Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На околицях селища в XIX столітті археологами виявлені залишки двох городищ та понад 50 курганів давньоруських часів.
Вперше про Локачі згадується у грамоті князів Четвертинських, складеній 12 травня 1542 року. В ній ідеться про продаж містечка Локачів князеві Сангушкові. Згодом воно переходить у володіння князів Чарторийських. Наприкінці XVI століття Локачі – власність князя О. Пронського.
Становище населення містечка в цей час було тяжким. Селяни відробляли у фільварках О. Пронського панщину по 2 – 3 дні на тиждень з волоки (волока – 21,3 га), а також повинні були платити і відробляти багато інших поборів та повинностей. У серпні 1594 року О. Пронський віддав локачинський маєток в оренду на три роки за 12 тис. польських злотих. В оренду перейшли також села Уйма-Локацька, Крухиничі, Цевеличі, Хлопичі, Павловичі з правом судити селян і карати їх смертю. Орендарі ще більш посилили експлуатацію жителів містечка та навколишніх сіл.
У другій половині XVI століття переважна більшість жителів Локачів займалася сільським господарством. За майновим станом населення було неоднорідним. 20 чол. володіли лановими наділами, 71– півлановими, 61 сім’я земельних наділів не мала і користувалася лише городами. Всі вони сплачували феодалові грошову ренту: ланові господарства – по 4 гроші, півланові – по 2, городники – по 1.
Крім населення, яке займалося сільським господарством, були в Локачах в цей час 17 ремісників – шевці, кравці, різники, пекарі, 4 перекупники та інші.
У 1583 році в Локачах налічувалось 173 двори. Зменшилась кількість ланових господарств до 18, ремісників – до 12. Півланові господарства зникають. В цей же час склалася категорія торгової знаті. Містечко поступово втрачало зв’язок з сільським господарством. З містечкової бідноти стягувалися побори по 2 гроші, з колишніх селян-городників – по одному грошу.
У 1629 році в Локачах було 187 будинків. Серед ремісників з’явилися винокури та пивовари.
Становище селян на цей час було нестерпним. Заради більшого зиску феодали примушували селян відробляти з волоки шість днів панщини на тиждень, стягуючи ще й грошові та натуральні податки.
Похід селянсько-козацького війська Б. Хмельницького під час визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр. на Західну Україну через зраду татар – тодішніх союзників гетьмана – закінчився укладенням у 1649 році Зборівського миру, за яким Західна Волинь, в т. ч. Локачі, залишилася під владою Польщі. Королівський уряд вживав найжорстокіших заходів, щоб запобігти селянським заворушенням. Кріпосницький гніт супроводився дальшим обезземеленням селян і збільшенням феодальних повинностей.
З новою силою розгорнувся наступ католицизму. З цією метою в Локачах у 1726 році був побудований католицький костьол. Однак українське населення продовжувало відстоювати свою мову, звичаї, віру, наслідком чого було спорудження в Локачах православної церкви у 1760 році.
В результаті третього поділу Польщі Локачі, як і вся Волинь, відійшли до складу Російської держави. Національно-релігійний гніт послабшав, але кріпосницька експлуатація селян залишається, як і раніше.
На початку війни 1812 року Локачі були захоплені військами наполеонівської армії. Наприкінці вересня цього ж року західну частину Волині, в тому числі й Локачі, визволили від загарбників російські війська. Більшість місцевих селян брали участь у цій війні і тому вважали, що після закінчення війни вони мали одержати свободу. Але їх сподівання були марними, селяни так і залишилися кріпосними і виконували кріпосні повинності, як і раніш, на користь власника містечка А. Вільги. В цей час ще більш посилюється феодальний гніт. Мешканці Локачів повинні були відбувати, як і раніше, панщину (6 днів на тиждень), виходити на будівництво і ремонт шляхів, мостів, гребель. Хто не виконував цих повинностей, повинен був сплачувати по 3 крб. сріблом, а також відбувати денну і нічну варти. Ці порядки збереглися і за наступних власників, що одержували Локачі у спадщину6.
Населення Локачів жило в темряві, панувала суцільна неписьменність. Лише в
Локачі
Сторінка 1 з 6
Локачі – селище міського типу, центр Локачинського району, розташоване на правому березі річки Луги (басейн Західного Бугу), за 56 км на захід від обласного центру та 26 км від найближчої залізничної станції Іваничі. Локачинській селищній Раді підпорядковане село Крухиничі. Населення – 3260 чоловік. Вперше про Локачі згадується у грамоті князів Четвертинських, складеній 12 травня 1542 року. В ній ідеться про продаж містечка Локачів князеві Сангушкові. Згодом воно переходить у володіння князів Чарторийських. Наприкінці XVI століття Локачі – власність князя О. Пронського.
Становище населення містечка в цей час було тяжким. Селяни відробляли у фільварках О. Пронського панщину по 2 – 3 дні на тиждень з волоки (волока – 21,3 га), а також повинні були платити і відробляти багато інших поборів та повинностей. У серпні 1594 року О. Пронський віддав локачинський маєток в оренду на три роки за 12 тис. польських злотих. В оренду перейшли також села Уйма-Локацька, Крухиничі, Цевеличі, Хлопичі, Павловичі з правом судити селян і карати їх смертю. Орендарі ще більш посилили експлуатацію жителів містечка та навколишніх сіл.
У другій половині XVI століття переважна більшість жителів Локачів займалася сільським господарством. За майновим станом населення було неоднорідним. 20 чол. володіли лановими наділами, 71– півлановими, 61 сім’я земельних наділів не мала і користувалася лише городами. Всі вони сплачували феодалові грошову ренту: ланові господарства – по 4 гроші, півланові – по 2, городники – по 1.
Крім населення, яке займалося сільським господарством, були в Локачах в цей час 17 ремісників – шевці, кравці, різники, пекарі, 4 перекупники та інші.
У 1583 році в Локачах налічувалось 173 двори. Зменшилась кількість ланових господарств до 18, ремісників – до 12. Півланові господарства зникають. В цей же час склалася категорія торгової знаті. Містечко поступово втрачало зв’язок з сільським господарством. З містечкової бідноти стягувалися побори по 2 гроші, з колишніх селян-городників – по одному грошу.
У 1629 році в Локачах було 187 будинків. Серед ремісників з’явилися винокури та пивовари.
Становище селян на цей час було нестерпним. Заради більшого зиску феодали примушували селян відробляти з волоки шість днів панщини на тиждень, стягуючи ще й грошові та натуральні податки.
Похід селянсько-козацького війська Б. Хмельницького під час визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр. на Західну Україну через зраду татар – тодішніх союзників гетьмана – закінчився укладенням у 1649 році Зборівського миру, за яким Західна Волинь, в т. ч. Локачі, залишилася під владою Польщі. Королівський уряд вживав найжорстокіших заходів, щоб запобігти селянським заворушенням. Кріпосницький гніт супроводився дальшим обезземеленням селян і збільшенням феодальних повинностей.
З новою силою розгорнувся наступ католицизму. З цією метою в Локачах у 1726 році був побудований католицький костьол. Однак українське населення продовжувало відстоювати свою мову, звичаї, віру, наслідком чого було спорудження в Локачах православної церкви у 1760 році.
В результаті третього поділу Польщі Локачі, як і вся Волинь, відійшли до складу Російської держави. Національно-релігійний гніт послабшав, але кріпосницька експлуатація селян залишається, як і раніше.
На початку війни 1812 року Локачі були захоплені військами наполеонівської армії. Наприкінці вересня цього ж року західну частину Волині, в тому числі й Локачі, визволили від загарбників російські війська. Більшість місцевих селян брали участь у цій війні і тому вважали, що після закінчення війни вони мали одержати свободу. Але їх сподівання були марними, селяни так і залишилися кріпосними і виконували кріпосні повинності, як і раніш, на користь власника містечка А. Вільги. В цей час ще більш посилюється феодальний гніт. Мешканці Локачів повинні були відбувати, як і раніше, панщину (6 днів на тиждень), виходити на будівництво і ремонт шляхів, мостів, гребель. Хто не виконував цих повинностей, повинен був сплачувати по 3 крб. сріблом, а також відбувати денну і нічну варти. Ці порядки збереглися і за наступних власників, що одержували Локачі у спадщину6.
Населення Локачів жило в темряві, панувала суцільна неписьменність. Лише в
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шельвів
- Холопичі
- Твориничі
- Семеринське
- Привітне
- Марковичі
- Колпитів
- Кисилин
- Дорогиничі
- Війниця
- Бубнів
- Береськ
- Старий Загорів
- Затурці