Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Володимир-Волинський

розпаду Київської Русі. До кінця XII— початку XIII століття належав і великий чотиристовповий храм, фундамент якого розкопав професор М. Каргер у 1958 році. Видатним пам'ятником архітектури кінця XIII — початку XIV століття є Василівська церква-ротонда, що, як вважають дослідники, не має прямих аналогій у світовій архітектурі.
Володимир був одним із визначних центрів давньоруського літописання. До наших днів зберігся Галицько-Волинський літопис, який перероблявся і доповнювався при князі Васильку Романовичу. Місто відігравало визначну роль у поширенні православ'я у всій Південно-Західній Русі.Князь Володимир Василькович не лише свої церкви забезпечив книжками, для чого наказав купляти й переписувати їх, але й сам переписав кілька «апостолів», один з яких передав у княжий монастир св. Апостолів під Володимиром. Князь переписав також євангеліє і відправив його в перемишлянську єпіскопію. Надсилав він євангелія і в Луцьк та Чернігів.
Великого удару розвитку продуктивних сил і культури міста завдала монголо-татарська навала. Було знищено багато матеріальних і культурних цінностей. Татари захопили Володимир у 1240 році «копієм», тобто штурмом, майже повністю зруйнували його. Населення чинило стійкий опір ворогові. На території Володимира та його околиць археологи виявили місця, де серед вугілля і уламків безладно лежали порубані скелети людей, черепи з вбитими в них цвяхами, що свідчить про трагедію, пережиту жителями стародавнього міста.
Незважаючи на терор, безперервні грабежі, що їх чинили монголо-татарські загарбники, життя у Володимирі, як і в інших містах, поступово відроджувалося, почали зводитись міські укріплення. Але в 1259 році на Волині з'явилося велике монголо-татарське військо на чолі з воєводою Бурондаєм, послане сюди золотоординським ханом, щоб ліквідувати незалежність Галицько-Волинської Русі. Бурондай поставив вимогу перед князем Данилом Галицьким зруйнувати оборонні укріплення ряду міст, у т. ч. й Володимира, і той змушений був виконати цей наказ. У 1283 році спустошливий напад на Володимир учинив хан Телебуга.
В середині XIV століття литовські феодали, скориставшись з усобиць у Золотій Орді, посилили наступ на українські землі. В 1340 році литовський князь Любарт Гедімінович захопив Володимир, але вже в 1349 році містом оволодів польський король Казимир III. Після його смерті в 1370 році Західна Волинь з Володимиром відійшла до Литви. Однак боротьба між Польщею і Литвою за ці землі не припинялася. Так, у 1431 році польські війська захопили Володимир, спаливши і пограбувавши його околиці. 26 серпня цього ж року противники уклали перемир'я, за яким Володимир-Волинський повіт знову відійшов до Литовського князівства. З того часу і аж до укладення Люблінської унії 1569 року Володимир перебував у складі Литовської держави.
Феодальні війни і татарські набіги затримували економічний і культурний розвиток міста. Так, у 1469 році заволзькі татари вчинили розбійницький напад на Волинь, спустошили околиці Володимира. В 1491 році вони знову вторглись на Волинь, спалили Володимир, убили і взяли в полон багато жителів. З кінця XV століття почалися наскоки кримських татар. Від них місто потерпіло два рази — в 1495 і в 1499 роках.
Проте щоразу, як тільки відходили ворожі орди, жителі починали відбудовувати рідні оселі. Як і раніше, розвивалися ремесла і торгівля. У 70-х роках XVI століття у Володимирі платили податок 70 ремісників, було 24 крамниці. На початку XVII століття в місті існувало 10 ремісничих цехів, у яких об'єднувалися ремісники більш як 20 професій: кравці, кушнірі, столярі, ковалі, шевці, лимарі, хлібники, гончарі, каменярі, м'ясники, теслярі, бондари та інші. Міські торговці мали свої цехи. Більшість ремісничих виробів продавалася місцевому населенню, частина — купцям.
Незважаючи на іноземний гніт і спустошливі напади татар, культура в місті досягла досить високого на той час рівня розвитку. Про це свідчить хоча б той факт, що в XVII столітті тут існувала друкарня. Книги з Володимира вивозили навіть на Закарпаття і обмінювали там на корів, овець тощо.
У зв'язку з дальшим розвитком ремесла й торгівлі посилювалось класове роз­шарування міського населення. Купецько-лихварська верхівка, яка виділилася в місті наприкінці XV століття, добилася самоврядування за магдебурзьким правом, що було потім підтверджено королівськими грамотами в 1509, 1570 і 1774 роках. Самоврядування, проте, мало обмежений характер, оскільки


Сучасна карта - Володимир-Волинський