ПОРОМІВ – село, центр сільської Ради, розташоване за 30 км від районного центру і залізничної станції Іваничі. Населення – 757 чоловік. Сільраді підпорядковані села Лежниця, Млинище, Петрове (до 1958 року – Цуцнів).
У Поромові розташована центральна садиба колгоспу ім. Ілліча, який має 3812 га землі, в тому числі 2631 га орної. Господарство спеціалізується на виробництві свинини, вирощуванні пшениці і цукрового буряка. Допоміжні галузі: садівництво, бджільництво, птахівництво. Працюють млин, олійниця, пилорама. За успіхи у колгоспному виробництві 25 чоловік нагороджено орденами і медалями Союзу РСР, серед них голову колгоспу М. І. Тпмовського – орденом Леніна.
В селі є середня школа, бібліотека, двоповерховий Будинок культури на 600 місць. Функціонує дільнична лікарня на 50 ліжок. Відкрито комбінат побутового обслуговування.
Вперше Поромів згадується в документах за 1552 рік.
У перші дні Великої Вітчизняної війни бійці 7-ї Цуцнівської прикордонної застави мужньо захищали кордон. Прикриваючи переправу через Західний Буг, героїчно загинув 22 червня 1941 року В. В. Петров, комсомолець, заступник політрука прикордонної застави. Майже п’ять годин він вів нерівний бій. Знищив близько роти фашистів. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Мис на Західному Бузі, який до останньої хвилини захищав В. В. Петров, названо його ім’ям; на могилі героя споруджено пам’ятник.
Увічнюючи пам’ять Петрова, Президія Верховної Ради У РСР Указом від 4 серпня 1958 року перейменувала село Цуцнів на Петрове.
Під час німецько-фашистської окупації в Поромові діяла підпільна група. В грудні 1943 року радянські патріоти вбили заступника коменданта німецької поліції. У боротьбі з загарбниками загинуло 37 чоловік; 56 фронтовиків нагороджені орденами і медалями.
В с. Цуцневі народився український радянський письменник І. В. Степанюк (1903 –1934). Його іменем названо Будинок культури в с. Поромові. Тут же, при Будинку культури, відкрито музей поета.
Поблизу с. Лежниці, на березі р. Західного Бугу досліджено залишки поселень доби міді (III тисячоліття до н. е.) та пізньої бронзи (IX – VIII століття до н. е.), а також слов’янського селища VII – X століття. Поблизу с. Млинища виявлено давньоруське селище X – XIII століття, досліджено два могильники пізньої бронзи (X – IX століття до н. е.) і раннього заліза (IV – III століття до н. е.).
Дивиться також інші населені пункти району: