Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чаруків

Чаруків — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі р. Чорногузки, вздовж шосе Луцьк — Львів, за 22 км на захід від м. Луцька. Відстань до найближчої залізничної станції Несвіч-Волинський — 1 км. Населення —1454 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Вигуричі, Городище, Григоровичі.
На околиці Чарукова, серед боліт, радянські археологи виявили залишки городища часів Київської Русі, а поблизу двох курганів у районі села знайдено залізний наконечник стріли того ж періоду. Ці знахідки свідчать, що вже в XI —XIII сто­літтях територія сучасного Чарукова була заселена.
Перша письмова згадка про Чаруків належить до кінця XV століття. 4 липня 1494 року в Луцьку складено документ з приводу продажу Чаруківського маєтку. В купчій сказано, що Андрушко Русинович «...продал есьми Чаруковськое по­дворье в местце окольном городе в Луцку отчину и дедину свою княгине Марии Семеновой Ровенской на вечность».
Наприкінці XVI століття Чаруків був невеликим селом. Тут налічувалося 18 господарств, що володіли ланом або півланом землі, 11 городників, 3 колоністи волочні (тобто ті, яким належали ділянки землі в одну волоку), 2 дрібні землевласники, т. зв. бояри, і піп. Я. Грущицький, власник села, примушував селян не тільки платити численні грошові й натуральні чинші, а й виконувати різні роботи в ма­єтку. Найбільш експлуатованою частиною були городники.
Усобиці феодалів, наїзди на маєтки з метою пограбування були звичайним явищем в умовах розгулу анархії в Речі Посполитій. Від цього терпіли насамперед селяни. Так, із скарги С. Ножовського, слуги відомого магната князя Я. Острозького, від 10 березня 1596 року довідуємось, що коли він проїздив через Чаруків з групою селян, на нього напав управитель маєтку Яроцький із своїми стражника­ми, захопив і ув'язнив кілька чоловік, а двох, які вчинили опір, спалив живцем у полі на могилі.
Свавілля шляхти, посилення кріпосницького гніту, збільшення панщини, яка в середині XVII століття досягла 6 днів на тиждень, викликали незадоволення се­лян. Народний гнів, що тамувався протягом століть, вибухнув під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності. В районі Чарукова діяв загін повстанців, який у липні 1648 року напав на панський маєток у с. Городищі. В березні 1649 року місцеві селяни і один із козацьких загонів Хмельницького розорили маєток у Чарукові і знищили багато документів, в основному записи про фео­дальні привілеї, панщину, оброки, подимне тощо; влітку цього ж року вони рубали поміщицький ліс і накосили 95 кіп вівса. Після укладення Зборівського договору 1649 року шляхта повернулась у свої маєтки. Чаруків ще понад 140 років перебу­вав під владою Речі Посполитої. Лише внаслідок третього поділу Польщі в 1795 ро­ці він у складі Західної Волині відійшов до Російської держави. Однак феодально-кріпосницький гніт не послабився — на зміну одним поміщикам прийшли інші.
Тяжке соціальне становище селян, голод і злидні, антисанітарія часто викли­кали різні епідемічні захворювання. Особливо страшною була епідемія чуми в ос­танні роки XVIII століття, внаслідок якої в Чарукові вимерло більше половини жителів. Лише через 100 років кількість населення досягла того рівня, що був перед епідемією. В 1893 році сільська громада поставила пам'ятник загиблим від чуми, який зберігся до наших днів.
Великим випробуванням для трудящих Чарукова була Вітчизняна війна 1812 ро­ку. Село опинилось у зоні дій головних сил російської 3-ї армії під командуванням генерала Тормасова, штаб-квартира якого була в Луцьку. Після відступу з-під Кобрина, що почався 17 серпня, всі російські війська зосередились на правому березі р. Стиру. З цього району командування систематично організовувало вилазки проти наполеонівських військ. 7 вересня 1812 року розвідка донесла, що генерал Цехмейстер з драгунськими полками Орельї та частиною наполеонівського аван­гарду збирається ночувати в Чарукові. Одержавши ці відомості, командуючий кавалерійським корпусом 3-ї армії генерал-лейтенант Ламберт уночі 8 вересня 1812 ро­ку переправився через річку Стир з загоном, до складу якого входили кілька сотень з козачих полків Власова і Чикільова, три ескадрони олександрійських гусар, три ескадрони татарських уланів і Арзамаський драгунський полк. Коли загін при­був у Чаруків, виявилося, що противник розташувався біля с. Несвіча на відстані однієї версти. Щоб не дати ворогові отямитися, генерал Ламберт,


Сучасна карта - Чаруків