Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сереховичі

Сторінка 1 з 6
Сереховичі – село, центр сільської Ради. Розташовані за 18 км на схід від районного центру і за 5 км від автомагістралі Ковель-Брест. Має автобусне сполучення з Ковелем і Старою Вижівкою. Населення – 1968 чоловік. Сереховичівській сільській Раді підпорядковані села Грабове і Нова Воля.
Територія Сереховичів була заселена здавна. Тут знайдено знаряддя праці пізнього палеоліту (понад 10 тис. років тому), скарб римських монет перших століть н. е., на околиці Грабового виявлено залишки поселення давньоруських часів (Х – ХІІІ століття). Назва села походить від назви озера Серах, на берегах якого воно розташовано.
Перші згадки про Сереховичі в історичних джерелах належать до початку XVI століття, коли за село велась тривала боротьба між феодалами Сангушками. В цей час воно перебувало під владою Литовського князівства. Панування литовських феодалів та міжусобна боротьба Сангушків, яка супроводжувалася пограбуванням і занепадом села, завдавали багато лиха його жителям. На початку XVI століття селяни Сереховичів, як і інших сіл, були феодально залежними і не мали права скаржитися на своїх панів. У 1557 році в Литовському князівстві було проведено аграрну реформу – волочну поміру, в результаті якої посилилася експлуатація і закріпачення селян. Волочна поміра значно зменшила площу земель, що була у спільному користуванні селян, встановила для них систематичну панщину у розмірі 2 днів на тиждень від волоки та запровадила натуральну і грошову ренту. У Ковельському старостві, до складу якого входили Сереховичі, селяни сплачували ренту продуктами –по 2 курки, гусці і 10 яєць та грошову у розмірі 36 злотих від волоки.
Після Люблінської унії 1569 року Волинь, у т. ч. і Сереховичі, загарбала шляхетська Польща. Процес закріпачення селян дедалі посилився; одночасно вони втрачали рештки своїх прав. У 1573 році польський сейм підтвердив право суду феодалів над підданими селянами і надав їм право карати селян на горло. III Литовський статут 1588 року, що поширився і на Волинь, юридично узаконив кріпацтво. З цього часу селяни потрапили в цілковиту залежність від феодала, влада якого була необмеженою. Внаслідок цього збільшилась експлуатація селян, зросла панщина, яка у 20-х роках XVII століття досягала на Волині 4–6 днів на тиждень від волоки. Брестська унія 1596 року посилила національне і релігійне гноблення українського населення. Польські власті жорстоко переслідували всіх, хто відмовлявся визнати її.
Соціальний і національний гніт викликав рішучий опір селян. Під час визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. на Волині розгорнувся повстанський рух. Селяни Сереховичів відмовлялися відбувати панщину та інші феодальні повинності, втікали від свого феодала і поповнювали загони повстанців, що діяли під Ратним і Ковелем. Вони громили панські маєтки і вбивали ненависних феодалів.
Після відступу з Волині війська Богдана Хмельницького польська шляхта вчинила жорстоку розправу над учасниками повстання. Був відновлений соціальний, національний і релігійний гніт. В цей час панщина досягала 5–6 днів на тиждень від волоки. Крім того, селяни повинні були з кожного господарства давати по три чверті вівса або жита, по 7,5 гроша та виконувати додаткові роботи. Польський уряд видав ряд постанов, спрямованих на обмеження діяльності православної церкви і обов'язкове запровадження уніатства. Погрожуючи позбавленням волі і штрафами, він вимагав від православного духовенства і селян прийняття  унії.
Після третього поділу Польщі у 1795 році Сереховичі увійшли до складу Росії. Його населення визволилося від тяжкого польсько-шляхетського панування і возз'єдналося з основною частиною українського народу. Під час Вітчизняної війни 1812 року жителі села активно боролися проти ворога і разом із солдатами російської армії чинили йому запеклий опір. Внаслідок воєнних дій значну частину села було зруйновано. Якщо у 1797 році в селі було 138 дворів і 794 жителі, то у 1813 році налічувалося 92 двори і 725 жителів. У наступні роки Сереховичами володіли кілька поміщиків. Кожний з них намагався одержати якнайбільше прибутків. Селяни відробляли по 5–6 днів панщини від двору і платили натуральну і грошову ренту. Щоб привернути на свій бік українських селян у боротьбі з польським національно-визвольним рухом, царський уряд провів у 1847–1848 рр. інвентарну реформу і ввів інвентарні правила, які визначали порядок


Сучасна карта - Сереховичі