Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території Кортеліс знайдені залишки жител і поховань, ймовірно давньоруського часу. Перші згадки про село в історичних джерелах належать до 1500 року, коли воно входило до складу Ратнівського староства. В цей час Кортеліси, як і територія інших земель Волині, перебували під владою Литовського князівства. Місцевість, де виникло село, вкривали вікові ліси, густі зарості чагарників і непрохідні болота. Через бездоріжжя в цей район рідше, ніж до інших, проникали татарські загони. Тут легше було проіснувати: збудувати житло і прохарчуватися, бо в лісах водилося багато дичини, а озера були багаті на рибу. Тому сюди втікали селяни й збіднілі ремісники з різних повітів Волині.
Основним заняттям населення було землеробство. На розкорчованих і відвойованих у лісів та боліт землях вирощували жито, ячмінь, просо, коноплі, льон. Тут було розвинуто і тваринництво. Допоміжними джерелами існування служили ловля риби, збирання меду, полювання на хутрового звіра, заготівля лісу для власних потреб і на продаж. Розвивалися й різні промисли: смолокуріння, випалювання деревного вугілля, виготовлення домотканого сукна, льняного полотна тощо.
У 1500—1512 рр. була проведена люстрація Ратнівського староства. У Кортелісах налічувалось тоді 25 дворів, які на користь держави сплачували великі податки і відбували різні повинності. У користуванні кожного двору було від половини до одного лану землі. Податки сплачували грошима у сумі 32 копи 14 грошів і у формі натуральної данини медом і хутром. Селяни виконували великі повинності на користь Ратнівського замку: орали, сіяли й збирали врожай на замковому полі, косили сіно, ремонтували замок і привозили будівельний матеріал. їх примушували також відбувати роботи на спорудженні гребель, ставків, давати підводи для перевезення натуральної данини.
В середині XVI століття і особливо після унії Литви з Польщею в 1569 році становище селян погіршилося. Із зростанням великого феодального землеволодіння посилилася їх експлуатація. Вони потрапляли у все більшу економічну і політичну залежність від великих землевласників і поступово закріпачувалися. В 50—60-х роках цього століття селяни з кожного двору сплачували грошовий податок у розмірі від ЗО до 120 грошів, давали натуральну данину зерном і медом, а також виконували по 2—3 дні панщини на тиждень. Після третього Литовського статуту (1588 рік) населення Кортеліс, як і все селянство Речі Посполитої, було остаточно закріпачено.
Тяжке соціально-економічне становище доповнювалося національним і релігійним гнобленням. Польські власті проводили політику примусового ополячування і покатоличення українського населення, насаджували церковну унію. Жителі Кортеліс були змушені платити десяту частину всіх прибутків на користь уніатських церковнослужителів, а також давати гроші на спорудження церкви. Вона була тут побудована у 1786 році.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Кортеліси у складі Західної Волині відійшли до Російської держави і стали власністю казни. В адміністративному відношенні село було підпорядковане Гірницькій волості Ковельського повіту. Селяни стали державними. Однак їх становище не поліпшилося. Вони мали сплачувати чинш грошима і натурою. Кожний селянин платив по 20 грошів, а також давав по 3 курки, 10 горсток льону, вовну, масло, сіно, віск, хутро та інше. Загальна сума натурального чиншу становила 21 злотий. Жителі села сплачували полюдне в розмірі 4 злотих. Податки стягували за утримання домашньої худоби та інвентар. Так, за ялову корову селянин платив 2 злотих чиншу, за свиню — 1 злотий 18 грошів, за робочого вола — півгроша, за одну соху — 1 гріш, за вилов риби в озерах —1 злотий, за корчування пеньків і осушення боліт — десяту копу врожаю. До цього додавалися ще й податки на користь церкви.
В 60-х роках XIX століття в Кортелісах налічувалось 3126 десятин придатної для обробітку землі, з яких майже 1,5 тис. десятин найродючіших грунтів належало казні. Казна володіла тут також 7129 десятинами лісу й 5647 десятинами землі, яка на той час вважалася непридатною для обробітку.
Кортеліси
Сторінка 1 з 7
Кортеліси — село, центр сільської Ради. Розташовані за 32 км від районного центру і за 10 км від автомагістралі Ковель—Ратне—Брест. До найближчої залізничної станції Заболоття — 54 км. Населення —1282 чоловіка. Кортеліській сільській Раді підпорядковані села Годинь, Долина, Доманове, Запоківне, Косиці, Млинове, Сільця-Млинівські. Основним заняттям населення було землеробство. На розкорчованих і відвойованих у лісів та боліт землях вирощували жито, ячмінь, просо, коноплі, льон. Тут було розвинуто і тваринництво. Допоміжними джерелами існування служили ловля риби, збирання меду, полювання на хутрового звіра, заготівля лісу для власних потреб і на продаж. Розвивалися й різні промисли: смолокуріння, випалювання деревного вугілля, виготовлення домотканого сукна, льняного полотна тощо.
У 1500—1512 рр. була проведена люстрація Ратнівського староства. У Кортелісах налічувалось тоді 25 дворів, які на користь держави сплачували великі податки і відбували різні повинності. У користуванні кожного двору було від половини до одного лану землі. Податки сплачували грошима у сумі 32 копи 14 грошів і у формі натуральної данини медом і хутром. Селяни виконували великі повинності на користь Ратнівського замку: орали, сіяли й збирали врожай на замковому полі, косили сіно, ремонтували замок і привозили будівельний матеріал. їх примушували також відбувати роботи на спорудженні гребель, ставків, давати підводи для перевезення натуральної данини.
В середині XVI століття і особливо після унії Литви з Польщею в 1569 році становище селян погіршилося. Із зростанням великого феодального землеволодіння посилилася їх експлуатація. Вони потрапляли у все більшу економічну і політичну залежність від великих землевласників і поступово закріпачувалися. В 50—60-х роках цього століття селяни з кожного двору сплачували грошовий податок у розмірі від ЗО до 120 грошів, давали натуральну данину зерном і медом, а також виконували по 2—3 дні панщини на тиждень. Після третього Литовського статуту (1588 рік) населення Кортеліс, як і все селянство Речі Посполитої, було остаточно закріпачено.
Тяжке соціально-економічне становище доповнювалося національним і релігійним гнобленням. Польські власті проводили політику примусового ополячування і покатоличення українського населення, насаджували церковну унію. Жителі Кортеліс були змушені платити десяту частину всіх прибутків на користь уніатських церковнослужителів, а також давати гроші на спорудження церкви. Вона була тут побудована у 1786 році.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Кортеліси у складі Західної Волині відійшли до Російської держави і стали власністю казни. В адміністративному відношенні село було підпорядковане Гірницькій волості Ковельського повіту. Селяни стали державними. Однак їх становище не поліпшилося. Вони мали сплачувати чинш грошима і натурою. Кожний селянин платив по 20 грошів, а також давав по 3 курки, 10 горсток льону, вовну, масло, сіно, віск, хутро та інше. Загальна сума натурального чиншу становила 21 злотий. Жителі села сплачували полюдне в розмірі 4 злотих. Податки стягували за утримання домашньої худоби та інвентар. Так, за ялову корову селянин платив 2 злотих чиншу, за свиню — 1 злотий 18 грошів, за робочого вола — півгроша, за одну соху — 1 гріш, за вилов риби в озерах —1 злотий, за корчування пеньків і осушення боліт — десяту копу врожаю. До цього додавалися ще й податки на користь церкви.
В 60-х роках XIX століття в Кортелісах налічувалось 3126 десятин придатної для обробітку землі, з яких майже 1,5 тис. десятин найродючіших грунтів належало казні. Казна володіла тут також 7129 десятинами лісу й 5647 десятинами землі, яка на той час вважалася непридатною для обробітку.