Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Жидичин
ЖИДИЧИН – село, центр сільської Ради. Розташований на р. Стирі, за 12 км від районного центру і за 7 км на північ від Луцька. Найближча залізнична станція – Луцьк. Населення – 1250 чоловік. Сільраді підпорядковані села Кульчин і Липляни.
У Жидичині розташована центральна садиба колгоспу «Ленінська перемога», який має 3053 га землі, в тому числі орної – 1233 га. Вирощують переважно зернові культури і цукрові буряки. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва доярка Н. В. Ганщук, хмеляр Ф. Т. Марчук і бригадир рільничої бригади Є. П. Сологуб нагороджені орденом Леніна; за високі врожаї цукрових буряків І. І. Силюк (делегат XXIII з’їзду КПРС) двічі нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і золотою медаллю Виставки досягнень народного господарства у Москві. На території сільської Ради міститься Кульчицький силікатний завод.
У Жидичині є середня школа, бібліотека, клуб, Будинок культури на 400 місць. Працює майстерня побутового обслуговування.
На околиці Жидичина збереглися залишки поселення та городища X – XIII століття. Вперше село згадується в руських літописах XIII століття. Літопис Іпатіївського списку засвідчує, що галицько-волинський князь Данило в 1227 році їздив помолитись у Жидичинський монастир. У цьому ж документі сказано, що це було велике поселення.
У 1595 році в Жидичині діяв загін повсталих селян під керівництвом козаків. Під час визвольної війни тут перебував повстанський загін на чолі з Колодкою. В 1662 році під ім’ям ченця Гедеона у Жидичинському монастирі жив син Богдана Хмельницького – Юрій.
У грудні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада. З 1920 року село потрапило під владу буржуазно-поміщицької Польщі. В пошуках кращої долі значна частина жителів емігрувала до Південної Америки.
Тимчасова німецько-фашистська окупація села тривала з 26 червня 1941 року до 1 лютого 1944 року. У травні 1944 року селяни здали у фонд оборони 1320 пудів хліба, а в серпні зібрали кошти на будівництво танкової колони.
Кульчин з давніх часів славиться народними умільцями, що виготовляють керамічні та гончарні вироби. Роботи багатьох місцевих майстрів експонуються на обласних виставках.
У Жидичині є середня школа, бібліотека, клуб, Будинок культури на 400 місць. Працює майстерня побутового обслуговування.
На околиці Жидичина збереглися залишки поселення та городища X – XIII століття. Вперше село згадується в руських літописах XIII століття. Літопис Іпатіївського списку засвідчує, що галицько-волинський князь Данило в 1227 році їздив помолитись у Жидичинський монастир. У цьому ж документі сказано, що це було велике поселення.
У 1595 році в Жидичині діяв загін повсталих селян під керівництвом козаків. Під час визвольної війни тут перебував повстанський загін на чолі з Колодкою. В 1662 році під ім’ям ченця Гедеона у Жидичинському монастирі жив син Богдана Хмельницького – Юрій.
У грудні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада. З 1920 року село потрапило під владу буржуазно-поміщицької Польщі. В пошуках кращої долі значна частина жителів емігрувала до Південної Америки.
Тимчасова німецько-фашистська окупація села тривала з 26 червня 1941 року до 1 лютого 1944 року. У травні 1944 року селяни здали у фонд оборони 1320 пудів хліба, а в серпні зібрали кошти на будівництво танкової колони.
Кульчин з давніх часів славиться народними умільцями, що виготовляють керамічні та гончарні вироби. Роботи багатьох місцевих майстрів експонуються на обласних виставках.