Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія сучасного Поворська була заселена з давніх давен. Про ті часи нагадують 50 високих курганів, що знаходяться біля села, відомих під назвою «Татарських гір».
У писемних джерелах село Поворськ уперше згадується 1498 року в дарчому акті литовського князя Олександра на ім'я феодала А. Сангушка. В 1511 році король Сигізмунд І подарував Поворськ князю К. Острозькому, після смерті якого власником села став його син Ілля.
Феодальні міжусобиці, що точилися, призводили до спустошення земель, зубожіння населення. Землевласники захопили дві третини кращих земель. А селяни за невеликі земельні наділи повинні були відробляти панщину, платити грошову і натуральну ренти. У Поворську поземельний податок доходив до 12 грошей. Селяни також давали по 1 грошу за кожну косу феодалові та наглядачеві. Кожного року після закінчення всіх робіт феодал брав від села 72 відра меду і 2 яловки, або 100 грошів та по 2 курки, 1 гусаку з двору; по одному возу з громади для перевезення продовольства.
Крім сплати податків, селяни Поворська мусили виконувати на користь феодала різноманітні повинності. Вони зобов'язані були споруджувати і лагодити панські будівлі, жати і молотити хліб, возити зерно до млина, косити траву на панських сіножатях, ходити в облаву на бобрів, рубати ліс тощо.
Коли князь перебував у Поворську, селяни мали охороняти панський двір і возити дрова. А ті, що не робили цього, платили окремий податок — сторожівщину — по 2 гроші з диму. Всі ці податки та повинності падали на плечі тяглових селян, які мали ділянки землі і коней або тільки землю. Селяни, які крім городів нічого не мали, були зобов'язані копати, садити та збирати врожай на панських землях. Крім того, щороку вони платили по 6 грошей податку з двору.
Жорстокі утиски викликали часті заворушення селян. Князь І. Острозький навіть змушений був обміняти Поворськ на маєток Хлопотин, що належав князю Ф. Сангушку.
Поступово село зростало. В 1577 році в ньому було вже 16 півдворищ і 5 господарств городників. У 1583 році власник села князь І. Заславський брав податки уже з 23 півдворищ, 4 городників і 2 ланів. З 1629 року платили податки уже 36 димів. Але в середині XVII століття кількість димів скоротилась до 10 у зв'язку з масовою участю селян у визвольній війні проти польської шляхти та втечею їх від феодалів.
З другої половини XVII століття експлуатація селян значно посилилась, зокрема феодалами Рачинськими, а з XVIII століття — Ршевлоцькими.
Згідно з третім поділом Польщі в 1795 році Поворськ увійшов до складу Російської держави. Соціальне гноблення не зменшилось. Ще й після реформи 1861 року селяни мусили відробляти панщину. На викупні платежі вони були переведені лише з 1 вересня 1863 року.
Викупні платежі та податки важким тягарем лягли на селянські господарства. Один із сучасників так описував цей період: «Найкращі землі були у пана, а все, що було непридатне, та далеко від села — наше, селянське. Але не всі селяни мали землю. Більшість йшла в наймити — у пана Глембоцького в маєтку працювати. Лютий пан у нас був. Тут не ходи, там не їдь. Зловлять — нагайки. А щоб, скажімо, порибалити або зайця погонити — ми й думати боялися».
Скасування кріпосного права пожвавило розвиток капіталістичних відносин. Поміщиця Косенковська побудувала в Поворську винокурний завод, на якому працювали місцеві селяни вже як робітники по найму. У 1900-х роках було прокладено залізницю Сарни — Ковель, що пройшла поблизу села, споруджено залізничну станцію Поворськ.
Понад 90 проц. селян були неписьменними. Лише 1878 року в селі відкрилось однокласне училище, на утримання якого казна виділила тільки 190 крб. і громада — 318 крб. Того року в ньому навчались 51 хлопчик і 7 дівчаток, що не становило й половини дітей шкільного віку.
Великої шкоди селу завдала перша світова війна, під час якої значна частина
Поворськ
Сторінка 1 з 7
Поворськ (в стародавніх актах — Повурськ і Поворсько) — село, центр сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Заячівка, Озерне і Гулівка. Розташований на лівому березі ріки Стохід (притока Прип'яті), за 25 км на схід від райцентру. Через село проходить залізнична лінія Ковель — Київ. На околиці — однойменна залізнична станція. Населення — 1928 чоловік.Територія сучасного Поворська була заселена з давніх давен. Про ті часи нагадують 50 високих курганів, що знаходяться біля села, відомих під назвою «Татарських гір».
Феодальні міжусобиці, що точилися, призводили до спустошення земель, зубожіння населення. Землевласники захопили дві третини кращих земель. А селяни за невеликі земельні наділи повинні були відробляти панщину, платити грошову і натуральну ренти. У Поворську поземельний податок доходив до 12 грошей. Селяни також давали по 1 грошу за кожну косу феодалові та наглядачеві. Кожного року після закінчення всіх робіт феодал брав від села 72 відра меду і 2 яловки, або 100 грошів та по 2 курки, 1 гусаку з двору; по одному возу з громади для перевезення продовольства.
Крім сплати податків, селяни Поворська мусили виконувати на користь феодала різноманітні повинності. Вони зобов'язані були споруджувати і лагодити панські будівлі, жати і молотити хліб, возити зерно до млина, косити траву на панських сіножатях, ходити в облаву на бобрів, рубати ліс тощо.
Коли князь перебував у Поворську, селяни мали охороняти панський двір і возити дрова. А ті, що не робили цього, платили окремий податок — сторожівщину — по 2 гроші з диму. Всі ці податки та повинності падали на плечі тяглових селян, які мали ділянки землі і коней або тільки землю. Селяни, які крім городів нічого не мали, були зобов'язані копати, садити та збирати врожай на панських землях. Крім того, щороку вони платили по 6 грошей податку з двору.
Жорстокі утиски викликали часті заворушення селян. Князь І. Острозький навіть змушений був обміняти Поворськ на маєток Хлопотин, що належав князю Ф. Сангушку.
Поступово село зростало. В 1577 році в ньому було вже 16 півдворищ і 5 господарств городників. У 1583 році власник села князь І. Заславський брав податки уже з 23 півдворищ, 4 городників і 2 ланів. З 1629 року платили податки уже 36 димів. Але в середині XVII століття кількість димів скоротилась до 10 у зв'язку з масовою участю селян у визвольній війні проти польської шляхти та втечею їх від феодалів.
З другої половини XVII століття експлуатація селян значно посилилась, зокрема феодалами Рачинськими, а з XVIII століття — Ршевлоцькими.
Згідно з третім поділом Польщі в 1795 році Поворськ увійшов до складу Російської держави. Соціальне гноблення не зменшилось. Ще й після реформи 1861 року селяни мусили відробляти панщину. На викупні платежі вони були переведені лише з 1 вересня 1863 року.
Викупні платежі та податки важким тягарем лягли на селянські господарства. Один із сучасників так описував цей період: «Найкращі землі були у пана, а все, що було непридатне, та далеко від села — наше, селянське. Але не всі селяни мали землю. Більшість йшла в наймити — у пана Глембоцького в маєтку працювати. Лютий пан у нас був. Тут не ходи, там не їдь. Зловлять — нагайки. А щоб, скажімо, порибалити або зайця погонити — ми й думати боялися».
Скасування кріпосного права пожвавило розвиток капіталістичних відносин. Поміщиця Косенковська побудувала в Поворську винокурний завод, на якому працювали місцеві селяни вже як робітники по найму. У 1900-х роках було прокладено залізницю Сарни — Ковель, що пройшла поблизу села, споруджено залізничну станцію Поворськ.
Понад 90 проц. селян були неписьменними. Лише 1878 року в селі відкрилось однокласне училище, на утримання якого казна виділила тільки 190 крб. і громада — 318 крб. Того року в ньому навчались 51 хлопчик і 7 дівчаток, що не становило й половини дітей шкільного віку.
Великої шкоди селу завдала перша світова війна, під час якої значна частина