Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В історичних документах селище іменується: Турейськ, Туржиськ, Турейско, Торійськ, Тураск, Турійськ. За існуючою легендою, всі назви, як і назва річки Турії, походять від того, що в стародавні часи в цьому районі були непрохідні ліси, де водилося багато турів.
Перша згадка про Турійськ належить до 1097 року, коли на Любецькому з'їзді князів-феодалів були визначені кордони окремих князівств Давньоруської держави. Рішення з'їзду не припинили жорстокої міжусобної боротьби, яка привела до послаблення і розчленування Волині. Уже в 1340 році Турійськ захопила Литва. Щоб зміцнити свій вплив, литовські власті надали місту певних привілеїв. Так, 6 січня 1504 року Турійськ дістав право раз на тиждень, у день, який визначать самі міщани, проводити торг (базар). Населенню навколишніх сіл дозволялося везти на торг різні товари і сільськогосподарські продукти. Торгові (митні) комори сприяли розвитку економіки міста, оскільки частина грошей, яка надходила у формі мита, витрачалась на його потреби. Привілеями, наданими Турійську, скористалася насамперед міщанська верхівка, яка завдяки торгам збільшила свої прибутки. Становище нижчих верств населення не змінилося.
Основною формою експлуатації була рента. Підлеглі сплачували на користь замку численні грошові й натуральні чинші. Крім того, жителі міста повинні були по черзі давати підводи для потреб луцького старости, для доставки в Турійськ і з Турійська королівських послів і гонців. Доведені до розпачу міщани не раз скаржилися королю на своє тяжке становище. Побоюючись вибуху народного гніву, польський король і великий князь литовський Сигізмунд І указом від 30 грудня 1518 року звільнив жителів Турійська від цієї повинності.
В 1540 році Турійськ був пожалуваний князеві Р. Сангушку, який потім передав його дочці Олександрі й зятю І. Заславському. В період, коли Турійськ належав їм, жителі платили податки з 18 димів ланових і 12 напівланових. У 1589 році вони платили шляховий податок 10 флоринів і 2 гроші, земельний з 25,5 лана – 25 флоринів 12 грошів, чопового (горілчаного) – 50 флоринів. З різників, солеварів, пекарів та інших ремісників стягувався податок в сумі 20 флоринів і 22 гроші. Надзвичайно тяжке соціально-економічне гноблення, що його терпіло населення Турійська, поєднувалося з національно-релігійним, яке особливо посилилось після 1594 року, коли Заславський прийняв католицьку віру.
Власник маєтку князь В. Заславський у 1629 році передав Турійськ в оренду шляхтичеві Фалібовському, який ще більше експлуатував жителів, ніж феодали. Щоб не тільки повернути собі гроші, сплачені за оренду, а й добре заробити, Фалібовський збільшив різні побори й повинності, силоміць забирав у населення худобу і все, що було йому до вподоби. Крім того, орендар примушував населення приймати унію, а тих, хто не хотів, наказував бити прилюдно, а то й просто вбивати. Тому коли почалася визвольна війна українського народу 1648–1654 років, населення Турійська і навколишніх сіл взяло в ній найактивнішу участь. Повсталі міщани й селяни вливалися в козацькі загони, які посилав Хмельницький на Волинь, нападали на шляхту і ксьондзів, палили маєтки, а панське майно роздавали біднякам. Боротьба проти шляхти не припинялася й після відступу козацьких військ. Селяни й міщани не хотіли коритися панам, відмовлялися виконувати феодальні повинності. В 1652 році в Турійську відбувся сеймик шляхти Волинського воєводства,
Турійськ
Сторінка 1 з 10
Турійськ – селищне міського типу, центр Турійського району, розташоване по обидва береги р. Турії (притоки Прип'яті), за 108 км на північний захід від обласного центру. Через селище проходить залізниця Ковель – Львів і шосе Ковель – Володимир-Волинський. Населення – 4 тис. чоловік. Перша згадка про Турійськ належить до 1097 року, коли на Любецькому з'їзді князів-феодалів були визначені кордони окремих князівств Давньоруської держави. Рішення з'їзду не припинили жорстокої міжусобної боротьби, яка привела до послаблення і розчленування Волині. Уже в 1340 році Турійськ захопила Литва. Щоб зміцнити свій вплив, литовські власті надали місту певних привілеїв. Так, 6 січня 1504 року Турійськ дістав право раз на тиждень, у день, який визначать самі міщани, проводити торг (базар). Населенню навколишніх сіл дозволялося везти на торг різні товари і сільськогосподарські продукти. Торгові (митні) комори сприяли розвитку економіки міста, оскільки частина грошей, яка надходила у формі мита, витрачалась на його потреби. Привілеями, наданими Турійську, скористалася насамперед міщанська верхівка, яка завдяки торгам збільшила свої прибутки. Становище нижчих верств населення не змінилося.
Основною формою експлуатації була рента. Підлеглі сплачували на користь замку численні грошові й натуральні чинші. Крім того, жителі міста повинні були по черзі давати підводи для потреб луцького старости, для доставки в Турійськ і з Турійська королівських послів і гонців. Доведені до розпачу міщани не раз скаржилися королю на своє тяжке становище. Побоюючись вибуху народного гніву, польський король і великий князь литовський Сигізмунд І указом від 30 грудня 1518 року звільнив жителів Турійська від цієї повинності.
В 1540 році Турійськ був пожалуваний князеві Р. Сангушку, який потім передав його дочці Олександрі й зятю І. Заславському. В період, коли Турійськ належав їм, жителі платили податки з 18 димів ланових і 12 напівланових. У 1589 році вони платили шляховий податок 10 флоринів і 2 гроші, земельний з 25,5 лана – 25 флоринів 12 грошів, чопового (горілчаного) – 50 флоринів. З різників, солеварів, пекарів та інших ремісників стягувався податок в сумі 20 флоринів і 22 гроші. Надзвичайно тяжке соціально-економічне гноблення, що його терпіло населення Турійська, поєднувалося з національно-релігійним, яке особливо посилилось після 1594 року, коли Заславський прийняв католицьку віру.
Власник маєтку князь В. Заславський у 1629 році передав Турійськ в оренду шляхтичеві Фалібовському, який ще більше експлуатував жителів, ніж феодали. Щоб не тільки повернути собі гроші, сплачені за оренду, а й добре заробити, Фалібовський збільшив різні побори й повинності, силоміць забирав у населення худобу і все, що було йому до вподоби. Крім того, орендар примушував населення приймати унію, а тих, хто не хотів, наказував бити прилюдно, а то й просто вбивати. Тому коли почалася визвольна війна українського народу 1648–1654 років, населення Турійська і навколишніх сіл взяло в ній найактивнішу участь. Повсталі міщани й селяни вливалися в козацькі загони, які посилав Хмельницький на Волинь, нападали на шляхту і ксьондзів, палили маєтки, а панське майно роздавали біднякам. Боротьба проти шляхти не припинялася й після відступу козацьких військ. Селяни й міщани не хотіли коритися панам, відмовлялися виконувати феодальні повинності. В 1652 році в Турійську відбувся сеймик шляхти Волинського воєводства,