Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія села була заселена ще в давні часи. Про це свідчать археологічні знахідки — меч, нараменники, знаряддя праці, посуд доби бронзи (III тисячоліття до н. е.).
Вперше Хобултова згадується в історичних документах 1518 року у зв'язку з наданням польським королем Сигізмундом І феодалу Костюшку, якому в той час належало село, грамоти на право стягати мито з проїжджих купців. З 1545 року Хобултова стала власністю панів Костюшковичів. Останні також стягували мита з купців, але робили це самовільно, не маючи грамоти від короля. У 1570 році в маєтку Костюшковичів, яким належали, крім Хобултової, села Люботин та Яковичі, було 60 димів, 20 городників і 6 боярських дворів. Населення займалося хліборобством, було кілька ремісників. Феодали не визнавали селян за людей. Для них це були раби, бидло. Після запровадження так званої волочної поміри в другій половині XVI століття, яка визначила розміри панщини, селяни були закріпачені остаточно. З кінця XVI століття волочні господарства повинні були виконувати панщину на користь феодала 5 днів на тиждень, півволочні — 3 дні на тиждень. Крім того, селяни мали сплачувати численні грошові й натуральні чинші.
Справжнім лихом для селян були усобиці феодалів, збройні наїзди на сусідні маєтки. Такі наїзди Костюшковичів стали особливо частими в кінці XVI і в першій половині XVII століття. Пограбоване майно вони перевозили до свого маєтку. Але одночасно й інші феодали чинили збройні наскоки на Хобултову, під час яких знищували межові знаки, розорювали і грабували господарства селян. Посилення кріпосницького гніту і наїзди викликали численні втечі селян. Тому Хобултова майже не зростала — в 1628 році тут було всього 45 димів.
Тяжке соціально-економічне гноблення, що його зазнавали селяни Хобултової, як і всієї Волині, поєднувалося з національним і релігійним гнобленням. Шляхта відверто паплюжила православ'я, яке сповідували українці. Хобултовські селяни нетерпляче чекали нагоди, щоб із зброєю в руках виступити проти польських феодалів. Тому, коли звістка про перемоги козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким у 1648 році дійшла до Волині, на боротьбу з шляхтою повстали українські селяни всього Володимирського повіту, в тому числі і Хобултової.
Посиленню визвольного руху на Волині сприяли козацькі загони, які Богдан Хмельницький відрядив до Володимирського повіту. Частина жителів приєдналася до них. Повсталі хобултовці розгромили панський маєток, не раз нападали на загони шляхти, які грабували у селян сіно. У вересні—жовтні 1648 року всією Волинню, у тому числі і Хобултовою, оволоділи повсталі селяни і козацькі війська. Але після укладення Зборівської угоди 1649 року до села знову повернулася шляхта і жорстоко розправилася з повстанцями. Посилився соціальний і національний гніт. Селян примушували відбувати щоденну панщину. Багато хобултовців відступили разом з козацькими загонами Хмельницького за Дніпро і там оселились.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Хобултова, як і вся Західна Волинь, ввійшла до складу Росії. На той час у селі налічувалося 46 дворів і 209 жителів.
Напередодні реформи 1861 року в Хобултовій було 4 маєтки: К. Граббе, А. Тишевича, М. Качковської і Л. Рудницької. За інвентарною реформою 1848 року селяни Хобултової користувалися 404,5 десятинами землі. Розміри господарств були не однакові: тяглі, яких у селі налічувалося 29, мали наділи від 8 до 12 десятин орної землі і сіножатей, піші, яких було 7,— від 7 десятин 649 сажнів до 8 десятин 2062 сажнів, а 3 городники — лише невеликі присадибні ділянки. Проте за час, що минув після проведення інвентарної реформи до 1861 року, поміщики захопили частину селянської землі, приєднуючи під всякими приводами надільну землю до маєткової, тому за уставними грамотами селянам наділили всього 360,5 десятини землі, тобто на 44 десятини менше, ніж вони володіли в 1848 році. Причому кількість ревізьких душ брали, виходячи з даних інвентарної реформи 1848 року. Згідно з викупними актами, складеними в 1863 році, селяни повинні були виплачувати за землю великі гроші. Так, поміщиці Г. Граббе 6 тяглих дворів за свої наділи по 8 десятин 628 сажнів землі мали виплатити протягом 49 років 1182 крб. 75 коп.; М. Качковській 13 тяглих дворів,
Хобултова
Сторінка 1 з 8
Хобултова — село, центр сільської Ради. Відстань до Володимира-Волинського — 10 км. Поблизу села проходить шосе Луцьк — Володимир-Волинський. Населення — 973 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Володимирівна, Микуличі, Підгайці. Вперше Хобултова згадується в історичних документах 1518 року у зв'язку з наданням польським королем Сигізмундом І феодалу Костюшку, якому в той час належало село, грамоти на право стягати мито з проїжджих купців. З 1545 року Хобултова стала власністю панів Костюшковичів. Останні також стягували мита з купців, але робили це самовільно, не маючи грамоти від короля. У 1570 році в маєтку Костюшковичів, яким належали, крім Хобултової, села Люботин та Яковичі, було 60 димів, 20 городників і 6 боярських дворів. Населення займалося хліборобством, було кілька ремісників. Феодали не визнавали селян за людей. Для них це були раби, бидло. Після запровадження так званої волочної поміри в другій половині XVI століття, яка визначила розміри панщини, селяни були закріпачені остаточно. З кінця XVI століття волочні господарства повинні були виконувати панщину на користь феодала 5 днів на тиждень, півволочні — 3 дні на тиждень. Крім того, селяни мали сплачувати численні грошові й натуральні чинші.
Справжнім лихом для селян були усобиці феодалів, збройні наїзди на сусідні маєтки. Такі наїзди Костюшковичів стали особливо частими в кінці XVI і в першій половині XVII століття. Пограбоване майно вони перевозили до свого маєтку. Але одночасно й інші феодали чинили збройні наскоки на Хобултову, під час яких знищували межові знаки, розорювали і грабували господарства селян. Посилення кріпосницького гніту і наїзди викликали численні втечі селян. Тому Хобултова майже не зростала — в 1628 році тут було всього 45 димів.
Тяжке соціально-економічне гноблення, що його зазнавали селяни Хобултової, як і всієї Волині, поєднувалося з національним і релігійним гнобленням. Шляхта відверто паплюжила православ'я, яке сповідували українці. Хобултовські селяни нетерпляче чекали нагоди, щоб із зброєю в руках виступити проти польських феодалів. Тому, коли звістка про перемоги козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким у 1648 році дійшла до Волині, на боротьбу з шляхтою повстали українські селяни всього Володимирського повіту, в тому числі і Хобултової.
Посиленню визвольного руху на Волині сприяли козацькі загони, які Богдан Хмельницький відрядив до Володимирського повіту. Частина жителів приєдналася до них. Повсталі хобултовці розгромили панський маєток, не раз нападали на загони шляхти, які грабували у селян сіно. У вересні—жовтні 1648 року всією Волинню, у тому числі і Хобултовою, оволоділи повсталі селяни і козацькі війська. Але після укладення Зборівської угоди 1649 року до села знову повернулася шляхта і жорстоко розправилася з повстанцями. Посилився соціальний і національний гніт. Селян примушували відбувати щоденну панщину. Багато хобултовців відступили разом з козацькими загонами Хмельницького за Дніпро і там оселились.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Хобултова, як і вся Західна Волинь, ввійшла до складу Росії. На той час у селі налічувалося 46 дворів і 209 жителів.
Напередодні реформи 1861 року в Хобултовій було 4 маєтки: К. Граббе, А. Тишевича, М. Качковської і Л. Рудницької. За інвентарною реформою 1848 року селяни Хобултової користувалися 404,5 десятинами землі. Розміри господарств були не однакові: тяглі, яких у селі налічувалося 29, мали наділи від 8 до 12 десятин орної землі і сіножатей, піші, яких було 7,— від 7 десятин 649 сажнів до 8 десятин 2062 сажнів, а 3 городники — лише невеликі присадибні ділянки. Проте за час, що минув після проведення інвентарної реформи до 1861 року, поміщики захопили частину селянської землі, приєднуючи під всякими приводами надільну землю до маєткової, тому за уставними грамотами селянам наділили всього 360,5 десятини землі, тобто на 44 десятини менше, ніж вони володіли в 1848 році. Причому кількість ревізьких душ брали, виходячи з даних інвентарної реформи 1848 року. Згідно з викупними актами, складеними в 1863 році, селяни повинні були виплачувати за землю великі гроші. Так, поміщиці Г. Граббе 6 тяглих дворів за свої наділи по 8 десятин 628 сажнів землі мали виплатити протягом 49 років 1182 крб. 75 коп.; М. Качковській 13 тяглих дворів,
Дивиться також інші населені пункти району: