Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Камінь-Каширський

Камінь-Каширський – місто районного підпорядкування, центр Камінь-Каширського району. Розташований за 150 км на північний схід від Луцька, на берегах річки Циру  (притоки Прип'яті). Залізнична станція на лінії Ко­вель – Камінь-Каширський. Має автобусне сполучення з Луцьком, Ковелем, Любешевом, Брестом, Ратним. Населення – 6,3 тис. чоловік.
На території Каменя-Каширського та його околиць виявлені поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та раннього заліза (VIII – VI століття до н. е.). Тут збереглися також залишки городища, оточеного земляним валом і ровом, та кур­ганний могильник часів давньої Русі.
Перша згадка про Камінь-Каширський у писемних джерелах зустрічається під 1196 роком, коли волинський князь Роман Мстиславич побудував на цьому місці фортецю для захисту північних кордонів Волинської землі. Згодом тут ви­никло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ.
У 1228 році в Каширську налічувалося 22 дими і 72 жителі. Населення займа­лося переважно землеробством, а також охороняло фортецю. У 1241 році під час татаро-монгольської навали фортеця була зруйнована, містечко спустошене.
У 1340 році Каширськ захопило Литовське князівство, і він став володінням литовського князя Любарта Гедіміновича.
Відразу ж почалося відновлення фортеці, будівництво якої тривало до 1366 ро­ку. Її обнесли земляним валом, побудували 12 бійниць і склади для боєприпа­сів і запасів продовольства. Фортеця була збудована з каменю і звідти, очевидно, дістала назву Камінь. В історичних джерелах аж до середини XVI століття вона зустрічається під обома назвами. У 1370 році в Каширську налічувалося 29 димів і проживало 122 жителі. Із загальної кількості димів 27 – були ланові і 2 – реміс­ницькі. Місцеві ремісники виготовляли й лагодили металеву зброю. Значна частина селян поряд з землеробством займалася полюванням.
З початку XV століття Каширськ згадується в писемних джерелах як володіння литовських князів Сангушків-Каширських.
У 1420 році він став власністю князя Г. Сангушка-Каширського. Після зброй­ного нападу Сангушка на сусідній замок Ратне великий князь литовський Казимир IV позбавив його в 1441 році права на це володіння і продав містечко землевласнику Дериславу за 1 тис. злотих. Але незабаром Каширськ знову потрапив під владу Сангушків. 1442 року великий князь литовський Казимир IV підтвердив за князем Г. Сангушком та його спадкоємцями право на володіння ним. У 1430 році містечко дістало магдебурзьке право.
Населення Каширська дуже терпіло від сваволі князів Сангушків. У 1530 ро­ці Каширський фільварок було закладено князем А. Сангушком, який програв у карти велику суму, але наступного року викуплений за 5 тис. злотих. Великої шкоди завдавали населенню Каширська феодальні усобиці. 1561 року воно було пограбовано слугами Сангушків. У 1565 році князі Чарторийські, посварившись з Сангушками, напали на містечко і зруйнували його. Багато жителів було вбито.
Після Люблінської унії 1569 року Каширськ разом з усією Волинню захопила шляхетська Польща. Становище жителів містечка погіршало. Посилились феодаль­ний гніт і закріпачення селян. Панщина зросла до 3-х днів на тиждень від волоки. Основним заняттям жителів, як і раніше, лишалися землеробство і полювання. У 1570 році з 48 селянських дворів 11 – мали лише присадибні ділянки. У міс­течку діяли 2 млини і 2 гуральні. На той час тут було 288 жителів.
Наприкінці XVI століття у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин зросло населення Каменя-Каширського. У 1583 році в містечку налічувалося 456 жи­телів і 76 дворів, у т. ч. 69 селянських, 3 двори ремісників і 4 – попів. Селянські господарства поділялись на ланові, півланові, городників і халупників, причому останні дві категорії селян дедалі збільшувалися. Закріпачені селяни сплачували на користь Сангушків грошову і натуральну ренту, відбували панщину, а також виконували різні додаткові роботи (ремонтували і споруджували будівлі, лагодили шляхи тощо). У містечку проживала невелика група міщан, переважно торговців і ремісників. Ремісники виготовляли знаряддя праці й сільськогосподарський рема­нент, сукно і полотно, обробляли шкіру. Джерелом існування для жителів були також полювання і рибальство.
Закріпачення місцевого населення посилилося після видання III Литовського статуту (1588 р.), який остаточно поставив селянство у становище


Сучасна карта - Камінь-Каширський