Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Центральна. До обласного центру — 96 км. Місту підпорядковане селище 6-ї і 7-ї Нововолинських шахт Жовтневого, яке розташоване за 9 км на південний захід від міста. Населення — 39,3 чоловік.
Нововолинськ — молоде шахтарське соціалістичне місто, яке виникло у новому Львівсько-Волинському вугільному басейні, що починав освоюватися з 1949 року. Місто розташоване на землях сіл Низкиничів, Дорогиничів, Будятичів та Русовичів Іваничівського району.
Перша згадка про ці села, зокрема про Низкиничі, належить до першої половини XV століття. Литовський князь Свидригайло подарував їх своєму маршалкові О. Киселю.
У 1570—1583 рр. Низкиничі, де налічувалось 8 димів, були власністю Г. Киселя. У 1570 році згадується село Будятичі, яке мало 4 дими і належало аж чотирьом поміщикам, і село Русовичі — власність володимир-волинського епіскопа. В 1583 році згадується село Дорогиничі, яким володів поміщик А. Романовський.
У Низкиничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди валів якого збереглися й досі. В першій половині XVII століття на старому замковищі А. Кисіль, який зрадив український народ в період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, спорудив цегляну церкву і дерев'яний монастир.
Більшість кращих земель належала Киселевим спадкоємцям та іншим поміщикам — Модзелевським, Підгорецьким, Шляцьким. У Низкиничах до 1939 року дрібний поміщик Шляцький мав 350 га землі, а 130 селянських дворів — лише 600 га. Боротьба трудящих за кращу долю не припинялась, та особливо загострилась вона після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, коли західноукраїнські землі, насильно відірвані від Радянської України, стали здобиччю польських панів.
У 1924 році в Низкиничах створюється перший підпільний осередок КПЗУ; його очолив Г. Н. Костюк, якого на Володимир-Волинському політичному процесі 1926—1927 рр. було засуджено до 10 років тюремного ув'язнення. Там він у 1930 році і помер.
Та репресії не залякали трудящих. Підпільні комуністичні організації продовжували діяти в селах Низкиничах, Дорогиничах, Будятичах та Русовичах. У 1930 році підпільники провели в Будятичах мітинг, який пройшов під лозунгами боротьби проти імперіалізму та політики пілсудчиків, за возз'єднання з Радянською Україною. У 30-х рр. пропагандистами комуністичних ідей були Н. А. Грищук з Низкиничів, О. Я. Федорук з Будятичів та інші. О. Я. Федорук не раз переходив нелегально колишній польсько-радянський кордон, доставляючи з Радянської України на Волинь політичну літературу.
У вересні 1939 року Радянський уряд взяв під свій захист населення Західної України і Західної Білорусії. Депутати від сіл, на місці яких виріс Нововолинськ, разом з усіма депутатами Народних Зборів Західної України у Львові одностайно проголосували за возз'єднання з Радянською Україною, з великим Радянським Союзом.
Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в єдиній Радянській соціалістичній державі поклало край панській сваволі, визволило волинян від соціального та національного гніту.
У 1912 році російський вчений М. М. Тетяєв уперше висловив припущення про залягання в надрах волинської землі покладів кам'яного вугілля. Здогад М. М. Тетяєва був підтверджений у 30-х рр. дослідженнями польського вченого Я. Самсоновича. Але до 1939 року серйозних розвідувальних робіт не провадилось. Вони розпочалися тільки за Радянської влади. Вже наприкінці 1939 року Комітет у справах геології при РНК СРСР відрядив сюди спеціальну комісію геологів. У 1940 році для широкої перевірки даних попереднього буріння було створено трест «Львіввуглерозвідка».
Війна перервала розвідувальні роботи. Вони були відновлені в перші післявоєнні роки і охопили Волинську та Львівську області України та частину Білорусії. Невдовзі дослідження завершилося успіхом.
Нововолинськ
Сторінка 1 з 12
Нововолинськ — місто обласного підпорядкування. Розташоване біля витоку річки Студянки, невеличкої правої притоки Західного Бугу, на автостраді Ковель — Володимир-Волинський — Львів. Відстань до найближчої залізничної станції Іваничі —18 км; за 2 км від міста — товарна залізнична станція Нововолинськ — молоде шахтарське соціалістичне місто, яке виникло у новому Львівсько-Волинському вугільному басейні, що починав освоюватися з 1949 року. Місто розташоване на землях сіл Низкиничів, Дорогиничів, Будятичів та Русовичів Іваничівського району.
Перша згадка про ці села, зокрема про Низкиничі, належить до першої половини XV століття. Литовський князь Свидригайло подарував їх своєму маршалкові О. Киселю.
У 1570—1583 рр. Низкиничі, де налічувалось 8 димів, були власністю Г. Киселя. У 1570 році згадується село Будятичі, яке мало 4 дими і належало аж чотирьом поміщикам, і село Русовичі — власність володимир-волинського епіскопа. В 1583 році згадується село Дорогиничі, яким володів поміщик А. Романовський.
У Низкиничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди валів якого збереглися й досі. В першій половині XVII століття на старому замковищі А. Кисіль, який зрадив український народ в період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, спорудив цегляну церкву і дерев'яний монастир.
Більшість кращих земель належала Киселевим спадкоємцям та іншим поміщикам — Модзелевським, Підгорецьким, Шляцьким. У Низкиничах до 1939 року дрібний поміщик Шляцький мав 350 га землі, а 130 селянських дворів — лише 600 га. Боротьба трудящих за кращу долю не припинялась, та особливо загострилась вона після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, коли західноукраїнські землі, насильно відірвані від Радянської України, стали здобиччю польських панів.
У 1924 році в Низкиничах створюється перший підпільний осередок КПЗУ; його очолив Г. Н. Костюк, якого на Володимир-Волинському політичному процесі 1926—1927 рр. було засуджено до 10 років тюремного ув'язнення. Там він у 1930 році і помер.
Та репресії не залякали трудящих. Підпільні комуністичні організації продовжували діяти в селах Низкиничах, Дорогиничах, Будятичах та Русовичах. У 1930 році підпільники провели в Будятичах мітинг, який пройшов під лозунгами боротьби проти імперіалізму та політики пілсудчиків, за возз'єднання з Радянською Україною. У 30-х рр. пропагандистами комуністичних ідей були Н. А. Грищук з Низкиничів, О. Я. Федорук з Будятичів та інші. О. Я. Федорук не раз переходив нелегально колишній польсько-радянський кордон, доставляючи з Радянської України на Волинь політичну літературу.
У вересні 1939 року Радянський уряд взяв під свій захист населення Західної України і Західної Білорусії. Депутати від сіл, на місці яких виріс Нововолинськ, разом з усіма депутатами Народних Зборів Західної України у Львові одностайно проголосували за возз'єднання з Радянською Україною, з великим Радянським Союзом.
Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в єдиній Радянській соціалістичній державі поклало край панській сваволі, визволило волинян від соціального та національного гніту.
У 1912 році російський вчений М. М. Тетяєв уперше висловив припущення про залягання в надрах волинської землі покладів кам'яного вугілля. Здогад М. М. Тетяєва був підтверджений у 30-х рр. дослідженнями польського вченого Я. Самсоновича. Але до 1939 року серйозних розвідувальних робіт не провадилось. Вони розпочалися тільки за Радянської влади. Вже наприкінці 1939 року Комітет у справах геології при РНК СРСР відрядив сюди спеціальну комісію геологів. У 1940 році для широкої перевірки даних попереднього буріння було створено трест «Львіввуглерозвідка».
Війна перервала розвідувальні роботи. Вони були відновлені в перші післявоєнні роки і охопили Волинську та Львівську області України та частину Білорусії. Невдовзі дослідження завершилося успіхом.