Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Старий Загорів

Старий Загорів – село, центр Старозагорівської сільської Ради Локачинського району. Розташований за 10 км на південний захід від районного центру і за 30 км від залізничної станції Горохів. Населення – 787 чоловік. Сільській Раді підпо­рядковані села Защитів, Конюхи, Новий Загорів, Хорів.
Ця територія була заселена ще в добу бронзи (II тис. до н. е.), про що свідчать знахідки кам'яних знарядь праці. Біля села виявлено також 4 кургани.
Вперше в історичній літературі згадується про Старий Загорів у 1569 році. Тоді в селі було 87 дворищ і 9 димів, а населення – 1244 чоловіка. Жителі Старого Загорова займалися в основному сільським господарством. Тут налічувалось лише кілька ремісників. Понад половина селян не мала польової землі, користувалась тільки городами. Позбавлені коштів, щоб придбати паливо, вони вдавалися до само­вільного вирубування дерев у діброві феодала.
Власник маєтку П. Загоровський заснував тут фільваркове господарство, пере­вівши селян на панщину, яка стала основною повинністю. Феодал прагнув до збіль­шення своїх прибутків. Джерелом збагачення стали насамперед зернові культури. Феодал примушував селян відбувати 4 – 6-денну панщину з ланового господарства. В кінці XVI століття селянські господарства рідко дорівнювали повному наділу – 1 лану, переважна більшість їх була півланова. Про різке збільшення числа безземельних селян свідчить зростання кількості городників і комірників. Запро­вадження панщини ще більше погіршило господарське й юридичне становище се­лян. Феодал купував, продавав селян-кріпаків, карав на смерть і передавав це право іншим феодалам. Великої шкоди господарства кріпаків зазнавали і від міжусобної боротьби феодалів. В кінці XVI і в першій половині XVII століття феодал О. Защитовський з своїмй синами не раз нападав на маєток П. Загоровського. в Старому Заторові і завдавав великих збитків селянам. Доведені до крайнього зубожіння, селя­ни втікали світ за очі. Тому в середині XVII століття тут налічувалося тільки 69 димів (понад 400 чоловік).
Не краще жилося і кріпакам, якими володів Загорівський монастир, заснований у XVI столітті. У 1566 році П. Загоровський подарував монастиреві ціле село Волицю з людьми, ріллею й сінокосами. Щедрість феодала не важко зрозуміти: монастир був вигідним його спільником у гнобленні селянських мас.
Загорівський монастир збагачувався не тільки коштом експлуатації селян, а й за рахунок рудень, млина тощо, де працювали кріпаки. Пізніше він став здавати в орен­ду як землю, так і свої підприємства. Збереглися контракти, які укладав монастир з орендарями в кінці XVIII століття. У 1790 році за 1800 польських злотих монастир здавав в оренду млин, сінокос і сад. У монастирському господарстві, крім місцевих селян, працювало чимало втікачів від інших феодалів.
Становище монастирських селян було тяжким. їх експлуатували як церковні феодали, так і орендарі, які прагнули більшого зиску.
Всі жителі Старого Загорова зазнавали не тільки соціально-економічного, а й національно-релігійного гніту.
Після третього поділу Польщі, в 1795 році, Старий Загорів, Хорів, Новий За­горів, Загайці, Конюхи відійшли до Росії. Згідно з переписом 1796 року в Старому Загорові тоді налічувався 431 чоловік5. Перехід села в склад Російської держави сприяв йому економічному і культурному розвитку.
У 1796 році до Старозагорівського монастиря приїздив один з найвизначніших художників-реформаторів, які на рубежі XVIII – XIX століть визначали шляхи розвитку реалістичної школи українського живопису, Йов Кондзелевич. Митець написав тут кілька зображень на релігійну й світську тематику. Саме в цих творах Кондзелевич виступив як новатор в образотворчому мистецтві. Він поєднав нові віяння з традиціями Івана Рутковича та інших українських художників, застосував прийоми, характерні для західноукраїнських майстрів пензля. І найголовніше – переосмисливши релігійні сюжети, трактує їх, як світський художник-реаліст.
У селі розвивалась і самобутня культура в побуті в XVIII – XIX століттях. Її творцями були українські селяни. Вони оздоблювали малюнками печі, стіни, вікна своїх осель. Також розвивались художні здібності селян-ремісників та інших умільців.
У маєтку поміщика Ф. Бобра-Піотровицького, якому у 1847 році належали Старий Загорів і частина Защитова, селяни мали в користуванні 643 десятини 2150 сажнів землі1. Розмір пішого наділу не перевищував 6 десятин 745 сажнів.
Напередодні реформи 1861 року в Старому Загорові було 48 селянських дворів,


Сучасна карта - Старий Загорів