Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Волинська область

Волинська область розташована на північному заході Української РСР. Центр області – місто Луцьк. На півдні вона межує з Львівською, на сході – з Ровенською областями УРСР, на півночі – з Брестською областю БРСР, на заході області проходить державний кордон СРСР з Польською Народною Республікою. Площа області – 20,2 тис. кв. км, населення – 981,4 тис. чол., гус­тота – 49 чол. на 1 кв. км. Українців – 94,6 проц., росіян – 4,2 проц., решта – представники інших національностей. В містах проживає 32,8 проц. населення, в селах – 67,2 процента.
Область утворено 4 грудня 1939 року після возз’єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою. Область поділяється на 15 адміністративних районів. В її межах 10 міст, в т. ч. З міста обласного підпоряд­кування (Ковель, Луцьк, Нововолинськ), 21 селище міського типу, 308 сільських Рад, яким підпорядковано 1077 сільських населених пунктів.
За природними умовами область поділяється на три зони: північнополіську, південнополіську та лісостепову. Північнополіська зона, що займає 3/4 території області,– це плоска низовина, яка в районі Ковеля і Любомля має невеликі підви­щення. Тут багато лісів, чагарників, боліт і торфовищ. Південнополіська і лісосте­пова зони області мають хвилястий рельєф, розташовані вони переважно на Волино-Подільській височині.
В області багато рік та озер. По річці Західному Бугу проходить державний кордон СРСР з Польською Народною Республікою. Ріки поліської частини області (Прип'ять, Турія, Стир, Стохід) мають низькі береги і весною широко розливаються, утворюючи численні протоки. Майже всі річки багатоводні, місцями глибокі, мають сплавне і деяке транспортне значення. Озера, яких в області налічується понад 220, багаті рибою. У верхів'ях річки Прип’яті є група озер, серед них – озеро Світязьке (одне з найбільших на Україні), а також Пулемецьке, Люцемір, Перемут, Біле, Турське, Оріхове та інші.
Близько 22 проц. території області вкрито лісами. Тут ростуть переважно сосна (45 проц.), дуб (25 проц.), а також вільха, береза, осика, граб, ялина, ясен, клен та інші породи.
Тваринний світ представлений оленями, лисицями, дикими свинями та козами, лосями, зайцями, вовками, рисями, куницями, борсуками. У ріках водиться нутрія, щур водяний, видра річкова, ондатра, велика кількість дикої водоплавної птиці.
В лісостеповій зоні – здебільшого опідзолені темно-сірі ґрунти. Місцями зу­стрічаються глибокі чорноземи. У поліській зоні – дерново-підзолисті, дернові та болотяні гранти, в середній смузі – дерново-підзолисті в комплексі з перегнійно-карбонатними. Болотяні і торфові ґрунти займають до 20 проц. площі області. Ве­дуться великі меліоративні роботи по їх осушенню.
З корисних копалин найбільше значення мають поклади кам’яного вугілля, що залягає потужними шарами в південно-західній частині області на глибині 300 – 500 м, торфу, великі масиви якого є в поліській частині області; багато тут і крейди, керамічної та гончарної глини, піску, вапняку.
Клімат області помірно-континентальний. Зима м’яка. Середня річна темпера­тура +7,2°, липнева +19, січнева – 4,8°. Кількість опадів досягає 550—600 мм на рік, більшість з них випадає влітку. Грунтово-кліматичні умови області сприяють вирощуванню високих урожаїв зернових – пшениці, жита, ячменю, гречки та тех­нічних культур – цукрових буряків, льону-довгунця і картоплі.
Археологічні матеріали свідчать, що територія області була заселена стародав­німи людьми в добу пізнього палеоліту (близько 15 тис. років тому). Залишки мис­ливських стоянок того часу виявлені в північній частині області –біля Каменя-Каширського, Невіра, Люб’язі. В добу неоліту (IV тисячоліття до н. е.) в південній частині Волині жили племена, які вели вже осілий спосіб життя, займалися мотич­ним землеробством і домашнім скотарством, значне місце в їх житті займало також і мисливство. Залишки їх поселень і поховань досліджені в Луцьку та Баєві.
В епоху міді-бронзи (III–II тисячоліття до н. е.) на території теперішньої області жило кілька різних груп племен, які приходили на зміну одна одній. В пер­шій половині III тисячоліття до н. е. Волинь заселяли землеробсько-скотарські пле­мена, що мали в матеріальній культурі деякі спільні риси з населенням Середнього Подунав’я. Залишки їх поселень досліджені біля села Зимного, а поховання – поблизу Амбукова, Сьомаків. Згодом у західній частині області, зокрема в Побужжі, жили племена, поширені, в основному, в Центральній Європі (культура лійчастого посуду). Біля сіл Зимного, Лежниці, Кречева, Литовежа та в інших місцях існували їх укріплені поселення.



Сучасна карта - Волинська область