Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Шацьк — один з давніх населених пунктів Полісся. Перша згадка про нього в історичних джерелах належить до 1410 року, коли польський король Ягайло відрядив своїх мисливців до Шацьких лісів на полювання, щоб заготовити м'ясо для війська напередодні битви з німецькими загарбниками під Грюнвальдом. Шацьк, як і більша частина інших земель Волині, у 40-х роках XIV століття був захоплений Литовським князівством.
У 1564 році Шацьк входив до складу Любомльського староства. За люстрацією 1564 року в ньому налічувалося 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення були обтяжені великими феодальними повинностями. Тяглі селяни щорічно сплачували податок у розмірі 12 злотих 20 грошів, давали 108 корців вівса або 53 злотих, 56 відер меду або 179 злотих 6 грошів, м'яса на 3 злотих 18 грошів і багато курей та яєць. На утримання церкви з них стягували щороку 4 корці вівса або 2 злотих. Селяни мали також відробляти у фільварку панщину або сплачувати по 2 злотих від кожної робочої людини, тобто 92 злотих. Проте цей викуп не звільняв їх від виконання панщини під час збирання врожаю. Великі податки сплачували також городники, комірники й рибалки. Загальна сума всіх видів платежів з населення становила 419 злотих 29 грошів на рік.
Після унії Литви з Польщею 1569 року остання захопила і Шацьк. Значно посилився соціальний і національний гніт. У Шацьку збільшилася кількість шляхти, яка захоплювала землі селян та закріпачувала їх. Панщина збільшилася до 4—6 днів на тиждень. З 1595 року Шацьк згадується у документах як містечко. Взимку цього року поблизу нього пройшли повстанці, очолювані С. Наливайком.
Протягом XVII—XVIII століть шацькі селяни-кріпаки поділяли долю селян інших населених пунктів Любомльського староства. Польські королі часто передавали їх різним магнатам. У 1768 році містечко разом з усім Любомльським староством стало власністю великого феодала — графа В. Браницького.
Після третього поділу Польщі у 1795 році Шацьк у складі Західної Волині відійшов до Росії. Було покладено край польсько-шляхетському пануванню й примусовому покатоличенню українського населення. Шацьк став волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Проте в соціально-економічному і юридичному становищі шацьких селян не сталося ніяких змін. Царизм визнав за місцевим феодалом В. Браницьким право на всі його володіння і на підданих.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Шацьк захопили війська наполеонівської армії. 10—11 вересня російські війська під командуванням генерала О. П. Тормасова і адмірала П. В. Чичагова перейшли в контрнаступ, завдали ворогові поразки біля Любомля і примусили його відступити за Буг. Шацьк було визволено.
У першій половині XIX століття внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи посилилася експлуатація селянства. Селяни-кріпаки Шацька мали відробляти по 3—4 дні панщини на тиждень та виконувати різні повинності. Селянські господарства дедалі зубожіли. Становище шацьких селян погіршувалося ще й через неродючість піщаних і болотистих грунтів, що переважали в цьому районі.
У 1849 році царський уряд конфіскував володіння К. Браницького. Шацькиії фільварок перейшов у розпорядження Волинської губернської палати державних маєтностей, а селяни стали державними. Хоч становище їх дещо поліпшилося, проте вони й далі лишалися об'єктом жорстокої експлуатації.
За переписом 1850 року, Шацьку належало 7168 десятин земельних угідь, з них 4254 десятини орної і городньої землі. За користування цією землею селяни сплачували великі державні податки. Перші три роки щорічна сума їх становила 2623 крб. Після закінчення цього, так званого пільгового строку вона збільшилася до 3909 крб. Навіть губернська палата державних
Шацьк
Сторінка 1 з 9
Шацьк — селище міського типу (з 1957 року), центр селищної Ради. З 1940 по 1963 рік був центром колишнього Шацького району. Розташований за 33 км від районного центру і залізничної станції Любомль, на автошляху Любомль — Брест. Має автобусне сполучення з районним і обласним центрами, з Брестом і повітряне сполучення з обласним центром. Населення —5100 чоловік. Шацькій селищній Раді підпорядковано село Мельники. У 1564 році Шацьк входив до складу Любомльського староства. За люстрацією 1564 року в ньому налічувалося 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення були обтяжені великими феодальними повинностями. Тяглі селяни щорічно сплачували податок у розмірі 12 злотих 20 грошів, давали 108 корців вівса або 53 злотих, 56 відер меду або 179 злотих 6 грошів, м'яса на 3 злотих 18 грошів і багато курей та яєць. На утримання церкви з них стягували щороку 4 корці вівса або 2 злотих. Селяни мали також відробляти у фільварку панщину або сплачувати по 2 злотих від кожної робочої людини, тобто 92 злотих. Проте цей викуп не звільняв їх від виконання панщини під час збирання врожаю. Великі податки сплачували також городники, комірники й рибалки. Загальна сума всіх видів платежів з населення становила 419 злотих 29 грошів на рік.
Після унії Литви з Польщею 1569 року остання захопила і Шацьк. Значно посилився соціальний і національний гніт. У Шацьку збільшилася кількість шляхти, яка захоплювала землі селян та закріпачувала їх. Панщина збільшилася до 4—6 днів на тиждень. З 1595 року Шацьк згадується у документах як містечко. Взимку цього року поблизу нього пройшли повстанці, очолювані С. Наливайком.
Протягом XVII—XVIII століть шацькі селяни-кріпаки поділяли долю селян інших населених пунктів Любомльського староства. Польські королі часто передавали їх різним магнатам. У 1768 році містечко разом з усім Любомльським староством стало власністю великого феодала — графа В. Браницького.
Після третього поділу Польщі у 1795 році Шацьк у складі Західної Волині відійшов до Росії. Було покладено край польсько-шляхетському пануванню й примусовому покатоличенню українського населення. Шацьк став волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Проте в соціально-економічному і юридичному становищі шацьких селян не сталося ніяких змін. Царизм визнав за місцевим феодалом В. Браницьким право на всі його володіння і на підданих.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Шацьк захопили війська наполеонівської армії. 10—11 вересня російські війська під командуванням генерала О. П. Тормасова і адмірала П. В. Чичагова перейшли в контрнаступ, завдали ворогові поразки біля Любомля і примусили його відступити за Буг. Шацьк було визволено.
У першій половині XIX століття внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи посилилася експлуатація селянства. Селяни-кріпаки Шацька мали відробляти по 3—4 дні панщини на тиждень та виконувати різні повинності. Селянські господарства дедалі зубожіли. Становище шацьких селян погіршувалося ще й через неродючість піщаних і болотистих грунтів, що переважали в цьому районі.
У 1849 році царський уряд конфіскував володіння К. Браницького. Шацькиії фільварок перейшов у розпорядження Волинської губернської палати державних маєтностей, а селяни стали державними. Хоч становище їх дещо поліпшилося, проте вони й далі лишалися об'єктом жорстокої експлуатації.
За переписом 1850 року, Шацьку належало 7168 десятин земельних угідь, з них 4254 десятини орної і городньої землі. За користування цією землею селяни сплачували великі державні податки. Перші три роки щорічна сума їх становила 2623 крб. Після закінчення цього, так званого пільгового строку вона збільшилася до 3909 крб. Навіть губернська палата державних