Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
штукатурів і мулярів. Жило також багато дрібних торговців, які тримали невеликі крамнички. Звичайно, ні про який благоустрій міста не могло бути й мови. До 1907 року навіть не брукували вулиць, лише на центральних вулицях прокладали дерев'яні тротуари у дві-три дошки.
Нечисленність робітничого класу, розпорошеність його гальмували розвиток масового революційного руху. Все ж, коли в країні на початку XX століття почала складатися революційна ситуація, хвиля революційних виступів захопила і Володимир-Волинський. У жовтні 1904 року в місті відбулася політична демонстрація, учасники її вигукували лозунги: «Геть Миколу-дурня!», «Геть капіталістів!», «Хай живуть соціалісти!», «Хай живе 8-годинний робочий день!».
Бурхливі події першої російської революції 1905—1907 рр. зумовили пожвавлення революційної боротьби на Волині, в тому числі і у Володимирі-Волинському. На початку 1905 року в місті була створена соціал-демократична група, яка підтримувала зв'язок з такими ж групами в інших містах Волині, а також з більшовицькими організаціями Петербурга, Москви, Києва. 20 квітня 1905 року під керівництвом соціал-демократів застрайкували підмайстри, що працювали у ремісників-столярів. Вони вимагали скорочення робочого дня, який тривав влітку від 6-ї години ранку до 8-ї години вечора, а взимку — від 8-ї ранку до 12-ї години ночі. 25 липня 1905 року припинили роботу робітники цегельного заводу Ф. Мартенса, вимагаючи збільшити плату за виготовлення тисячі штук цегли з 60 до 75 копійок. Страйк тривав 10 днів, але управління заводу відмовилося задовольнити вимоги робітників.
Розташування Володимира-Волинського поблизу кордону сприяло тому, що він став пунктом переправки в Росію революційної літератури. Так, 14 квітня 1905 року поліція захопила тут два тюки різних книг і брошур, що надійшли з-за кордону. Серед них були: «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «Наймана праця і капітал», «Класова боротьба у Франції» К. Маркса, «Революція і контрреволюція в Німеччині», «Селянське питання у Франції і Німеччині» Ф. Енгельса, «До сільської бідноти», «Лист до товариша про наші організаційні завдання» В. І. Леніна, твори А. Бебеля та інші. 14 грудня 1905 року в місті були розповсюджені соціал-демократичні прокламації «От матроса к солдату», які закликали солдатів приєднатися до визвольного руху, що охопив усю країну.
Коли розпочалася перша світова війна, більшість населення виїхала на схід, У Володимирі-Волинському розташувалися військові підрозділи Бородінського полку, солдати якого 3 серпня 1914 року хоробро захищали місто від австрійських військ, що просувалися з Порицька. В 1915 році, коли після Горлицького прориву російська армія, зазнавши поразки, відступала на схід, восени австро-німецькі війська захопили Володимир-Волинський і перебували тут більше трьох років.
Після краху австро-німецької окупації наприкінці 1918 року влада в місті перейшла до петлюрівців, а на початку 1919 року його окупували білополяки. Для боротьби проти петлюрівських банд і польських окупантів на Волині був організований партизанський загін, до складу якого входили і жителі Володимира-Волинського. Наприкінці 1919 року загін підійшов до міста, але мусив відступити, оскільки польське командування виставило проти нього значні сили. Біля с. Зимного відбулася сутичка між ним і польськими військами, після чого партизани відступили до м. Клевані. В 1920 році загін влився в Новгород-Сіверський полк 44-ї дивізії Червоної Армії, що успішно просувалася на захід.
Війна і грабежі, вчинені австро-німецькими військами, а потім петлюрівцями та білополяками, призвели до того, що в місті не вистачало продовольства і товарів першої потреби, зростала дорожнеча. Це викликало незадоволення трудящих. Володимир-волинський повітовий староста у своєму звіті зазначав, що серед населення ходять чутки про великі успіхи більшовиків і воно негативно ставиться до мобілізації в петлюрівську армію. 2 червня 1920 року робітники-
Володимир-Волинський
Сторінка 5 з 14
Характерною особливістю економіки дореволюційного Володимира-Волинського була наявність великої кількості ремісничих майстерень, де нерідко, крім самого господаря, працювали 1—2 робітники або учні. В 1911 році в місті налічувалося 4484 ремісники, в яких було 2368 робітників і 2601 учень. Найбільш численними серед ремісників були групи шевців, кравців, бондарів, ковалів, пічників, Нечисленність робітничого класу, розпорошеність його гальмували розвиток масового революційного руху. Все ж, коли в країні на початку XX століття почала складатися революційна ситуація, хвиля революційних виступів захопила і Володимир-Волинський. У жовтні 1904 року в місті відбулася політична демонстрація, учасники її вигукували лозунги: «Геть Миколу-дурня!», «Геть капіталістів!», «Хай живуть соціалісти!», «Хай живе 8-годинний робочий день!».
Бурхливі події першої російської революції 1905—1907 рр. зумовили пожвавлення революційної боротьби на Волині, в тому числі і у Володимирі-Волинському. На початку 1905 року в місті була створена соціал-демократична група, яка підтримувала зв'язок з такими ж групами в інших містах Волині, а також з більшовицькими організаціями Петербурга, Москви, Києва. 20 квітня 1905 року під керівництвом соціал-демократів застрайкували підмайстри, що працювали у ремісників-столярів. Вони вимагали скорочення робочого дня, який тривав влітку від 6-ї години ранку до 8-ї години вечора, а взимку — від 8-ї ранку до 12-ї години ночі. 25 липня 1905 року припинили роботу робітники цегельного заводу Ф. Мартенса, вимагаючи збільшити плату за виготовлення тисячі штук цегли з 60 до 75 копійок. Страйк тривав 10 днів, але управління заводу відмовилося задовольнити вимоги робітників.
Розташування Володимира-Волинського поблизу кордону сприяло тому, що він став пунктом переправки в Росію революційної літератури. Так, 14 квітня 1905 року поліція захопила тут два тюки різних книг і брошур, що надійшли з-за кордону. Серед них були: «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «Наймана праця і капітал», «Класова боротьба у Франції» К. Маркса, «Революція і контрреволюція в Німеччині», «Селянське питання у Франції і Німеччині» Ф. Енгельса, «До сільської бідноти», «Лист до товариша про наші організаційні завдання» В. І. Леніна, твори А. Бебеля та інші. 14 грудня 1905 року в місті були розповсюджені соціал-демократичні прокламації «От матроса к солдату», які закликали солдатів приєднатися до визвольного руху, що охопив усю країну.
Коли розпочалася перша світова війна, більшість населення виїхала на схід, У Володимирі-Волинському розташувалися військові підрозділи Бородінського полку, солдати якого 3 серпня 1914 року хоробро захищали місто від австрійських військ, що просувалися з Порицька. В 1915 році, коли після Горлицького прориву російська армія, зазнавши поразки, відступала на схід, восени австро-німецькі війська захопили Володимир-Волинський і перебували тут більше трьох років.
Після краху австро-німецької окупації наприкінці 1918 року влада в місті перейшла до петлюрівців, а на початку 1919 року його окупували білополяки. Для боротьби проти петлюрівських банд і польських окупантів на Волині був організований партизанський загін, до складу якого входили і жителі Володимира-Волинського. Наприкінці 1919 року загін підійшов до міста, але мусив відступити, оскільки польське командування виставило проти нього значні сили. Біля с. Зимного відбулася сутичка між ним і польськими військами, після чого партизани відступили до м. Клевані. В 1920 році загін влився в Новгород-Сіверський полк 44-ї дивізії Червоної Армії, що успішно просувалася на захід.
Війна і грабежі, вчинені австро-німецькими військами, а потім петлюрівцями та білополяками, призвели до того, що в місті не вистачало продовольства і товарів першої потреби, зростала дорожнеча. Це викликало незадоволення трудящих. Володимир-волинський повітовий староста у своєму звіті зазначав, що серед населення ходять чутки про великі успіхи більшовиків і воно негативно ставиться до мобілізації в петлюрівську армію. 2 червня 1920 року робітники-