Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Колки

Сторінка 1 з 8
Колки — селище міського типу, центр селищної Ради Маневицького району. Розташоване на правому березі Стиру, на шосейному шляху Луцьк — Маневичі за 26 кілометрів від найближчої залізничної станції і райцентру. Населення — 3100 чоловік.
Колки — один із старовинних населених пунктів Волині. Вже в писемних пам'ятках першої половини XVI століття вони згадуються під назвою Колк. Про існування старого Колка, зокрема, свідчать залишки городища X—XII століття, що напівкруглими валами примикало до Стиру. Найбільш вірогідні відомості про Колки є в «Описі Луцького, Володимирського і Кременецького замків від 1545 ро­ку», де зазначено, що в Колках тоді налічувалося 8 дворищ і один городник. А в кожному дворищі жило по кілька сімей. Селище підпорядковувалося Луцькому замку. Разом з жителями сіл Підгайців, Забороля, Голишева, Прудів, Голишівських і Кульчина селяни Колок щорічно сплачували на користь держави податок: 74 відра меду, 90 грошів. Крім того, вони вносили старості замку 23 відра меду, 1180 грошів, жита 7 колод, вівса 15 колод і три чверті (колоди), 108 курок, 580 яєць, 414 калачів, 27 ковриг хліба жорнового, 197 мотків пряжі, шкірку з лисиці та 17 шкірок з білок і на ключника—600 грошів, 60 курок.
Ще більше погіршилося становище населення Колок та навколишніх сіл у зв'язку з впровадженням гужової повинності та додаткової натуральної ренти. У відповідь на посилення експлуатації та утисків жителі Колок підтримували пов­стання, що розпочалося у 1567 році в Чернечому Городку. Це повстання, як і ряд інших селянських виступів, було придушено.
Поступово Колки зростають і вже у 1578 році, коли вони перейшли до князя Острозького, тут налічувалося 34 господарства. Населення Колок у XVI столітті займалося землеробством та полюванням.
Тяжка, виснажлива праця селянина не давала йому можливості навіть про­годувати свою сім'ю, бо значну частину врожаю доводилося продавати, щоб спла­тити грошову ренту феодалові. Так, у 1578 році кожне господарство сплачувало від 15 до 70 грошів. На той час це були досить значні суми. Селяни також вносили і натуральну ренту. Податки брали за помол зерна (т. зв. млинове), за проїзд по дорозі (т. зв. шляхове), чопове тощо. Ці податки становили велику суму: у 1589 році, наприклад, жителі Колок заплатили 50 флоринів чопового, 26 флоринів шосового, 7 флоринів млинового.
На кінець XVI століття селянські повинності зросли ще більше. Соціальний гніт, а також релігійні утиски з боку католицької церкви, які особливо посилились після Люблінської унії 1569 року, викликали у населення різке невдоволення. Колківчани взяли участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 pp. Вже в 1648 році вони брали участь у розгромі сусідніх маєтків феодалів Хребтовичів у Хряську і Жолудську та В. Масальського в Чорнижі. Урочисто і радісно зу­стріли в Колках в 1648 році козацький загін з війська Б. Хмельницького.
Колківчани всіма засобами допомагали козакам. 25 травня 1651 року, коли польське військо прибуло сюди для придушення селянських виступів, раптом за­дзвонили дзвони. Це стало сигналом для жителів, які, озброївшись хто чим міг, напали на ворогів і розгромили їх.
За роки визвольної війни різко зменшилася кількість жителів Колок. Одні з них повтікали звідси, інші воювали в повстанських-загонах. Якщо у 1648 році тут налічувалось 376 димів, то в 1653 році — лише 20.
Коли війна закінчилась, багато колківчан повернулося до рідних осель, де їх чекала тяжка, виснажлива праця на злиденній ниві. Значну частину жителів Колок становили міщани, що були особисто вільні. Ті з них, що займалися сільським гос­подарством, перебували у залежності від власника земель. За користування землею вони змушені були сплачувати йому податок.
Великим землевласником став і костьол, побудований у Колках у 1674 році. В залежність від нього потрапило 37 сімей Колок. Вони разом з селянами Острова, Семок і Рудників змушені були обробляти землю, що належала костьолу, та відбу­вати інші повинності, як і кріпосні селяни світських феодалів.
Однією з форм боротьби проти феодального визиску була відмова населення Колок визнати уніатство. Щоб зламати опір непокірних, волинський воєвода князь Вишневецький 20 грудня 1703 року видав спеціальний універсал, який зобов'язу­вав населення Колок підкоритись луцькому уніатському епіскопу.


Сучасна карта - Колки