Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мокрець
МОКРЕЦЬ – село, центр сільської Ради. Розташований вздовж шосе Ковель – Володимир-Волинський, за 12 км від районного центру і за З км від залізничної станції Туропин. Населення – 1202 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Блаженик, Турія, Туропин.
Місцевий колгосп «Шлях до комунізму» має 2985 га землі, в тому числі 1423 га орної. Основні галузі господарства – рільництво і м'ясо-молочне тваринництво. З допоміжних підприємств є пилорама, цегельний завод потужністю 1,5 млн. цеглин за сезон.
У селі є восьмирічна школа, при якій відкрито консультаційний пункт Турійської середньої заочної школи, бібліотека, клуб на 250 місць. Є пологовий будинок.
Уперше в історичній літературі с. Мокрець згадується у XVI столітті.
В роки першої світової війни, коли наблизився фронт, Мокрець окупували австрійські війська. Населення евакуювалось у східні області України. Більшу частину села було спалено. Після укладення Брестського миру селяни повернулися додому.
За часів панування буржуазно-поміщицької Польщі у 1923 році в Мокреці створено підпільний осередок КПЗУ. Організатором його був В. М. Хильчук. Осередок налагодив зв'язки з партійними організаціями навколишніх сіл і Володимир-Волинською організацією КПЗУ. У березні 1928 року польська охранка викрила осередок. 22 чоловіка арештували і відправили на допит у ковельську жандармерію, а звідти у розпорядження луцького прокурора. В лютому 1929 року в Луцьку відбувся суд. Всіх заарештованих засудили до тюремного ув'язнення строком від 4 до 10 років.
Під час фашистської окупації були повністю знищені села Блаженик і Турія. В липні 1943 року українські буржуазні націоналісти по-звірячому замордували у Мокрецькому лісі 10 радянських партизанів-розвідників. На місці їх загибелі 1901 року встановлено обеліск Слави. За героїзм, виявлений при форсуванні річки Турії і в боях за село Блаженик у 1944 році, воїнам Червоної Армії Ю. М. Солодову і В. І. Харламову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У селі є восьмирічна школа, при якій відкрито консультаційний пункт Турійської середньої заочної школи, бібліотека, клуб на 250 місць. Є пологовий будинок.
Уперше в історичній літературі с. Мокрець згадується у XVI столітті.
В роки першої світової війни, коли наблизився фронт, Мокрець окупували австрійські війська. Населення евакуювалось у східні області України. Більшу частину села було спалено. Після укладення Брестського миру селяни повернулися додому.
За часів панування буржуазно-поміщицької Польщі у 1923 році в Мокреці створено підпільний осередок КПЗУ. Організатором його був В. М. Хильчук. Осередок налагодив зв'язки з партійними організаціями навколишніх сіл і Володимир-Волинською організацією КПЗУ. У березні 1928 року польська охранка викрила осередок. 22 чоловіка арештували і відправили на допит у ковельську жандармерію, а звідти у розпорядження луцького прокурора. В лютому 1929 року в Луцьку відбувся суд. Всіх заарештованих засудили до тюремного ув'язнення строком від 4 до 10 років.
Під час фашистської окупації були повністю знищені села Блаженик і Турія. В липні 1943 року українські буржуазні націоналісти по-звірячому замордували у Мокрецькому лісі 10 радянських партизанів-розвідників. На місці їх загибелі 1901 року встановлено обеліск Слави. За героїзм, виявлений при форсуванні річки Турії і в боях за село Блаженик у 1944 році, воїнам Червоної Армії Ю. М. Солодову і В. І. Харламову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.