Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За допомогою держави, під керівництвом Комуністичної партії населення почало заліковувати рани, заподіяні місту гітлерівцями. Окупанти спалили залізничний вокзал, всю його вантажну платформу, складські приміщення, сигнальні і
стрілочні пости, висадили в повітря депо і розібрали залізничну колію від станції Ковель до р. Західного Бугу, зруйнували міську електростанцію, а її устаткування вивезли до Німеччини, пограбували 4 млини, 13 цехів промкомбінату, 8 виробничих артілей, меблеву фабрику, вивели з ладу 3 цегельні заводи. Шкільні приміщення пристосували під військові госпіталі, казарми, зерносховища, канцелярії тощо, а перед відступом спалили парти, столи, класні дошки та інше шкільне майно. Великої шкоди заподіяли фашисти лікувальним установам, дошкільним закладам, торговій мережі. За період окупації в місті було повністю зруйновано 662 будинки з житловою площею 60 340 кв. метрів, пошкоджено 363 будинки. Збитки, що їх завдали місту німецько-фашистські загарбники, становили, за неповними даними, близько 100 млн. карбованців.
Трудящі Володимира-Волинського віддавали всі свої сили, знання і енергію, щоб підняти з руїн рідне місто, щоб допомогти Червоній Армії добити ворога. Міськпромкомбінат відкрив для обслуговування населення шевську і кравецьку майстерні, перукарню. Незабаром почали працювати столярний і слюсарний цехи, шкіряний завод, олійниця, м'ясокомбінат, 2 млини, друкарня, електростанція. Успішно йшли роботи по відбудові депо, залізничного вокзалу і колії. На 1 квітня 1945 року залізничники майже відбудували вокзал, здали в експлуатацію службову частину У вересні 1944 року з депо після ремонту вийшов перший паровоз, а потім щомісяця на лінії виходили десятки відремонтованих паровозів.
Відбудова народного господарства стояла в центрі уваги міської партійної організації. Це питання не раз обговорювалось на пленумах міського комітету партії і зборах партійного активу.
Поступово налагоджувалось мирне життя. Однак ще були великі труднощі з житлом, не вистачало робочої сили. Щодня після роботи трудящі по 2—3 години працювали на відбудові міста. Ентузіастами виступала молодь. Комсомольці до серпня 1944 року відремонтували кінотеатр. Учні допомагали у відбудові Палацу піонерів. Вони також зібрали по місту велику кількість шкільних меблів, полагодили їх. Поліпшувалось медичне обслуговування населення. Один за одним відновлювали роботу лікувальні заклади.
Партійна організація залучала до активної громадсько-політичної діяльності жінок. У 1945 році на підприємствах, в установах і кварталах існувало 20 жіночих рад, які організовували культурно-масову роботу. ЗО квітня 1945 року відбулися перші міські жіночі збори, які обговорили питання: «Завдання жінок у відбудові народного господарства і культурно-побутових закладів міста». В резолюції, прийнятій на зборах, зазначалося: «Ми, жінки Володимира-Волинського, обіцяємо брати активну участь у відбудові нашого міста. Ми гідно зустрінемо наших дорогих героїв- фронтовиків, які прибуватимуть демобілізованими з Червоної Армії».
Неоціненну допомогу подали жіночі ради дитячим установам і школам. Були організовані жіночі бригади, які ремонтували одяг і прали білизну для дітей. Тільки в липні—серпні 1945 року 287 жінок працювали на ремонті шкіл і заготівлі палива для них. Жіночі ради допомагали партійним і радянським органам у ліквідації неписьменності та малописьменності — цієї ганебної спадщини минулого. Уже в березні 1945 року вони організували гуртки, де регулярно проводили заняття культармійці.
Відроджувалось і культурне життя міста. Відчинились двері Будинку культури і кінотеатру. Із 8 шкіл, які працювали до Великої Вітчизняної війни, на кінець серпня 1944 року було відремонтовано і обладнано. 1 вересня 1944 року почалися заняття в одній середній і чотирьох семирічних школах. У квітні 1947 року вже працювали 3 середні, 4 семирічні школи, педучилище, технікум механізації сільського господарства, школа для глухонімих, клуб залізничників, клуб прикордонників, 2 міські і 13 відомчих бібліотек. 5 жовтня 1944 року вийшов перший після війни номер районної газети «Червоний прапор». Її тираж становив 2 тис. примірників. У листопаді жителі вже слухали передачі міського радіомовлення.
Володимир-Волинський
Сторінка 11 з 14
члени партії. Створено також 8 комсомольських організацій, а при школах — 2 піонерські дружини.За допомогою держави, під керівництвом Комуністичної партії населення почало заліковувати рани, заподіяні місту гітлерівцями. Окупанти спалили залізничний вокзал, всю його вантажну платформу, складські приміщення, сигнальні і
Трудящі Володимира-Волинського віддавали всі свої сили, знання і енергію, щоб підняти з руїн рідне місто, щоб допомогти Червоній Армії добити ворога. Міськпромкомбінат відкрив для обслуговування населення шевську і кравецьку майстерні, перукарню. Незабаром почали працювати столярний і слюсарний цехи, шкіряний завод, олійниця, м'ясокомбінат, 2 млини, друкарня, електростанція. Успішно йшли роботи по відбудові депо, залізничного вокзалу і колії. На 1 квітня 1945 року залізничники майже відбудували вокзал, здали в експлуатацію службову частину У вересні 1944 року з депо після ремонту вийшов перший паровоз, а потім щомісяця на лінії виходили десятки відремонтованих паровозів.
Відбудова народного господарства стояла в центрі уваги міської партійної організації. Це питання не раз обговорювалось на пленумах міського комітету партії і зборах партійного активу.
Поступово налагоджувалось мирне життя. Однак ще були великі труднощі з житлом, не вистачало робочої сили. Щодня після роботи трудящі по 2—3 години працювали на відбудові міста. Ентузіастами виступала молодь. Комсомольці до серпня 1944 року відремонтували кінотеатр. Учні допомагали у відбудові Палацу піонерів. Вони також зібрали по місту велику кількість шкільних меблів, полагодили їх. Поліпшувалось медичне обслуговування населення. Один за одним відновлювали роботу лікувальні заклади.
Партійна організація залучала до активної громадсько-політичної діяльності жінок. У 1945 році на підприємствах, в установах і кварталах існувало 20 жіночих рад, які організовували культурно-масову роботу. ЗО квітня 1945 року відбулися перші міські жіночі збори, які обговорили питання: «Завдання жінок у відбудові народного господарства і культурно-побутових закладів міста». В резолюції, прийнятій на зборах, зазначалося: «Ми, жінки Володимира-Волинського, обіцяємо брати активну участь у відбудові нашого міста. Ми гідно зустрінемо наших дорогих героїв- фронтовиків, які прибуватимуть демобілізованими з Червоної Армії».
Неоціненну допомогу подали жіночі ради дитячим установам і школам. Були організовані жіночі бригади, які ремонтували одяг і прали білизну для дітей. Тільки в липні—серпні 1945 року 287 жінок працювали на ремонті шкіл і заготівлі палива для них. Жіночі ради допомагали партійним і радянським органам у ліквідації неписьменності та малописьменності — цієї ганебної спадщини минулого. Уже в березні 1945 року вони організували гуртки, де регулярно проводили заняття культармійці.
Відроджувалось і культурне життя міста. Відчинились двері Будинку культури і кінотеатру. Із 8 шкіл, які працювали до Великої Вітчизняної війни, на кінець серпня 1944 року було відремонтовано і обладнано. 1 вересня 1944 року почалися заняття в одній середній і чотирьох семирічних школах. У квітні 1947 року вже працювали 3 середні, 4 семирічні школи, педучилище, технікум механізації сільського господарства, школа для глухонімих, клуб залізничників, клуб прикордонників, 2 міські і 13 відомчих бібліотек. 5 жовтня 1944 року вийшов перший після війни номер районної газети «Червоний прапор». Її тираж становив 2 тис. примірників. У листопаді жителі вже слухали передачі міського радіомовлення.