Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Поворськ

Поворськ (в стародавніх актах — Повурськ і Поворсько) — село, центр сіль­ської Ради, якій підпорядковані населені пункти Заячівка, Озерне і Гулівка. Роз­ташований на лівому березі ріки Стохід (притока Прип'яті), за 25 км на схід від рай­центру. Через село проходить залізнична лінія Ковель — Київ. На околиці — одно­йменна залізнична станція. Населення — 1928 чоловік.
Територія сучасного Поворська була заселена з давніх давен. Про ті часи нага­дують 50 високих курганів, що знаходяться біля села, відомих під назвою «Татар­ських гір».
У писемних джерелах село Поворськ уперше згадується 1498 року в дарчому акті литовського князя Олександра на ім'я феодала А. Сангушка. В 1511 році король Сигізмунд І подарував Поворськ князю К. Острозькому, після смерті якого власни­ком села став його син Ілля.
Феодальні міжусобиці, що точилися, призводили до спустошення земель, зубожіння населення. Землевласники захопили дві третини кращих земель. А селяни за невеликі земельні наділи повинні були відробляти панщину, платити грошову і натуральну ренти. У Поворську поземельний податок доходив до 12 грошей. Селя­ни також давали по 1 грошу за кожну косу феодалові та наглядачеві. Кожного року після закінчення всіх робіт феодал брав від села 72 відра меду і 2 яловки, або 100 гро­шів та по 2 курки, 1 гусаку з двору; по одному возу з громади для перевезення про­довольства.
Крім сплати податків, селяни Поворська мусили виконувати на користь феодала різноманітні повинності. Вони зобов'язані були споруджувати і лагодити панські будівлі, жати і молотити хліб, возити зерно до млина, косити траву на панських сі­ножатях, ходити в облаву на бобрів, рубати ліс тощо.
Коли князь перебував у Поворську, селяни мали охороняти панський двір і во­зити дрова. А ті, що не робили цього, платили окремий податок — сторожівщину — по 2 гроші з диму. Всі ці податки та повинності падали на плечі тяглових селян, які мали ділянки землі і коней або тільки землю. Селяни, які крім городів нічого не мали, були зобов'язані копати, садити та збирати врожай на панських землях. Крім того, щороку вони платили по 6 грошей податку з двору.
Жорстокі утиски викликали часті заворушення селян. Князь І. Острозький на­віть змушений був обміняти Поворськ на маєток Хлопотин, що належав князю Ф. Сангушку.
Поступово село зростало. В 1577 році в ньому було вже 16 півдворищ і 5 госпо­дарств городників. У 1583 році власник села князь І. Заславський брав податки уже з 23 півдворищ, 4 городників і 2 ланів. З 1629 року платили податки уже 36 ди­мів. Але в середині XVII століття кількість димів скоротилась до 10 у зв'язку з ма­совою участю селян у визвольній війні проти польської шляхти та втечею їх від феодалів.
З другої половини XVII століття експлуатація селян значно посилилась, зокре­ма феодалами Рачинськими, а з XVIII століття — Ршевлоцькими.
Згідно з третім поділом Польщі в 1795 році Поворськ увійшов до складу Росій­ської держави. Соціальне гноблення не зменшилось. Ще й після реформи 1861 року селяни мусили відробляти панщину. На викупні платежі вони були переведені лише з 1 вересня 1863 року.
Викупні платежі та податки важким тягарем лягли на селянські господарства. Один із сучасників так описував цей період: «Найкращі землі були у пана, а все, що було непридатне, та далеко від села — наше, селянське. Але не всі селяни мали зем­лю. Більшість йшла в наймити — у пана Глембоцького в маєтку працювати. Лютий пан у нас був. Тут не ходи, там не їдь. Зловлять — нагайки. А щоб, скажімо, пори­балити або зайця погонити — ми й думати боялися».
Скасування кріпосного права пожвавило розвиток капіталістичних відносин. Поміщиця Косенковська побудувала в Поворську винокурний завод, на якому пра­цювали місцеві селяни вже як робітники по найму. У 1900-х роках було прокладено залізницю Сарни — Ковель, що пройшла поблизу села, споруджено залізничну станцію Поворськ.
Понад 90 проц. селян були неписьменними. Лише 1878 року в селі відкрилось однокласне училище, на утримання якого казна виділила тільки 190 крб. і грома­да — 318 крб. Того року в ньому навчались 51 хлопчик і 7 дівчаток, що не станови­ло й половини дітей шкільного віку.
Великої шкоди селу завдала перша світова війна, під час якої значна частина


Сучасна карта - Поворськ