина селянина-кріпака працювала в господарстві пана 194 дні, то в 1773 році — 210 днів, а в 1792 році — 240 днів на рік. До того ж селяни сплачували грошову ренту на користь феодала в розмірі 1 —8 злотих на рік. Селян примушували виконувати ряд інших повинностей. Це призвело до спустошення села. Так, кількість дворів у Маневичах з кінця XVII століття
Прилісне
Сторінка 1 з 6
Прилісне (до 1964 року — Маневичі) — село, центр сільської Ради, розташоване в північно-східній частині Волинської області, за 9 км від районного центру і залізничної станції Маневичі. Населення — 1198 чоловік.Приліснянській сільській Раді підпорядковане с. Городок (населення 1077 чол.), розташоване за 2 км від Прилісного.
В згаданому описі зустрічаються відомості про те, що населення займалося не тільки землеробством, а й полюванням, зокрема на лосів та різних хутрових звірів.
В 60-х роках XVI століття Маневичі вже були окремим селом, що належало шляхтянці Фалічевській. Запровадження гужової повинності та додаткового податку викликало масове селянське повстання, яке почалось у 1567 році і охопило навколишні села. Ненависть повстанців до своїх гнобителів була настільки велика, що управитель маєтку, а також і піп змушені були рятуватись втечею. Повстанцям вдалося захопити тільки десятника Левона, якого вони жорстоко побили. Возному, який прибув з міста для з'ясування причин виступу, селяни заявили: «В підводи не поїдем і жита дякольного не повезем», а «десятника побили за те, що він нас грабував, управитель і старець — ті самі втекли, а якби не втекли, з ними могло бути те саме, що й з десятником». До возного з'явився і піп. Він сказав: «За те, що я їм не допомагав у бунтах, церкву у мене забрали, самого побили і церковні ключі зірвали з пояса».
Повстання селян тривало кілька місяців. Польський уряд послав до повстанців комісарів у супроводі озброєного загону та слуг поміщиці Фалічевської. Але це не злякало селян. Листа королівського і комісарського вони не прийняли і через своїх уповноважених відповіли, що нових робіт та повинностей виконувати не будуть. Слузі Фалічевської шляхтичу Ледницькому залишилося лише покласти перед селянами на землю копії листів короля та комісарів і піти геть.
У 1570 році Маневичі та навколишні населені пункти Фалічевська продала Р. Сангушкові. На цей час у Маневичах налічувалось 14 димів та 5 городників.
Більш детальні відомості про Маневичі та умови життя його населення в кінці 70-х рр. XVI століття дає «Опис помістя чернч-городського», до складу якого входили Маневичі. В цьому описі вказані розміри повинностей селян-кріпаків Городка і Маневичі в, уже значно тяжчі за ті, які вони виконували на кінець першої половини XVI століття. Селяни Городка і Маневичів повинні були щорічно давати феодалу 112,5 відра меду. Крім того, з кожного дворища вони зобов'язувалися сплачувати від 12 до 29 грошів і виконувати різні роботи.
У зв'язку з зубожінням селян і поділом дворищ у писаних пам'ятках другої половини XVI століття вже згадуються не дворища, а півдворища та городники. В 1583 році в Маневичах налічувалось 12 напівдворищ та 5 городників. З часом село зростало, але в 1593 році його спалили татари, які забрали частину жителів у полон. Все ж у 1650 році тут уже налічувалось 30 димів.
Покріпачене населення Маневичів разом з кріпаками Городка взяло активну участь у антифеодальній боротьбі під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Зокрема, кріпаки Чернечого Городка і Маневичів брали участь у нападі на панський маєток, розташований на річці Брусьці.
Після закінчення визвольної війни польська шляхта ще більш посилила тяжкий соціальний, національний і релігійний гніт. З часом феодали й орендарі, дбаючи про власне збагачення, збільшували повинності і ренту. Якщо в 1704 році родина селянина-кріпака працювала в господарстві пана 194 дні, то в 1773 році — 210 днів, а в 1792 році — 240 днів на рік. До того ж селяни сплачували грошову ренту на користь феодала в розмірі 1 —8 злотих на рік. Селян примушували виконувати ряд інших повинностей. Це призвело до спустошення села. Так, кількість дворів у Маневичах з кінця XVII століття
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорниж
- Четвертня
- Череваха
- Цміни
- Троянівка
- Старосілля
- Серхів
- Рудники
- Нова Руда
- Нічогівка
- Лісове
- Лишнівка
- Куликовичі
- Кукли
- Костюхнівка
- Копилля
- Комарове
- Карасин
- Граддя
- Гораймівка
- Галузія
- Велика Осниця
- Велика Ведмежка
- Будки
- Боровичі
- Старий Чорторийськ