Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Устилуг — прикордонне місто. Асфальтоване шосе з'єднує його з Володимиром-Волинським (відстань 12 км), а через міст Дружби на Західному Бузі — з Польською Народною Республікою. За 2 км від Устилуга є мальовниче озеро Вельке, яке під час повені зливається з Західним Бугом.
Найдавніше поселення на території Устилуга існувало ще в епоху міді (III тисячоліття до н. е.). За часів Київської Русі (IX—XII століття н. е.) на тому ж місці було укріплене городище, неподалік від нього — могильник з 29 курганів. Три з них у 1897 році розкопав археолог М. Ф. Біляшевський.
Перша згадка про Устилуг у руських літописах належить до 1150 року, коли великий князь київський Ізяслав Мстиславич під час міжусобної боротьби послав в Устилуг «на покорм» своїх союзників-угорців. Пізніше місто згадується в документах, як Устилогов (1545 р.), Усчилуг (1576 р.), Усцилуг (1577 р.), Ружиямполь (польська назва, 1765 р.). Остання назва не прижилась, і з кінця XVIII століття місто знову почали називати Устилугом.
Наприкінці XII століття, після розпаду Київської Русі, Устилуг належав до Володимиро-Волинського князівства, а на початку ХНІ століття входив до складу Галицько-Волинського князівства. В той час він був одним з головних пунктів Волині ло торгівлі хлібом, який відправляли водним шляхом до портів Балтійського моря.
Під час навали орд Батия в 1240 році татаро-монгольські завойовники захопили Уртилуг, спустошили і зруйнували його. Про це свідчить велика кількість деревного вугілля та попелу, знайденого на території городища. Панування татаро-монголів призвело до занепаду ремесла, яке раніше тут було досить розвинуте.
Всередині XIV століття Устилуг захопили литовські феодали, а з 1569 року, згідно з рішенням Люблінського сейму, місто перейшло до Польщі. В період литовсько-польського панування на Волині Устилуг був володінням багатьох феодалів. У 1545 році він належав Я. Крупському, в 1577 році — хелмському каштеляну М. Лисаковському, в XVII столітті — княгині Вишневецькій, у XVIII — князям
Любомирським. У XVI—XVII століттях місто було невеликим. Так, у 1570 році тут налічувалося 36 димів і 12 городників.
Розташування на важливому торговельному шляху сприяло тому, що Устилуг у XV—XVI століттях став визначним центром торгівлі зерном у північно-західній частині Волині. З Володимирського і Луцького повітів сюди надходили транспорти із збіжжям, що потім Західним Бугом відправлялось на Захід. Купці, які торгували зерном, мали тут свої склади.
Але розвитку міста дуже перешкоджали феодальні міжусобиці, спустошливі напади татар, а також боротьба за волинські землі, яка велась між Литвою і Польщею. Так, у 1431 році біля Устилуга відбулися збройні сутички між військами литовського князя Свидригайла, противника Кревської унії, і польського короля Ягайла. Крім того, власники Устилуга із своїми слугами робили наїзди на сусідні маєтки, під час яких грабували і вбивали селян. Так, у 1576 році Крупський напав на маєток хелмського каштеляна в с. Бортневі. Багато селян було побито й покалічено, а їхнє майно пограбовано.
З розвитком товарно-грошових відносин і утворенням фільварків посилилась феодальна панщина, яка на кінець XVI століття досягла 180 днів на рік. Крім того, з селян збирали грошові та натуральні чинші. Доведені до розпачу, поневолені селяни й міщани Устилуга не раз повставали на боротьбу проти гнобителів. Так, у 1595 році українське населення міста підтримало селянсько-козацькі загони С. Наливайка в боротьбі проти ненависної їм шляхти.
Трудящі Устилуга взяли активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648—1654 рр. Звістка про перемогу козацького війська під Пилявцями швидко поширилась на волинських землях. Селяни і міська біднота Устилуга озброювалися косами, сокирами, нападали на шляхту, громили її маєтки. Повстанські загони захопили
Устилуг
Сторінка 1 з 9
Устилуг — місто районного підпорядкування, розташоване на правому березі Західного Бугу, біля гирла («устья») річки Луги (звідки й походить назва міста). Через південну частину міста протікає р. Студянка — притока Західного Бугу. Населення —3,9 тис.чоловік. Міській Раді підпорядковані села Дарницьке (стара назва —Фунда), Залужжя, Пархоменкове (стара назва —Видранка), Русів, Тростянка, Хотячів. У 1940—1941 рр. і 1944—1956 рр. Устилуг був центром Устилузького району. Найдавніше поселення на території Устилуга існувало ще в епоху міді (III тисячоліття до н. е.). За часів Київської Русі (IX—XII століття н. е.) на тому ж місці було укріплене городище, неподалік від нього — могильник з 29 курганів. Три з них у 1897 році розкопав археолог М. Ф. Біляшевський.
Перша згадка про Устилуг у руських літописах належить до 1150 року, коли великий князь київський Ізяслав Мстиславич під час міжусобної боротьби послав в Устилуг «на покорм» своїх союзників-угорців. Пізніше місто згадується в документах, як Устилогов (1545 р.), Усчилуг (1576 р.), Усцилуг (1577 р.), Ружиямполь (польська назва, 1765 р.). Остання назва не прижилась, і з кінця XVIII століття місто знову почали називати Устилугом.
Наприкінці XII століття, після розпаду Київської Русі, Устилуг належав до Володимиро-Волинського князівства, а на початку ХНІ століття входив до складу Галицько-Волинського князівства. В той час він був одним з головних пунктів Волині ло торгівлі хлібом, який відправляли водним шляхом до портів Балтійського моря.
Під час навали орд Батия в 1240 році татаро-монгольські завойовники захопили Уртилуг, спустошили і зруйнували його. Про це свідчить велика кількість деревного вугілля та попелу, знайденого на території городища. Панування татаро-монголів призвело до занепаду ремесла, яке раніше тут було досить розвинуте.
Всередині XIV століття Устилуг захопили литовські феодали, а з 1569 року, згідно з рішенням Люблінського сейму, місто перейшло до Польщі. В період литовсько-польського панування на Волині Устилуг був володінням багатьох феодалів. У 1545 році він належав Я. Крупському, в 1577 році — хелмському каштеляну М. Лисаковському, в XVII столітті — княгині Вишневецькій, у XVIII — князям
Любомирським. У XVI—XVII століттях місто було невеликим. Так, у 1570 році тут налічувалося 36 димів і 12 городників.
Розташування на важливому торговельному шляху сприяло тому, що Устилуг у XV—XVI століттях став визначним центром торгівлі зерном у північно-західній частині Волині. З Володимирського і Луцького повітів сюди надходили транспорти із збіжжям, що потім Західним Бугом відправлялось на Захід. Купці, які торгували зерном, мали тут свої склади.
Але розвитку міста дуже перешкоджали феодальні міжусобиці, спустошливі напади татар, а також боротьба за волинські землі, яка велась між Литвою і Польщею. Так, у 1431 році біля Устилуга відбулися збройні сутички між військами литовського князя Свидригайла, противника Кревської унії, і польського короля Ягайла. Крім того, власники Устилуга із своїми слугами робили наїзди на сусідні маєтки, під час яких грабували і вбивали селян. Так, у 1576 році Крупський напав на маєток хелмського каштеляна в с. Бортневі. Багато селян було побито й покалічено, а їхнє майно пограбовано.
З розвитком товарно-грошових відносин і утворенням фільварків посилилась феодальна панщина, яка на кінець XVI століття досягла 180 днів на рік. Крім того, з селян збирали грошові та натуральні чинші. Доведені до розпачу, поневолені селяни й міщани Устилуга не раз повставали на боротьбу проти гнобителів. Так, у 1595 році українське населення міста підтримало селянсько-козацькі загони С. Наливайка в боротьбі проти ненависної їм шляхти.
Трудящі Устилуга взяли активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648—1654 рр. Звістка про перемогу козацького війська під Пилявцями швидко поширилась на волинських землях. Селяни і міська біднота Устилуга озброювалися косами, сокирами, нападали на шляхту, громили її маєтки. Повстанські загони захопили