Горохів - Волинська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний сайт
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Горохів

Горохів — місто районного підпорядкування, центр Горохівського району. Розташований на берегах р. Липи (басейн Дніпра), на залізниці і автомагі­стралі Луцьк — Львів, за 50 км на південний захід від обласного центру і за 9 км на північний захід від найближчої станції Горохів.   Населення — 5,5 тис. чоловік.
Горохів — одне з найстародавніших поселень. На його території виявлені за­лишки городища часів Київської Русі. В 1450 році грамотою польсько-литовського короля Казимира IV Ягеллончика Горохів з навколишніми селами був відданий у власність Олізару Шиловичу за заслуги у Свидригайла, волинського князя в 1440-1452 рр.
Документи початку XVII століття свідчать про те, що Горохів користувався магдебурзьким правом. Зокрема, князь Г. Л. Сангушко у 1600 році дарував насе­ленню міста право особистої свободи і самоврядування, надавши йому у довічну власність присадибні і орні землі при умові виконання жителями незначних повинностей. Цей запис був затверджений королем Сигізмундом III на варшавському сеймі в 1601 році.
Особливістю магдебурзького права, яке надавалося приватно-власницьким, подібно до Горохова, і другорядним королівським містам, було те, що воно в дуже незначній мірі гарантувало самостійність міської общини і не звільняло населення від феодальної залежності. Жителі Горохова сплачували власникові міста чинш відповідно до свого соціального стану. Так, ремісники платили по одному польському злотому на рік, а міщани, наділені землею,— по чотири копи литовських грошів (або по 10 польських злотих) від волоки. Не підлягали обкладенню лише три волоки, виділені для утримання церкви (попа і дяка). Натурою платили князеві різники, що різали худобу на ярмарку, і шинкарі.
Були і спеціальні побори. Так, наприклад, за випікання білого хліба потрібно було платити щорічно 32 литовські гроші, разового хліба — по 12 литовських грошів, від винокурення і пивоваріння (з кожного приготування) — 35 литовських грошів, за винятком тих випадків, коли це робилось на весілля або свята, за ділянку для забудови — 30 литовських грошів. З кожного будинку виділялось по 3 душі на збирання врожаю і городніх культур у власника містечка. 20 злотих треба було сплачувати для утримання сторожа в замку.
Крім того, на утримання міського самоврядування проводились окремі збори з лазні, з ваги, з воскобоєнь, олійниць, з продажу хліба на ярмарку і мостовий збір. Була також встановлена хлібна десятина на утримання лікувального закладу.
Нарешті, в грамоті князя Г. Л. Сангушка про надання Горохову магдебурзького права передбачалась практична участь населення міста на випадок воєнних приготувань. В такому разі споряджувався віз, покритий сукном, з двома кіньми і чотири гаубиці. А при необхідності з кожної волоки і з городу треба було вихо­дити з кіньми і возом на 4 дні в рік на Перемильську греблю для проведення ремонтних робіт, за якими наглядало міське самоуправління.
Але цим не обмежувались феодальні повинності, що їх виконували горохівські міщани. Вони зобов'язані були утримувати і старосту. Спочатку це мало характер добровільного подарунку (коляди), але згодом виникла регламентація зборів: капщина (мито за право продажу напоїв), верховщина (податок з городів), квітове (податок з приїжджих купців). Старости почали також примушувати міщан викону­вати на свою користь і польові роботи. В королівських містах ця своєрідна панщина згодом була скасована, але в приватновласницьких містах вона тривала до кінця XVIII століття. Так, у Горохові міщани орали землю на користь замку, збирали хліб, сіно тощо.
Значна частина населення Горохова займалася сільським господарством. Про це свідчить той факт, що жителі містечка у 1629 році заплатили податки за 152 дими і відбували повинності за 48 волок, або 1012,4 га польової землі.
Поряд з сільським господарством в Горохові розвивалися ремесло і торгівля. Горохівські кравці славилися виготовленням традиційного одягу для населення: чумарок, камізельок, бекеш і кашкетів, які збувалися на місці, а також у Дружко-полі, Локачах, Порицьку, Торчині. Кожухи продавали на ярмарках в Камені-Каширському, Колках, Мацеєві, Ратному та в інших місцях, де на горохівські вироби був великий попит. З лишків шкіри кравці виготовляли рукавиці; жінки з вовни виробляли пояси, крайки, килимки для застилання ліжок, збуваючи їх на місці та на ярмарку в Почаєві.
Горохів на той час був одним з середніх містечок Волинського воєводства. Зо­крема, в 1635 році тут працювали 21 ремісник, у т. ч. 5 шевців, 3 ковалі, 5 кушні­рів і кравців, 4 пекарі, ювелір, лимар, ткач і пивовар. Крім ремісників, у


Сучасна карта - Горохів