Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Село розкинулось на хвилястій рівнині лісостепової зони південного Полісся. Ґрунти тут переважно дерново-підзолисті, піщані і глинисто-піщані, перегнійно-карбонатні, лукові опідзолені і торф'яні. Є багаті поклади крейди й торфу.
Бобли – стародавнє село. В історичних документах початку XVI століття воно називалося Болби, Бовбли. Вперше згадуються в 1508 році. 26 травня того року польський король Сигізмунд І, перебуваючи в Бресті, видав грамоту, якою дозволив князю А. О. Сангушку викупити у вдови Янушкевич Володимирський замок разом з маєтками і волостями, що до нього належать, зокрема Турійський маєток з селами (в тому числі Бобли) за 1000 злотих. У вересні 1515 року польський король за заслуги перед державою передав Бобли синові А. О. Сангушка – Р. Сангушку, а з 1517 року, коли Р. Сангушка вбили татари, село знову стало власністю батька.
Між польськими феодалами весь час точилася міжусобна боротьба, внаслідок якої Бобли часто переходили з рук у руки. На ці усобиці змушений був звернути увагу навіть польський король Сигізмунд II Август. У вересні 1530 року в листі до луцького старости князя Ф. М. Чарторийського він писав, щоб той учинив справедливе розмежування землеволодінь А. О. Сангушка і Грицька та Василя Янчинських. Але чвари не припинялися. В 1540 році новий володар Боблів Ф. А. Сангушко, що не раз вів суперечки з сусіднім ковельським феодалом В. М. Сангушком, мусив видати спеціальний роздільний лист, де точно визначив межі своїх володінь, у складі яких було і село Бобли. Князі Сангушки та їхні спадкоємці володіли селом до кінця XVI століття, а потім воно перейшло до князів Заславських.
Найбільше терпів від усобиць і свавілля польських феодалів трудящий люд. Вони не вважали селян за людей, могли продати, покарати або й зовсім убити. Так, у 1568 році житель Боблів Богдан пішов у сусіднє село Мокрець. Піддані княгині Козикіної схопили його, забрали гроші, побили до непритомності і кинули у в'язницю. У відповідь на вимогу управителя маєтків Сангушків повернути підданого Козикіна пообіцяла заплатити за нього.
У другій половині XVI століття Бобли були невеликим поселенням. Тут налічувалося всього 14 димів (господарства, що мали повні наділи землі – лани) і 25 городників; усього близько 200 жителів. Населення виконувало різні феодальні повинності: відробляло по 2–3 дні панщини, платило грошові й натуральні чинші. В жалуваній королівській грамоті зазначалося, що селяни Боблів «повинні на замок всяку роботу виконувати і данину платити».
Крім феодального визиску, населення Боблів, як і інших сіл, терпіло-національний і релігійний гніт. Польська шляхта не визнавала мови, культури і звичаїв українського населення, намагалася силою запровадити католицизм. Все це викликало ненависть до гнобителів. З особливою силою вибухнув народний гнів під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648–1654 рр.). Коли козацькі загони Хмельницького наприкінці 1648 року оволоділи Ковельським і частково Володимир-Волинським повітами, селяни Боблів також повстали. Озброївшись косами, сокирами, ціпами, кілками, вони пішли розправлятися з власницею села Е. Смітковською. від якої зазнали багато кривд і утисків.
Намагаючись уникнути народної розплати, Е. Смітковська з усією сім'єю і челяддю втекла до польського феодала Яловицького, а потім у Туропинський монастир. Не знайшовши ніде бажаного спокою, вона вирішила сховатись у лісі. Однак від кари народної не сховалася. Селяни знайшли її, відібрали майно і вбили сина.
Бобли
Сторінка 1 з 10
Бобли – село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км на південь від залізничної станції Туропин (на лінії Ковель – Львів) і з 6 км від шосе Ковель – Володимир-Волинський. Населення – 1569 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Оса та Ревушки. Бобли – стародавнє село. В історичних документах початку XVI століття воно називалося Болби, Бовбли. Вперше згадуються в 1508 році. 26 травня того року польський король Сигізмунд І, перебуваючи в Бресті, видав грамоту, якою дозволив князю А. О. Сангушку викупити у вдови Янушкевич Володимирський замок разом з маєтками і волостями, що до нього належать, зокрема Турійський маєток з селами (в тому числі Бобли) за 1000 злотих. У вересні 1515 року польський король за заслуги перед державою передав Бобли синові А. О. Сангушка – Р. Сангушку, а з 1517 року, коли Р. Сангушка вбили татари, село знову стало власністю батька.
Між польськими феодалами весь час точилася міжусобна боротьба, внаслідок якої Бобли часто переходили з рук у руки. На ці усобиці змушений був звернути увагу навіть польський король Сигізмунд II Август. У вересні 1530 року в листі до луцького старости князя Ф. М. Чарторийського він писав, щоб той учинив справедливе розмежування землеволодінь А. О. Сангушка і Грицька та Василя Янчинських. Але чвари не припинялися. В 1540 році новий володар Боблів Ф. А. Сангушко, що не раз вів суперечки з сусіднім ковельським феодалом В. М. Сангушком, мусив видати спеціальний роздільний лист, де точно визначив межі своїх володінь, у складі яких було і село Бобли. Князі Сангушки та їхні спадкоємці володіли селом до кінця XVI століття, а потім воно перейшло до князів Заславських.
Найбільше терпів від усобиць і свавілля польських феодалів трудящий люд. Вони не вважали селян за людей, могли продати, покарати або й зовсім убити. Так, у 1568 році житель Боблів Богдан пішов у сусіднє село Мокрець. Піддані княгині Козикіної схопили його, забрали гроші, побили до непритомності і кинули у в'язницю. У відповідь на вимогу управителя маєтків Сангушків повернути підданого Козикіна пообіцяла заплатити за нього.
У другій половині XVI століття Бобли були невеликим поселенням. Тут налічувалося всього 14 димів (господарства, що мали повні наділи землі – лани) і 25 городників; усього близько 200 жителів. Населення виконувало різні феодальні повинності: відробляло по 2–3 дні панщини, платило грошові й натуральні чинші. В жалуваній королівській грамоті зазначалося, що селяни Боблів «повинні на замок всяку роботу виконувати і данину платити».
Крім феодального визиску, населення Боблів, як і інших сіл, терпіло-національний і релігійний гніт. Польська шляхта не визнавала мови, культури і звичаїв українського населення, намагалася силою запровадити католицизм. Все це викликало ненависть до гнобителів. З особливою силою вибухнув народний гнів під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648–1654 рр.). Коли козацькі загони Хмельницького наприкінці 1648 року оволоділи Ковельським і частково Володимир-Волинським повітами, селяни Боблів також повстали. Озброївшись косами, сокирами, ціпами, кілками, вони пішли розправлятися з власницею села Е. Смітковською. від якої зазнали багато кривд і утисків.
Намагаючись уникнути народної розплати, Е. Смітковська з усією сім'єю і челяддю втекла до польського феодала Яловицького, а потім у Туропинський монастир. Не знайшовши ніде бажаного спокою, вона вирішила сховатись у лісі. Однак від кари народної не сховалася. Селяни знайшли її, відібрали майно і вбили сина.