Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Несвіч
НЕСВІЧ — село, центр сільської Ради. Розташований вздовж шосе і залізниці Луцьк — Львів, за 19 км на південний захід від Луцька. В селі — залізнична станція Несвіч-Волинський. Населення — 978 чоловік. Сільраді підпорядковані села Коршів і Новокоршів.
У Несвічі розташована центральна садиба колгоспу «Комсомолець», який має 2094 га землі, в тому числі 1723 га орної. Вирощуються зернові й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
У селі — середня школа, клуб. Є лікарня.
Село засноване на початку XVI століття.
В період першої світової війни в селі стояв штаб 1-го Туркестанського армійського корпусу. Тут 5 листопада 1917 року відбувся з'їзд полкових солдатських комітетів корпусу. З'їзд висловився за передачу всієї влади в країні Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів, за підтримку Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. Про це повідомив у телеграмі Центральному Виконавчому Комітетові Рад солдатських і робітничих депутатів голова корпусного ревкому Г. В. Разживін.
Уродженець села М. П. Олексюк — видатний діяч революційного руху на Західній Україні. В 1917 році він організував у Несвічі селянський комітет, який почав розподіл між селянами поміщицької землі.
Під час окупації Несвіча буржуазною Польщею Олексюк очолював боротьбу трудящих села за свої права і за возз'єднання Західної України з Радянською Україною. Польські власті заочно судили М. П. Олексюка у Ровно в 1924 році. Йому вдалося втекти до Радянської України. Згодом він повернувся і організував підпільні партійні осередки у Володимирі-Волинському, Устилузі, Грубешеві. Був секретарем Холмського окружкому КПЗУ. В 1934 році М. П. Олексюк був арештований і засуджений. Після звільнення з тюрми емігрував за кордон. Добровольцем виїхав до республіканської Іспанії, де брав участь в боях проти фашистських заколотників у рядах роти ім. Т. Г. Шевченка, що входила до складу Інтернаціональної бригади ім. Я. Домбровського, де й поліг смертю героя.
На околицях села виявлено залишки двох поселень доби бронзи (II та І тисячоліття до н. е.). В урочищі Замчиську збереглися залишки давньоруського городища (XI—XIII століття).
У селі — середня школа, клуб. Є лікарня.
Село засноване на початку XVI століття.
В період першої світової війни в селі стояв штаб 1-го Туркестанського армійського корпусу. Тут 5 листопада 1917 року відбувся з'їзд полкових солдатських комітетів корпусу. З'їзд висловився за передачу всієї влади в країні Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів, за підтримку Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. Про це повідомив у телеграмі Центральному Виконавчому Комітетові Рад солдатських і робітничих депутатів голова корпусного ревкому Г. В. Разживін.
Уродженець села М. П. Олексюк — видатний діяч революційного руху на Західній Україні. В 1917 році він організував у Несвічі селянський комітет, який почав розподіл між селянами поміщицької землі.
Під час окупації Несвіча буржуазною Польщею Олексюк очолював боротьбу трудящих села за свої права і за возз'єднання Західної України з Радянською Україною. Польські власті заочно судили М. П. Олексюка у Ровно в 1924 році. Йому вдалося втекти до Радянської України. Згодом він повернувся і організував підпільні партійні осередки у Володимирі-Волинському, Устилузі, Грубешеві. Був секретарем Холмського окружкому КПЗУ. В 1934 році М. П. Олексюк був арештований і засуджений. Після звільнення з тюрми емігрував за кордон. Добровольцем виїхав до республіканської Іспанії, де брав участь в боях проти фашистських заколотників у рядах роти ім. Т. Г. Шевченка, що входила до складу Інтернаціональної бригади ім. Я. Домбровського, де й поліг смертю героя.
На околицях села виявлено залишки двох поселень доби бронзи (II та І тисячоліття до н. е.). В урочищі Замчиську збереглися залишки давньоруського городища (XI—XIII століття).