Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На околицях села виявлено кам'яні сокири, крем'яні наконечники до стріл для лука, що свідчить про існування тут поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). До останнього часу тут збереглися залишки земляних валів.
Назва села, очевидно, походить від старослов'янських слів «осип», «присба», як раніше називалися земляні вали, насипи. В писемних джерелах уперше Переспа згадується в середині XVII століття у зв'язку з переписом населення для подимного оподаткування. На той час Переспа, як і вся Волинь, була під владою польської феодальної держави. У 1648 році князеві С. Четвертинському належало в Переспі 30 димів, князь Я. Друцький-Любецький володів 15 димами. Кріпаки Переспи відробляли щотижня від чотирьох до шести днів панщини, платили натуральні та грошові податки і відбували повинності.
У вересні 1648 року селяни Переспи у складі загонів козацько-селянського війська під проводом Богдана Хмельницького громили панські маєтки, виганяли ненависну шляхту. Відступаючи, більша частина переспинців відійшла на схід з козаками.
Після визвольної війни Переспа, як і вся Волинь, залишалася під владою шляхетської Польщі і входила до Луцького повіту Волинського воєводства. Селяни зазнавали, як і раніше, кріпосницького та національно-релігійного гноблення, їх примушували працювати на панщині по п'ять-шість днів на тиждень з волоки, відбувати різні додаткові повинності, сплачувати великі натуральні й грошові податки - по три чверті вівса або жита і 7,5 гроша з кожного господарства. Шляхта, яка повернулась до своїх маєтків, жорстоко розправлялася з учасниками війни. У 1681 році поміщик Венжик зі своїми гайдуками неодноразово нападав на селян - підданих Луцького монастиря, в т. ч. і на багатьох жителів Переспи, грабував і убивав їх.
У 1795 році село відійшло до Росії і було підпорядковано Луцькому повіту Волинської губернії. У 1804 році в Переспі налічувалось 33 двори, 232 чоловіка населення.
В першій половині XIX століття експлуатація селян посилилась. З часом тягар кріпосництва не послабшав. Хоч інвентарна реформа 1847 - 1848 рр. й обмежувала панщину трьома-чотирма днями на тиждень, але поміщики вдавались до урочної системи експлуатації кріпаків, що примушувало селян працювати на феодала протягом всього тижня. До жорстокої експлуатації додавалися ще й пошесті, зокрема, епідемія холери у 1831 і 1851 роках. Внаслідок цього село майже не розвивалось. За 50 років кількість дворів і жителів не тільки не зросла, а навіть зменшилась. У 1852 році тут налічувалось лише 27 дворів і 215 жителів. Чимало селян, доведених панською сваволею до відчаю, рятувались втечею. Та не багатьом щастило. У 1850 році, наприклад, селянина-втікача Ф. Скрипчука було повернуто назад і за наказом поміщика забито канчуками до смерті. Переспинці неодноразово повставали проти гнобителів. Улітку 1860 року І. Бондарук, С. Рудник та інші селяни підпалили поміщицький маєток, за що були засуджені до каторжних робіт.
Після скасування кріпосного права в 1861 році становище селян майже не поліпшилось. Вони одержали неродючу землю, половина якої була зовсім непридатною для землеробства. Крім того, вони змушені були викуповувати свої споконвічні наділи, десятки років платити великі проценти за одержану позику. У 1874 році німецькі промисловці Тан і Фреймарк спорудили в Переспі млин на 6 поставів; три вальцьові млини виробляли крупчатку. У 1878 році через село було прокладено шосейну
Переспа
Сторінка 1 з 6
Переспа - село, залізнична станція, центр однойменної сільської Ради, якій підпорядковані села Забара, Малинівка (до 1964 року - Богушівка), Мирославка, Трилісці, Линівка, Мар'янівка. Розташована на шосейній магістралі Луцьк - Ковель, за 18 км на північний захід від районного центру Рожища. Населення – 1016 чоловік. Назва села, очевидно, походить від старослов'янських слів «осип», «присба», як раніше називалися земляні вали, насипи. В писемних джерелах уперше Переспа згадується в середині XVII століття у зв'язку з переписом населення для подимного оподаткування. На той час Переспа, як і вся Волинь, була під владою польської феодальної держави. У 1648 році князеві С. Четвертинському належало в Переспі 30 димів, князь Я. Друцький-Любецький володів 15 димами. Кріпаки Переспи відробляли щотижня від чотирьох до шести днів панщини, платили натуральні та грошові податки і відбували повинності.
У вересні 1648 року селяни Переспи у складі загонів козацько-селянського війська під проводом Богдана Хмельницького громили панські маєтки, виганяли ненависну шляхту. Відступаючи, більша частина переспинців відійшла на схід з козаками.
Після визвольної війни Переспа, як і вся Волинь, залишалася під владою шляхетської Польщі і входила до Луцького повіту Волинського воєводства. Селяни зазнавали, як і раніше, кріпосницького та національно-релігійного гноблення, їх примушували працювати на панщині по п'ять-шість днів на тиждень з волоки, відбувати різні додаткові повинності, сплачувати великі натуральні й грошові податки - по три чверті вівса або жита і 7,5 гроша з кожного господарства. Шляхта, яка повернулась до своїх маєтків, жорстоко розправлялася з учасниками війни. У 1681 році поміщик Венжик зі своїми гайдуками неодноразово нападав на селян - підданих Луцького монастиря, в т. ч. і на багатьох жителів Переспи, грабував і убивав їх.
У 1795 році село відійшло до Росії і було підпорядковано Луцькому повіту Волинської губернії. У 1804 році в Переспі налічувалось 33 двори, 232 чоловіка населення.
В першій половині XIX століття експлуатація селян посилилась. З часом тягар кріпосництва не послабшав. Хоч інвентарна реформа 1847 - 1848 рр. й обмежувала панщину трьома-чотирма днями на тиждень, але поміщики вдавались до урочної системи експлуатації кріпаків, що примушувало селян працювати на феодала протягом всього тижня. До жорстокої експлуатації додавалися ще й пошесті, зокрема, епідемія холери у 1831 і 1851 роках. Внаслідок цього село майже не розвивалось. За 50 років кількість дворів і жителів не тільки не зросла, а навіть зменшилась. У 1852 році тут налічувалось лише 27 дворів і 215 жителів. Чимало селян, доведених панською сваволею до відчаю, рятувались втечею. Та не багатьом щастило. У 1850 році, наприклад, селянина-втікача Ф. Скрипчука було повернуто назад і за наказом поміщика забито канчуками до смерті. Переспинці неодноразово повставали проти гнобителів. Улітку 1860 року І. Бондарук, С. Рудник та інші селяни підпалили поміщицький маєток, за що були засуджені до каторжних робіт.
Після скасування кріпосного права в 1861 році становище селян майже не поліпшилось. Вони одержали неродючу землю, половина якої була зовсім непридатною для землеробства. Крім того, вони змушені були викуповувати свої споконвічні наділи, десятки років платити великі проценти за одержану позику. У 1874 році німецькі промисловці Тан і Фреймарк спорудили в Переспі млин на 6 поставів; три вальцьові млини виробляли крупчатку. У 1878 році через село було прокладено шосейну