Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія Любомля була заселена здавна. Тут досліджено могильник III — IV століть н. е. Збереглися також два давньоруські городища і поселення біля них.
Перша писемна згадка про Любомль належить до 1287 року. Під цим роком в Іпатіївському літопису наводяться такі слова волинського князя Володимира Васильковича: .«Я хотів би поїхати до Любомля, бо не хочу мати діла з поганими (тобто татарами. — Авт.)». В 1288 році в Любомлі Володимир Василькович помер. За свідченням літопису, це було улюблене місто князя, з чим, очевидно, і пов'язано походження його назви («любиме місто» або «любе мені»).
Виникнення Любомля, як і інших міст Русі, було зумовлене соціально-економічними причинами. У другій половині XII і протягом XIII століття тут відбувався дальший процес відокремлення ремесла від землеробства, що становило основу розвитку продуктивних сил і культури. У зв'язку з цим зросла роль старих міст — центрів економічного і культурного життя і з'явилися нові. Одним з таких нових міст був і Любомль, який входив до складу Галицько-Волинського князівства.
За Володимира Васильковича місто стало відомим ремісничим центром не тільки в Галицько-Волинському князівстві, а й далеко за його межами. Тут виготовлялися різні коштовні речі: «двери солия медяные» для церков, «суди служебные скова», золоті і срібні оправи для ікон, хрести, кадила і витончені емалеві вироби, які відправлялися до Києва і Чернігова.
Найдавнішою спорудою Любомля є Георгіївська церква, архітектура і оздоблення якої свідчать про високий рівень розвитку архітектури і мистецтва на Русі. Ця церква була побудована у XIII столітті. В плані вона являє собою прямокутник з напівкруглою апсидою і ризницею з південного боку. З заходу до неї примикає прямокутний притвор, над яким височить триярусна із зовнішнього боку і п'ятиярусна по інтер'єру дзвіниця, увінчана високим шатром. В історичних документах вказується, що на цій дзвіниці був дзвін «з дивним слушанием», якого не було «по всей земле».
У зв'язку з поглибленням процесу феодального дроблення і тяжкими наслідками татаро-монгольської навали Галицько-Волинське князівство наприкінці XIII — на початку XIV століття занепадає. Воно стало предметом тривалої і запеклої боротьби між Польщею і Литвою, в результаті якої Галицьку землю у 1349 році захопили польські феодали, а Волинь разом з Любомлем у 1340 році — литовські феодали. Після Люблінської унії 1569 року місто загарбала шляхетська Польща, воно стало об'єктом експлуатації для великих польських магнатів.
В XV—XVI століттях на Волині пожвавлюється господарське життя. Це позначилося і на Любомлі. Значна частина міського населення поряд з землеробством займалась ремеслом і торгівлею. У місті вже налічувалося 27 пекарів. У 1541 році Любомль дістав магдебурзьке право. Проте воно мало тут обмежений характер. Магнати, що хазяйнували у місті, мало зважали на інтереси його жителів.
Селяни і міщани Волині брали активну участь у героїчній визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. проти польсько-шляхетського гноблення. Повстаннями був охоплений і Володимир-Волинський повіт, до складу якого входив Любомль.
Після визвольної війни Любомль залишився під владою Польщі і кілька разів переходив у власність або під контроль окремих магнатів. Так, у 1659 році його дістав у довічне володіння колишній гетьман України зрадник українського народу Іван Виговський. Але у 1664 році останній був розстріляний польськими властями, а даровані йому володіння відібрані короною. В 1671 році за рішенням польського сейму Любомльське староство, в числі інших володінь, було передано Я. Вишневецькому як компенсацію за збитки, яких він зазнав під час визвольної війни.
Таким чином, доля міста цілком залежала від волі короля і магнатів феодально-кріпосницької Речі Посполитої. Його жителі — міщани та
Любомль
Сторінка 1 з 10
Любомль — місто районного підпорядкування, центр Любомльського району. Розташований у західній частині Волинської області, за 127 км на північний захід від Луцька. Залізнична станція на лінії Ковель — Ягодин. Через південну околицю міста проходить автострада Київ — Варшава і через місто асфальтований шлях Володимир-Волинський — Брест. Населення — 6,3 тис. чоловік. Любомльській міській Раді підпорядковані села Бірки і Скиби. Перша писемна згадка про Любомль належить до 1287 року. Під цим роком в Іпатіївському літопису наводяться такі слова волинського князя Володимира Васильковича: .«Я хотів би поїхати до Любомля, бо не хочу мати діла з поганими (тобто татарами. — Авт.)». В 1288 році в Любомлі Володимир Василькович помер. За свідченням літопису, це було улюблене місто князя, з чим, очевидно, і пов'язано походження його назви («любиме місто» або «любе мені»).
Виникнення Любомля, як і інших міст Русі, було зумовлене соціально-економічними причинами. У другій половині XII і протягом XIII століття тут відбувався дальший процес відокремлення ремесла від землеробства, що становило основу розвитку продуктивних сил і культури. У зв'язку з цим зросла роль старих міст — центрів економічного і культурного життя і з'явилися нові. Одним з таких нових міст був і Любомль, який входив до складу Галицько-Волинського князівства.
За Володимира Васильковича місто стало відомим ремісничим центром не тільки в Галицько-Волинському князівстві, а й далеко за його межами. Тут виготовлялися різні коштовні речі: «двери солия медяные» для церков, «суди служебные скова», золоті і срібні оправи для ікон, хрести, кадила і витончені емалеві вироби, які відправлялися до Києва і Чернігова.
Найдавнішою спорудою Любомля є Георгіївська церква, архітектура і оздоблення якої свідчать про високий рівень розвитку архітектури і мистецтва на Русі. Ця церква була побудована у XIII столітті. В плані вона являє собою прямокутник з напівкруглою апсидою і ризницею з південного боку. З заходу до неї примикає прямокутний притвор, над яким височить триярусна із зовнішнього боку і п'ятиярусна по інтер'єру дзвіниця, увінчана високим шатром. В історичних документах вказується, що на цій дзвіниці був дзвін «з дивним слушанием», якого не було «по всей земле».
У зв'язку з поглибленням процесу феодального дроблення і тяжкими наслідками татаро-монгольської навали Галицько-Волинське князівство наприкінці XIII — на початку XIV століття занепадає. Воно стало предметом тривалої і запеклої боротьби між Польщею і Литвою, в результаті якої Галицьку землю у 1349 році захопили польські феодали, а Волинь разом з Любомлем у 1340 році — литовські феодали. Після Люблінської унії 1569 року місто загарбала шляхетська Польща, воно стало об'єктом експлуатації для великих польських магнатів.
В XV—XVI століттях на Волині пожвавлюється господарське життя. Це позначилося і на Любомлі. Значна частина міського населення поряд з землеробством займалась ремеслом і торгівлею. У місті вже налічувалося 27 пекарів. У 1541 році Любомль дістав магдебурзьке право. Проте воно мало тут обмежений характер. Магнати, що хазяйнували у місті, мало зважали на інтереси його жителів.
Селяни і міщани Волині брали активну участь у героїчній визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. проти польсько-шляхетського гноблення. Повстаннями був охоплений і Володимир-Волинський повіт, до складу якого входив Любомль.
Після визвольної війни Любомль залишився під владою Польщі і кілька разів переходив у власність або під контроль окремих магнатів. Так, у 1659 році його дістав у довічне володіння колишній гетьман України зрадник українського народу Іван Виговський. Але у 1664 році останній був розстріляний польськими властями, а даровані йому володіння відібрані короною. В 1671 році за рішенням польського сейму Любомльське староство, в числі інших володінь, було передано Я. Вишневецькому як компенсацію за збитки, яких він зазнав під час визвольної війни.
Таким чином, доля міста цілком залежала від волі короля і магнатів феодально-кріпосницької Речі Посполитої. Його жителі — міщани та