Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія сучасного Смідина була здавна заселена. Поблизу села виявлено крем'яні скребки і ножі доби пізнього палеоліту (10–15 тис. років тому). Смідин складається з чотирьох природно розділених рівних кутків (частин), які мають назви – Вороній, Сорочий, Коршове, Заболоття.
За часів Київської Русі Смідинська земля входила до складу Волинського князівства. Після захоплення Волині у 40-х роках XIV століття Литовським князівством під владу останнього підпала і ця земля. Перші писемні відомості про село належать до кінця XV століття, коли великий князь литовський віддав його в тимчасове володіння князю І. Сангушку. У 1508 році польський король Сигізмунд І, який одночасно був і великим князем литовським, передав Смідин братам Івану та Василю Сангушкам у довічне приватне володіння. Після смерті І. Сангушка все володіння дісталося В. Сангушку, який був ковельським старостою. Становище смідинців різко погіршилося. Князь В. Сангушко жорстоко пригноблював селян, відбирав у них землю і майно. Селяни подали скаргу королю, але він залишив її поза увагою.
Не знайшовши захисту у короля, смідинці озброїлися вилами та сокирами і почали нападати на маєтки князя та його слуг, завдаючи їм великих збитків. Селянські виступи настільки посилилися, що князь змушений був звернутися за допомогою до короля. Побоюючись дальшого поширення селянського руху у Ковельському старостві, до складу якого входив Смідин, Сигізмунд І у 1538 році створив комісію для вирішення суперечки між смідинцями і князем Сангушком. Хоч комісія підтримала князя, проте він не зміг залишатися далі власником села Смідина. Постійні суперечки і непорозуміння з родичами примусили його в 1543 році обміняти це володіння на маєток в Оршанському повіті, що належав дружині Сигізмунда І – королеві Бонні. Тоді в урочищі Вирвихвости був побудований замок.
З підпорядкуванням Смідина королівській адміністрації становище селян не змінилося. Смідинці повинні були щорічно платити в королівську казну 23 копи грошей, вносити 40 колод вівса, 6 колод меду та утримувати королівських посланців під час їх перебування у селі.
Після смерті королеви Бонни Смідин у 1557 році самовільно захопив ковельський староста Б. М. Семашко. Спочатку він приєднав його до Вижівської волості, а згодом утворив Смідинську волость і включив її до свого староства. Щоб зовсім не прогнівати короля, він сплачував щорічно з Смідинської землі в королівську казну 8 кіп грошей і давав півтори колоди меду. Б. Семашко жорстоко грабував селян, відбирав у них кращі землі, сіножаті, майно. Він загарбав у смідинців 26 коней, 834 вулики з бджолами, 10 колод меду і все награбоване відправив у свій маєток.
Самовільне захоплення Смідина Б. Семашком викликало гнів польського короля. Він наказав спалити замок ковельського старости, а Смідинську волость вирішив віддати в оренду князю О. Ф. Чарторийському. Проте в 1567 році король пожалував Смідинську волость разом з Ковельським маєтком російському князю Андрію Курбському, який зрадив Івана IV і втік до Литви.
Ставши власником Смідина, князь Курбський ліквідував самоврядування, призначив у село своїх урядників і запровадив «волочну поміру», що була введена наприкінці 50-х років у королівських землях. Розділивши землю на волоки, Курбський відібрав у смідинців кращі землі, запровадив обов'язкову панщину по 2 дні на тиждень від волоки і збільшив натуральні повинності. Селяни не раз скаржилися королю, що князь Курбський відбирає у них землю, якою вони користувалися споконвіку, стягує великі податки і примушує виконувати додаткові роботи.
З об'єднанням у 1569 році Литви і Польщі в одну державу – Річ Посполиту Смідин ввійшов до її складу. Після смерті Андрія Курбського у 1583 році Смідином, як і всім Ковельським маєтком, деякий час управляла його дружина Олександра. Вона відбирала у селян землю і роздавала її своїм родичам. У 1585 році король послав у Смідин своїх комісарів, які повернули дружині князя Курбського гроші, заплачені ним за село, і приєднав
Смідин
Сторінка 1 з 8
Смідин – село, центр Смідинської сільської Ради. Розташований за 18 км на північний захід від районного центру, за 8 км від найближчої залізничної станції Мацеїв та за 9 км від шосейної магістралі Київ–Варшава. Населення –3587 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Лісняки і Паридуби. За часів Київської Русі Смідинська земля входила до складу Волинського князівства. Після захоплення Волині у 40-х роках XIV століття Литовським князівством під владу останнього підпала і ця земля. Перші писемні відомості про село належать до кінця XV століття, коли великий князь литовський віддав його в тимчасове володіння князю І. Сангушку. У 1508 році польський король Сигізмунд І, який одночасно був і великим князем литовським, передав Смідин братам Івану та Василю Сангушкам у довічне приватне володіння. Після смерті І. Сангушка все володіння дісталося В. Сангушку, який був ковельським старостою. Становище смідинців різко погіршилося. Князь В. Сангушко жорстоко пригноблював селян, відбирав у них землю і майно. Селяни подали скаргу королю, але він залишив її поза увагою.
Не знайшовши захисту у короля, смідинці озброїлися вилами та сокирами і почали нападати на маєтки князя та його слуг, завдаючи їм великих збитків. Селянські виступи настільки посилилися, що князь змушений був звернутися за допомогою до короля. Побоюючись дальшого поширення селянського руху у Ковельському старостві, до складу якого входив Смідин, Сигізмунд І у 1538 році створив комісію для вирішення суперечки між смідинцями і князем Сангушком. Хоч комісія підтримала князя, проте він не зміг залишатися далі власником села Смідина. Постійні суперечки і непорозуміння з родичами примусили його в 1543 році обміняти це володіння на маєток в Оршанському повіті, що належав дружині Сигізмунда І – королеві Бонні. Тоді в урочищі Вирвихвости був побудований замок.
З підпорядкуванням Смідина королівській адміністрації становище селян не змінилося. Смідинці повинні були щорічно платити в королівську казну 23 копи грошей, вносити 40 колод вівса, 6 колод меду та утримувати королівських посланців під час їх перебування у селі.
Після смерті королеви Бонни Смідин у 1557 році самовільно захопив ковельський староста Б. М. Семашко. Спочатку він приєднав його до Вижівської волості, а згодом утворив Смідинську волость і включив її до свого староства. Щоб зовсім не прогнівати короля, він сплачував щорічно з Смідинської землі в королівську казну 8 кіп грошей і давав півтори колоди меду. Б. Семашко жорстоко грабував селян, відбирав у них кращі землі, сіножаті, майно. Він загарбав у смідинців 26 коней, 834 вулики з бджолами, 10 колод меду і все награбоване відправив у свій маєток.
Самовільне захоплення Смідина Б. Семашком викликало гнів польського короля. Він наказав спалити замок ковельського старости, а Смідинську волость вирішив віддати в оренду князю О. Ф. Чарторийському. Проте в 1567 році король пожалував Смідинську волость разом з Ковельським маєтком російському князю Андрію Курбському, який зрадив Івана IV і втік до Литви.
Ставши власником Смідина, князь Курбський ліквідував самоврядування, призначив у село своїх урядників і запровадив «волочну поміру», що була введена наприкінці 50-х років у королівських землях. Розділивши землю на волоки, Курбський відібрав у смідинців кращі землі, запровадив обов'язкову панщину по 2 дні на тиждень від волоки і збільшив натуральні повинності. Селяни не раз скаржилися королю, що князь Курбський відбирає у них землю, якою вони користувалися споконвіку, стягує великі податки і примушує виконувати додаткові роботи.
З об'єднанням у 1569 році Литви і Польщі в одну державу – Річ Посполиту Смідин ввійшов до її складу. Після смерті Андрія Курбського у 1583 році Смідином, як і всім Ковельським маєтком, деякий час управляла його дружина Олександра. Вона відбирала у селян землю і роздавала її своїм родичам. У 1585 році король послав у Смідин своїх комісарів, які повернули дружині князя Курбського гроші, заплачені ним за село, і приєднав
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стара Гута
- Солов'ї
- Синове
- Рудня
- Поліське
- Підсинівка
- Нова Вижва
- Мизове
- Любохини
- Кримне
- Журавлине
- Дубечне
- Глухи
- Буцин