Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Маневичі

Маневичі — селище міського типу, районний центр Маневицького району, розташоване на залізниці Ковель — Сарни, за 74 км від обласного центру. Населення — 4600 жителів. Маневицькій селищній Раді підпорядковане село Оконськ.
Селище розташоване в північно-східній частині області в смузі Північного По­лісся на рівній і легкохвилястій місцевості з супіщаними грунтами. Навколо селища значні масиви соснового лісу, на півночі заболочені.
Маневичі — відносно нове поселення, йому трохи більше як півстоліття. Ви­никло воно у зв'язку з будівництвом залізниці Ковель — Сарни наприкінці XIX сто­ліття. У 1892 році в районі сучасного селища Маневичі розпочали вирубувати ліс для прокладання залізниці і приступили до її будівництва. Обабіч неї, поблизу колишнього села Маневичів, що з 1964 року називається Прилісне, було споруджено залізничну станцію Маневичі. Будівництво біля станції складів, бараків для робіт­ників та інших приміщень, що тривало аж до 1914 року, поклало початок сучасному селищу — Маневичам. Його першими жителями були робітники-будівельники. Пізніше тут оселилися залізничники та робітники підприємств, які створювалися тут для забезпечення потреб будівництва. Зокрема, в 1903 році почали діяти 2 це­гельні сезонного характеру заводи з 50—75 робітниками. В наступному році ви­никло невеличке лісопильне підприємство. На ньому працювало всього 18 робіт­ників. За перші чотири роки існування станції в селищі вже було 16 дворів і 127 чоловік. Така кількість населення залишалась тут аж до початку першої світової війни.
З розгортанням воєнних дій район станції Маневичі та селища біля неї став місцем концентрації військ та розташування інтендантських складів російської
армії. Кількість цивільного населення тут зменшилась: частину мобілізували в ар­мію. інших евакуювали вглиб України та Росії. У 1915 році, під час наступу австро-німецьких військ, залізнична станція та населений пункт біля неї опинились в зоні боїв і були захоплені ворогом, але у 1916 році російські війська відтіснили против­ника до річки Стоходу і визволили станцію та населений пункт. Тут перебував штаб 46-го армійського корпусу з підрозділами і службами. Наприкінці 1917 року час­тини цього корпусу перейшли на бік революції. Але незабаром під натиском ні­мецько-кайзерівських військ та загонів Центральної ради, які у ніч з 7 на 8 січня 1918 року почали наступ на Маневичі з двох напрямів, революційні солдати відсту­пили. 19 лютого станцію та селище знову окупували німецько-кайзерівські вій­ська. Захопивши Маневичі, ворожі солдати нишпорили по уцілілих домівках, відбирали у населення хатні речі і продукти. Окупанти захопили розташований за 9 км від Маневичів склад зброї російської армії і мали намір її використати.
Але Сарненський підпільний ревком і Сарненська група РСДРП(б), що мала постійний зв'язок з ЦК РСДРП(б), які згуртовували населення для боротьби проти окупантів та буржуазно-націоналістичних запроданців, вирішили інакше. Щоб озброїти населення, що ставало до боротьби, було прийнято рішення скористатися зброєю, що була на складі. Виконати цю операцію ревком доручив групі товаришів на чолі з слюсарем залізничного депо станції Сарни К. І. Томашевичем, членом КПРС з 1922 року (тепер персональний пенсіонер). У травні 1918 року він як по­мічник машиніста прибув на станцію Маневичі і встановив зв'язок з місцевими під­пільниками — завідуючим складом О. Соболевським, машиністом Й. Сухоцьким та іншими. Скориставшися з того, що на залізничних коліях проходило маневру­вання поїздів, підпільникам за кілька днів вдалося навантажити на локомотив і ви­везти зі складу 178 ящиків гвинтівок, гранат і патронів. Зброю та боєприпаси було передано довіреним особам, які доставили її до Сарн і Домбровиці. Невивезену зброю підпільники ввечері 8 вересня висадили в повітря.
Наприкінці 1918 року, після відходу німецьких військ, до Маневичів почали прибувати підрозділи петлюрівців, що відкочувались на захід під натиском підроз­ділів Червоної Армії. З'явилися тут і білополяки. їх піхотний полк та два ескадрони кінноти, форсувавши річку Стохід, 8 травня 1919 року захопили станцію Маневичі. 6 червня сюди прибув і 3-й батальйон 24-го полку дивізії Пілсудського з 14 куле­метами, 8 гаубицями та кінними підрозділами.
У 1920 році Червона Армія, ведучи наступ проти білополяків, визволила се­лище, але ненадовго. Восени цього року воно, як і вся Західна Україна, знову опи­нилось під владою буржуазно-поміщицької Польщі. Маневичі увійшли до складу Когельського повіту Городоцької гміни Волинського воєводства.


Здесь фактор Черчилля як одна людина змінила історію.

Сучасна карта - Маневичі