Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
каретники, ливарники. Проте їх було небагато, своїх цехів вони не мали, а входили до ковальського цеху. Люстрація 1789 року засвідчила економічний занепад міста. Зменшилася кількість населення. Деякі ремісничі цехи розпалися, торгівля занепала, закрився цегельний завод. Населення зубожіло і не могло платити державні податки. Місто не мало навіть своєї ратуші. Урядові установи розміщалися частково в монастирях, частково в приватних будинках. Дерев'яний замок за кілька років перед люстрацією був розібраний. Загальний економічний та політичний занепад Речі Посполитої не міг не позначитися і на стані м. Володимира.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Володимир, у числі інших західно- волинських міст і сіл, був приєднаний до Росії, перейменований на Володимир- Волинський і став повітовим центром новоутвореної Волинської губернії.
Грізний 1812 рік не обминув і Волині. Польські магнати, яким Наполеон обіцяв Правобережну Україну, стали його союзниками. Тому, коли французька армія вторглася в Росію, Володимир-Волинський 17 серпня 1812 року захопили польські війська. Окупанти грабували населення і завдали великої шкоди місту. Польський генерал Косинський оголосив про приєднання Володимира до Варшавського герцогства, але восени 1812 року російські війська під командуванням генерала Булатова вибили загарбників з міста.
Криза феодально-кріпосницької системи в Росії в другій чверті XIX століття супроводилась посиленням суспільно-політичного руху. 17 листопада. 1830 року вибухнуло польське визвольне повстання, очолюване польською шляхтою, яка боролася за відновлення Польської держави в межах 1772 року. Частина населення Володимира-Волинського, поляки за походженням, взяла участь у цьому повстанні. В 1831 році загони польських повстанців під керівництвом Отецького захопили місто. Але невдовзі царські війська розбили загони, що діяли на Волині, і витіснили повстанців з Володимира-Волинського. В 1861 році у зв'язку з посиленням національно-визвольного руху в Царстві Польському тут відбулась маніфестація польського населення, в якій брали участь і українці — ремісники, учні, селяни. В спільній боротьбі проти царизму міцніла дружба двох народів — польського і українського.
Промисловість у місті була розвинута дуже слабо. Так, у 1886 році за обсягом виготовленої промислової продукції, вартість якої становила всього 4,6 тис. крб., Володимир-Волинський посідав останнє місце у Волинській губернії. Тут діяли кілька дрібних кустарних підприємств з невеликою кількістю робітників. Місто славилось своїм гончарним промислом. При магістраті до 70-х років XIX століття існувала навіть цехова управа гончарів.
Народна освіта у Володимирі-Волинському, як і взагалі на Україні, була повністю в руках духовенства. Довгий час у місті не існувало ніяких світських навчальних закладів, і лише 1869 року тут відкрито двокласне міське училище, а на початку XX століття — дві гімназії — чоловічу й жіночу, де вчилися переважно діти заможної верхівки. Основна ж маса населення лишалась неписьменною.
За даними всеросійського перепису населення 1897 року у Володимирі-Волинському налічувалося 9 883 жителі, в тому числі міщан — 7329, селян — 1466, дворян — 473, духовенства — 105, купців — 52, осіб інших станів — 402, іноземних підданих — 56 чоловік. Національний склад населення був строкатий. Перше місце щодо кількості тут посідали євреї, друге — українці, жили також росіяни, білоруси, поляки, німці, татари та інші.
На початку XX століття, особливо в період промислового піднесення (1910 — 1913 рр.), в економіці міста відбулися певні зрушення, виникли нові підприємства, збільшилася кількість робітників. Цьому значною мірою сприяла побудована в 1908 році залізниця, що з'єднала Володимир-Волинський з Ковелем. У 1913 році, напередодні першої світової імперіалістичної війни, у Володимирі-Волинському працювали 2 цегельні заводи (на одному з них було 50 робітників, річний оборот становив 50 тис. крб.), З парові млини із загальною кількістю робітників 42 чоловіка, пивоварний завод, екіпажна і черепична майстерні, лісопильний і чавуноливарний заводи, а також невеликий завод сільськогосподарських машин, що випускав молотарки, віялки і плуги.
Володимир-Волинський
Сторінка 4 з 14
кушнірський, кравецький, пекарський, шевський, різницький, ковальський. Вони об'єднували ремісників відповідного фаху і мали певні обов'язки щодо оборони міста. Пекарський цех мав майстерні для виробництва мила, свічок, крохмалю. В місті проживали й інші ремісники, зокрема слюсарі, годинникарі, Після третього поділу Польщі в 1795 році Володимир, у числі інших західно- волинських міст і сіл, був приєднаний до Росії, перейменований на Володимир- Волинський і став повітовим центром новоутвореної Волинської губернії.
Грізний 1812 рік не обминув і Волині. Польські магнати, яким Наполеон обіцяв Правобережну Україну, стали його союзниками. Тому, коли французька армія вторглася в Росію, Володимир-Волинський 17 серпня 1812 року захопили польські війська. Окупанти грабували населення і завдали великої шкоди місту. Польський генерал Косинський оголосив про приєднання Володимира до Варшавського герцогства, але восени 1812 року російські війська під командуванням генерала Булатова вибили загарбників з міста.
Криза феодально-кріпосницької системи в Росії в другій чверті XIX століття супроводилась посиленням суспільно-політичного руху. 17 листопада. 1830 року вибухнуло польське визвольне повстання, очолюване польською шляхтою, яка боролася за відновлення Польської держави в межах 1772 року. Частина населення Володимира-Волинського, поляки за походженням, взяла участь у цьому повстанні. В 1831 році загони польських повстанців під керівництвом Отецького захопили місто. Але невдовзі царські війська розбили загони, що діяли на Волині, і витіснили повстанців з Володимира-Волинського. В 1861 році у зв'язку з посиленням національно-визвольного руху в Царстві Польському тут відбулась маніфестація польського населення, в якій брали участь і українці — ремісники, учні, селяни. В спільній боротьбі проти царизму міцніла дружба двох народів — польського і українського.
Промисловість у місті була розвинута дуже слабо. Так, у 1886 році за обсягом виготовленої промислової продукції, вартість якої становила всього 4,6 тис. крб., Володимир-Волинський посідав останнє місце у Волинській губернії. Тут діяли кілька дрібних кустарних підприємств з невеликою кількістю робітників. Місто славилось своїм гончарним промислом. При магістраті до 70-х років XIX століття існувала навіть цехова управа гончарів.
Народна освіта у Володимирі-Волинському, як і взагалі на Україні, була повністю в руках духовенства. Довгий час у місті не існувало ніяких світських навчальних закладів, і лише 1869 року тут відкрито двокласне міське училище, а на початку XX століття — дві гімназії — чоловічу й жіночу, де вчилися переважно діти заможної верхівки. Основна ж маса населення лишалась неписьменною.
За даними всеросійського перепису населення 1897 року у Володимирі-Волинському налічувалося 9 883 жителі, в тому числі міщан — 7329, селян — 1466, дворян — 473, духовенства — 105, купців — 52, осіб інших станів — 402, іноземних підданих — 56 чоловік. Національний склад населення був строкатий. Перше місце щодо кількості тут посідали євреї, друге — українці, жили також росіяни, білоруси, поляки, німці, татари та інші.
На початку XX століття, особливо в період промислового піднесення (1910 — 1913 рр.), в економіці міста відбулися певні зрушення, виникли нові підприємства, збільшилася кількість робітників. Цьому значною мірою сприяла побудована в 1908 році залізниця, що з'єднала Володимир-Волинський з Ковелем. У 1913 році, напередодні першої світової імперіалістичної війни, у Володимирі-Волинському працювали 2 цегельні заводи (на одному з них було 50 робітників, річний оборот становив 50 тис. крб.), З парові млини із загальною кількістю робітників 42 чоловіка, пивоварний завод, екіпажна і черепична майстерні, лісопильний і чавуноливарний заводи, а також невеликий завод сільськогосподарських машин, що випускав молотарки, віялки і плуги.