Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У січні 1940 року Стара Вижівка стала центром Старовижівського району з лютого 1963 року – увійшла до складу Ковельського, а з січня 1965 року – Ратнівського району. З грудня 1966 року вона знову стала районним центром.
На околицях Старої Вижівки трапляються знахідки крем’яних знарядь праці і зброї доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.). Назва селища походить від назви річки Вижівки. До червня 1946 року воно називалося Стара Вижва.
Перші відомості про селище належать до 1503 року, коли польський король Сигізмунд І віддав його у вотчинне володіння князям Сангушкам і дозволив заснувати тут містечко. У той час Стара Вижва, як і решта території Волині, перебувала під владою Великого князівства Литовського. Сангушки побудували тут містечко Нову Вижву із замком і церквою, яке стало волосним центром. До складу Вижівської волості входили села Брідки, Гридки, Красна Воля, Мостище, Секунь, Стара Вижва, Хотивель, Шушки. Сангушки не забули і про церкву, яка вірно допомагала їм тримати народ у покорі. В 1521 році князь В. Сангушко, що був луцьким старостою, подарував старовижівський церкві 98 десятин землі, а в 1532 році віддав в нововижівському попу та спадкоємцям його сану 221 десятину землі.
Через постійні непорозуміння з родичами та власниками земель сусідніх волостей В. Сангушко у 1543 році обміняв володіння у Вишівській волості на інший маєток, який належав дружині польського короля королеві Бонні. Щоб пожвавити торгівлю і збільшити свої прибутки, королева надала Новій Вижви магдебурзьке право, а селяни Вижівської волості були перетворені на королівських чиншовиків. Згідно з грамотою королеви, у 1548 році до Нової Вижви були приєднані передміські села, в т. ч. і Стара Вижва, а їх населення дістало право на самоврядування. Жителям дозволялося відкривати корчми й продавати там горілку, а війтові надавалося право збирати мостове, подушний і воскобійний податки та іншу данину.
Після смерті королеви Бонни села Вижівської волості стали державними і ввійшли до складу Ковельського маєтку. Ковельський староста Фальчевський намагався позбавити вижівців привілеїв, наданих їм королевою, але польський король залишив за ними ці права при умові одержання від них певної суми прибутків.
Із запровадженням у 1557 році «Устави на волоки» в Старій Вижві було виділено 40 волок і створено Вижівський фільварок. Становище селян значно погіршало. Вони мали платити казні по 1 флорину 20 грошів податку від волоки, відробляти по 2 дні панщини на тиждень, а також сплачувати 25 флоринів медової данини.
У 1564 році польський король Сигізмунд ІІ Август віддав Ковельський маєток разом з Старою Вижвою російському князю Андрію Курбському, що зрадив Івана Грозного і втік до Литви. Після смерті Курбського маєтком певний час володіла дружина князя. Але польський король відібрав його у спадкоємців Курбського і передав державі. Потім маєток здавали в оренду або передавали у тимчасове володіння різним польським шляхтичам, які нещадно експлуатували селян, намагаючись одержати якнайбільші прибутки.
Після Люблінської унії 1569 року Стара Вижва була захоплена шляхетською Польщею і ввійшла до складу Володимирського повіту Волинського воєводства. Становище старовижівців, як і всіх волинян, дедалі гіршало. За 14 років, що минули після унії, кількість землі, якою користувалися селяни, зменшилась у 2 рази. На 1583 рік тут оброблялося тільки 20 волок, було 5 городників, які не мали польових наділів, і 3 ремісники. Брестська унія 1596 року і насадження уніатства привели до посилення національного і релігійного гноблення українського населення. Селяни, які відмовлялися визнати унію і підкоритися уніатській церкві, жорстоко переслідувались.
ІІІ Литовський статут 1588 року, що поширився і на Волинь, юридично узаконив кріпацтво. Селяни потрапили в повну залежність від феодала, його влада над ними стала тепер необмеженою. Хоч Стара Вижва лишилася королівським володінням, з виданням цього закону селяни мали сплачувати
Стара Вижівка
Сторінка 1 з 8
Стара Вижівка – селищу міського типу, центр району. Розташована за 112 км від обласного центру. Через селище проходить залізниця Ковель-Брест. За 0,5 км від нього розташована залізнична станція Вижва. Селище має автобусне сполучення з Ковелем. Населення – 3,4 тис. чоловік. Старовижівський селищній Раді підпорядковані села Брідки, Галина Воля і Мельники. На околицях Старої Вижівки трапляються знахідки крем’яних знарядь праці і зброї доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.). Назва селища походить від назви річки Вижівки. До червня 1946 року воно називалося Стара Вижва.
Перші відомості про селище належать до 1503 року, коли польський король Сигізмунд І віддав його у вотчинне володіння князям Сангушкам і дозволив заснувати тут містечко. У той час Стара Вижва, як і решта території Волині, перебувала під владою Великого князівства Литовського. Сангушки побудували тут містечко Нову Вижву із замком і церквою, яке стало волосним центром. До складу Вижівської волості входили села Брідки, Гридки, Красна Воля, Мостище, Секунь, Стара Вижва, Хотивель, Шушки. Сангушки не забули і про церкву, яка вірно допомагала їм тримати народ у покорі. В 1521 році князь В. Сангушко, що був луцьким старостою, подарував старовижівський церкві 98 десятин землі, а в 1532 році віддав в нововижівському попу та спадкоємцям його сану 221 десятину землі.
Через постійні непорозуміння з родичами та власниками земель сусідніх волостей В. Сангушко у 1543 році обміняв володіння у Вишівській волості на інший маєток, який належав дружині польського короля королеві Бонні. Щоб пожвавити торгівлю і збільшити свої прибутки, королева надала Новій Вижви магдебурзьке право, а селяни Вижівської волості були перетворені на королівських чиншовиків. Згідно з грамотою королеви, у 1548 році до Нової Вижви були приєднані передміські села, в т. ч. і Стара Вижва, а їх населення дістало право на самоврядування. Жителям дозволялося відкривати корчми й продавати там горілку, а війтові надавалося право збирати мостове, подушний і воскобійний податки та іншу данину.
Після смерті королеви Бонни села Вижівської волості стали державними і ввійшли до складу Ковельського маєтку. Ковельський староста Фальчевський намагався позбавити вижівців привілеїв, наданих їм королевою, але польський король залишив за ними ці права при умові одержання від них певної суми прибутків.
Із запровадженням у 1557 році «Устави на волоки» в Старій Вижві було виділено 40 волок і створено Вижівський фільварок. Становище селян значно погіршало. Вони мали платити казні по 1 флорину 20 грошів податку від волоки, відробляти по 2 дні панщини на тиждень, а також сплачувати 25 флоринів медової данини.
У 1564 році польський король Сигізмунд ІІ Август віддав Ковельський маєток разом з Старою Вижвою російському князю Андрію Курбському, що зрадив Івана Грозного і втік до Литви. Після смерті Курбського маєтком певний час володіла дружина князя. Але польський король відібрав його у спадкоємців Курбського і передав державі. Потім маєток здавали в оренду або передавали у тимчасове володіння різним польським шляхтичам, які нещадно експлуатували селян, намагаючись одержати якнайбільші прибутки.
Після Люблінської унії 1569 року Стара Вижва була захоплена шляхетською Польщею і ввійшла до складу Володимирського повіту Волинського воєводства. Становище старовижівців, як і всіх волинян, дедалі гіршало. За 14 років, що минули після унії, кількість землі, якою користувалися селяни, зменшилась у 2 рази. На 1583 рік тут оброблялося тільки 20 волок, було 5 городників, які не мали польових наділів, і 3 ремісники. Брестська унія 1596 року і насадження уніатства привели до посилення національного і релігійного гноблення українського населення. Селяни, які відмовлялися визнати унію і підкоритися уніатській церкві, жорстоко переслідувались.
ІІІ Литовський статут 1588 року, що поширився і на Волинь, юридично узаконив кріпацтво. Селяни потрапили в повну залежність від феодала, його влада над ними стала тепер необмеженою. Хоч Стара Вижва лишилася королівським володінням, з виданням цього закону селяни мали сплачувати
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стара Гута
- Солов'ї
- Синове
- Рудня
- Поліське
- Підсинівка
- Нова Вижва
- Мизове
- Любохини
- Кримне
- Журавлине
- Дубечне
- Глухи
- Буцин
- Смідин
- Сереховичі
- Седлище