Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія Луцька була заселена здавна – ще в добу неоліту. На передмісті Гнідаві виявлено залишки землянок IV тисячоліття до н.е., а також рештки двох поселень III тисячоліття до н.е. В період бронзи (II тисячоліття до н.е.) тут існували також два різноетнічні поселення.
На передмістях Гнідаві і Красному археологи знайшли рештки землянок та наземних жителів слов’янських поселень. У давньоруські часи на території міста існувало городище, згодом тут було побудовано фортецю – т.зв. замок князя Любарта. В різних місцях на території міста виявлено кілька груп давньоруських курганів, де трапляються залишки зброї, скарб срібних монет XIII-XIV століть тощо.
Ян Длугош, польський хроніст XV століття, вважав, що Луцьк було засновано у 1000 році київським князем Володимиром Святославовичем. Місто вперше згадується у Іпатіївському літописі під 1085 роком, коли володимир-волинський князь Ярополк Ізяславович, один із онуків Ярослава Мудрого, почав боротьбу проти великого князя київського Всеволода Ярославовича, але, зазнавши поразки від війська, очоленого сином Всеволода – Володимиром Мономахом, утік до Польщі. Мономах зайняв Луцьк.
Місто було центром Луцького удільного князівства, яке до середини XII століття входило до складу Київської Русі, після її роздроблення – до Володимир-Волинського, а з 1199 — до Галицько-Волинського князівства. Щодо економічного значення і розмірів на той час Луцьк займав друге місце на Волині після міста Володимира. Населення його, крім сільського господарства, займалося ремеслами і торгівлею.
У 1240 році Луцьк захопили монголо-татари, які вбили чи полонили багатьох жителів, а саме місто зруйнували. У 1252 році хан Батий послав проти Русі велике військо, очолюване воєводою Куремсою. Та напад татар на Луцьк був успішно відбитий жителями міста. Захопивши волинські землі в 1259 році, татаро-монгольські нападники поставили вимогу зруйнувати ряд фортець, у т. ч. й Луцьку. Князь Данило Романович змушений був виконати цей наказ. Галицько-Волинське князівство опинилось під владою татар.
Проте, незважаючи на це, в кінці XIII — на початку XIV століття в Луцьку провадилося велике будівництво; старі дерев'яні укріплення замінювались кам'яними, до 1340 року в основному було споруджено кам'яний замок, кафедральний собор Івана Богослова. Зведений невідомими нам руськими майстрами замок являв собою неприступну твердиню — він був оточений ровом, заповненим водою, з високими стінами.
Про талант тогочасних майстрів живопису свідчить, зокрема, ікона Волинської богоматері з Покровської церкви в Луцьку (нині вона зберігається в музеї українського мистецтва в Києві), написана десь близько 1289 року. Дослідники вважають, що в українському живопису XIII-XV століть немає більш досконалого твору. Центрами освіти того часу були монастирі. У Спаському монастирі біля Луцька в першій чверті XIV століття переписали Євангеліє (т.зв. Луцьке Євангеліє), оздоблене високохудожніми заставками.
У 1340році Волинь захопили литовські феодали; князем Волині став Любарт, а після його смерті, в 1385 році – син Любарта, Федір. Проте в 1387 році польський король Ягайло здобув місто і передав його своєму двоюрідному братові, литовському князеві Вітовту, за часів якого Луцьк став другою столицею Литви (після Вільно).
В 1429 році за пропозицією імператора «Священної Римської імперії» Сигізмунда в Луцьку зібралися на з’їзд монархи європейських країн. Сюди приїхали сам Сигізмунд, польський король Ягайло, великий князь московський Василій II, великий князь литовський Вітовт, датський король, гросмейстер прусський, папський легат, волоський воєвода та інші – всього близько 15 тис. чоловік. На з’їзді обговорювалися питання про захист Європи від наступу турків, про об’єднання західної (католицької) і східної (православної) церков, а також про надання Вітовту королівського титулу. Однак останнє питання не було вирішено через протидії Ягайла і польських феодалів, бо прийняття Вітовтом королівського
Луцьк
Сторінка 1 з 26
Луцьк – адміністративний, економічний і культурний центр Волинської області, одне з найстародавніших міст України. Розташований на берегах судоплвної річки Стиру, залізнична станція, вузол автомобільних шляхів. Наслення – 90,3 тис. чоловік. На передмістях Гнідаві і Красному археологи знайшли рештки землянок та наземних жителів слов’янських поселень. У давньоруські часи на території міста існувало городище, згодом тут було побудовано фортецю – т.зв. замок князя Любарта. В різних місцях на території міста виявлено кілька груп давньоруських курганів, де трапляються залишки зброї, скарб срібних монет XIII-XIV століть тощо.
Ян Длугош, польський хроніст XV століття, вважав, що Луцьк було засновано у 1000 році київським князем Володимиром Святославовичем. Місто вперше згадується у Іпатіївському літописі під 1085 роком, коли володимир-волинський князь Ярополк Ізяславович, один із онуків Ярослава Мудрого, почав боротьбу проти великого князя київського Всеволода Ярославовича, але, зазнавши поразки від війська, очоленого сином Всеволода – Володимиром Мономахом, утік до Польщі. Мономах зайняв Луцьк.
Місто було центром Луцького удільного князівства, яке до середини XII століття входило до складу Київської Русі, після її роздроблення – до Володимир-Волинського, а з 1199 — до Галицько-Волинського князівства. Щодо економічного значення і розмірів на той час Луцьк займав друге місце на Волині після міста Володимира. Населення його, крім сільського господарства, займалося ремеслами і торгівлею.
У 1240 році Луцьк захопили монголо-татари, які вбили чи полонили багатьох жителів, а саме місто зруйнували. У 1252 році хан Батий послав проти Русі велике військо, очолюване воєводою Куремсою. Та напад татар на Луцьк був успішно відбитий жителями міста. Захопивши волинські землі в 1259 році, татаро-монгольські нападники поставили вимогу зруйнувати ряд фортець, у т. ч. й Луцьку. Князь Данило Романович змушений був виконати цей наказ. Галицько-Волинське князівство опинилось під владою татар.
Проте, незважаючи на це, в кінці XIII — на початку XIV століття в Луцьку провадилося велике будівництво; старі дерев'яні укріплення замінювались кам'яними, до 1340 року в основному було споруджено кам'яний замок, кафедральний собор Івана Богослова. Зведений невідомими нам руськими майстрами замок являв собою неприступну твердиню — він був оточений ровом, заповненим водою, з високими стінами.
Про талант тогочасних майстрів живопису свідчить, зокрема, ікона Волинської богоматері з Покровської церкви в Луцьку (нині вона зберігається в музеї українського мистецтва в Києві), написана десь близько 1289 року. Дослідники вважають, що в українському живопису XIII-XV століть немає більш досконалого твору. Центрами освіти того часу були монастирі. У Спаському монастирі біля Луцька в першій чверті XIV століття переписали Євангеліє (т.зв. Луцьке Євангеліє), оздоблене високохудожніми заставками.
У 1340році Волинь захопили литовські феодали; князем Волині став Любарт, а після його смерті, в 1385 році – син Любарта, Федір. Проте в 1387 році польський король Ягайло здобув місто і передав його своєму двоюрідному братові, литовському князеві Вітовту, за часів якого Луцьк став другою столицею Литви (після Вільно).
В 1429 році за пропозицією імператора «Священної Римської імперії» Сигізмунда в Луцьку зібралися на з’їзд монархи європейських країн. Сюди приїхали сам Сигізмунд, польський король Ягайло, великий князь московський Василій II, великий князь литовський Вітовт, датський король, гросмейстер прусський, папський легат, волоський воєвода та інші – всього близько 15 тис. чоловік. На з’їзді обговорювалися питання про захист Європи від наступу турків, про об’єднання західної (католицької) і східної (православної) церков, а також про надання Вітовту королівського титулу. Однак останнє питання не було вирішено через протидії Ягайла і польських феодалів, бо прийняття Вітовтом королівського