Сторінка 1 з 7
Старий Чорторийськ (до кінця XIX ст. — Чорторийськ) — село, центр сільської Ради. Розташоване на річці Стир за 12 км від залізничної станції Новий Чорторийськ і за 30 км від районного центру Маневичів. Населення — 2618 чоловік.
Чорторийськ — один із стародавніх населених пунктів Волині. Про його давність та значення в далекому минулому свідчать згадки в літописах. Так, в одному з них говориться про боротьбу за нього між онуками київського князя Ярослава Мудрого в 1100 році. Про нього йде мова і в Київському літописі під 1142 роком, а також у Галицько-Волинському літописі під 1226—1227 рр., де розповідається про боротьбу Данила Галицького та його брата Василька з іншими князями. Чорторийськ був тоді значним і добре укріпленим населеним пунктом — центром князівського уділу. Це ж підтверджується залишками городища, виявленими під час археологічних досліджень.
Хоч згадані літописні розповіді не дають будь-яких конкретних даних про життя трудящого населення тогочасного Чорторийська, але відомо, що місто протягом кількох століть був під владою різних феодалів. Населення Чорторийська немало лиха зазнало в XIII столітті від татарських набігів. Особливо було зруйновано Чорторийськ у 1248 році. Але й після цього він не втратив свого значення як визначний населений пункт і фортеця.
З 1340 року Чорторийськ разом з іншими населеними пунктами Волині ввійшов до складу Литовського князівства.
З переходом Чорторийська в 1442 році до князів Чарторийських, про що свідчить жалувана грамота польського короля Владислава, його значення як адміністративного центру падає. Він поступово перетворюється на рядове містечко. В писемних пам'ятках другої половини XVI століття вперше зустрічаються деякі відомості про господарство Чорторийська, про повинності і майнове розшарування його населення. За даними поборових списків 1570 року, в Чорторийську налічувалося 19 ринкових будинків, 53 вуличні будинки, 9 бідняцьких халуп, 7 комірників, 21 ремісник, 77 міських городників. Якщо вважати, що кожна родина складалась тоді в середньому з 6 осіб, то в містечку проживало десь близько 1100 чоловік. Населення містечка виплачувало за рік такі податки: найбільш чисельна його частина платила по 2 гроші, халупники, а також комірники і ремісники — по 1 грошу, городники — по 1 грошу, торговці — по 4 гроші.
В Чорторийську діяли 2 ремісничі об'єднання рудників, які виробляли залізо. Вони платили податок — 12 грошів. Наявність таких ремісників свідчить про те, що тут були кузні та інші підприємства.
Аналіз податкових списків, наприклад, за 1570 рік дає підстави зробити висновок про майнове розшарування серед населення Чорторийська. Наведені в них дані свідчать, що основну масу населення Чорторийська становили бідняки. З 186 дворів 93 були бідняцькими, належали комірникам і городникам, тобто біднішій частині населення. В 1583 році кількість бідняцьких халуп з 9 у 1570 році зросла до 26, а міських городників відповідно — з 77 до 123. Умови життя трудящого населення Чорторийська чимдалі погіршувались. Причиною було посилення соціально-економічного і політичного гніту та свавілля феодалів.
Особливо це стало відчутно після того, як Чорторийськ став власністю мінського воєводи Паца, який купив його в 1601 році за 400 тис. злотих. Представники родини Паців зажили собі слави виключною жорстокістю. Так, у скарзі Марка Гулевича, власника села Окна, поданій 8 липня 1622 року, говорилося, що Казимир Пац, зібравши у своїх володіннях близько тисячі шляхтичів, бояр і міщан, напав на їхнє село, спалив селянські хати і маєток, корчму, убив кількох слуг (одному з них за наказом Паца відрубали голову), пограбував майно селян. Кількох з них спалив, інших звелів повісити. Паци підтримували церковну унію та діяльність войовничих католицьких організацій. Вони, наприклад, сприяли проникненню ієзуїтів на Волинь.
При підтримці Паців у Чорторийську в 1639 році було побудовано костьол та засновано домініканський монастир. Його монахи перетворились на духовних поневолювачів місцевого населення, захищали інтереси католицької церкви і польських та ополячених українських феодалів.
В порівнянні з 70-ми роками XVI століття кількість жителів Чорторийська в першій половині XVII століття значно зросла. Між 1629—1648 роками тут налічувалось 265 димів.
Чорторийські селяни не раз виступали проти феодального гніту. Вже в перший рік визвольної війни українського народу (1648—1654 рр.) вони разом з
Дивиться також інші населені пункти району: