Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Олика розташована в лісостеповій смузі, ґрунти чорноземні та легкосуглинисті. З корисних копалин є вапняки, крейда, піщаник, глина й торф.
Олика належить до стародавніх поселень Волині. Вперше вона згадується в Іпатіївському літопису під назвою Оличі, Олича, Оліци. Під 1149 роком там сказано: «Изяслав... пойдоша полки своими от Луческа, и шедше сташа у Чемерина на Оличи».
У XIII – XIV століттях Олика була складовою частиною Галицько-Волинського князівства. У 40-х роках XIV століття майже вся Волинь, в тому числі й Олика, була захоплена Великим князівством Литовським. Наприкінці XV століття Олика належала луцькому повітовому старості Івану Кішці, який у 1513 році видав заміж свою дочку за Яна Радзівілла. З того часу Олика стає власністю Радзівіллів.
У 1564 році в Олиці було споруджено замок, оточений валом і кам'яним муром з 4-ма бастіонами.
У цьому ж році Олиці надано магдебурзьке право. За містом закріпили понад 300 ланів землі, з яких значна частина належала боярам, духовенству, а 2 – 2,5 лана використовувались для вигону.
Усім життям міста керував магістрат. За люстрацією 1570 року, в Олиці налічувалося 318 будинків, 19 вітряків, одна крупорушка і 6 казанів для виробництва горілки. Було 11 ремісників. Щороку в місті відбувалося п'ять ярмарків, де торгували великою рогатою худобою, кіньми, дерев'яним посудом, зерном, хлібом тощо.
Всі жителі сплачували натуральні та грошові податки. Так, податок з житла становив 5 грошів, присадибної ділянки – 4 гроші, земельного наділу лана – 20 грошів, вітряка – 24 гроші; ремісники платили по 7 грошів.
Незважаючи на привілеї, передбачені магдебурзьким правом, місцеве населення примушували виконувати додаткові повинності. Майже всі жителі, за винятком представників адміністрації і суду та незначної кількості найбільш кваліфікованих ремісників, відбували панщину в маєтку феодала по 1 – 2 дні на тиждень, відробляли державні повинності – ремонтували дороги, мости, греблі, працювали на укріпленнях. Олика була замком-фортецею, на озброєнні мала 202 гармати та 6 тис. ядер. Під час російсько-шведської війни в 1706 році ці гармати Петро І наказав зняти для озброєння своєї армії. У 30-х роках XVII століття навколо міста було споруджено стіну висотою 7 м, а для в'їзду побудовано брами з бійницями. Одна з цих брам збереглась до наших днів. У 1635 році в Олиці за проектом архітектора італійця Маліверно і скульптора швейцарця Альмпелі почали зводити католицький костьол. Роботи тривали 5 років й були завершені в 1640 році.
Феодали й католицька церква весь час посилювали експлуатацію корінного населення і це викликало ненависть до гнобителів, протест проти їх сваволі. В 1594 – 1596 рр. оличани підтримали повстання селян і козаків, очолене Северином Наливайком. До повстанців приєдналося чимало селян і міщан Олики.
Особливо активізувалася селянська боротьба під час визвольної війни українського народу. В 1648 році козацькі загони, підтримані жителями містечка, захопили його.
В 1651 році козацькі війська вдруге обложили Олицький замок. Облога тривала кілька днів, фортеця зазнала пошкоджень. Але підійшли польські шляхетські війська, якими командував О. Конєцпольський, і козаки змушені були відступити.
На початку XVIII століття в Олиці налічувалось 1073 чоловіка.
У 1795 році, після третього поділу Польщі, Західна Волинь визволилася від польсько-шляхетського панування, яке тривало кілька століть. Але життя трудящих Волині, що перебувала в складі Російської держави, майже не змінилося. Польська шляхта дістала дворянські права.
На кінець XVIII століття в Олиці було понад 300 будинків, населення –1773 чочоловіка. Місто перебувало, незважаючи на самоврядування, в повній залежності від феодала Радзівілла. За своїм соціальним складом населення було неоднорідним. Тут проживали ремісники, торговці, перекупники, малоземельні селяни та міська біднота, що працювали на різних роботах. Всі вони сплачували
Олика
Сторінка 1 з 7
Олика – селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Путилівка, за 6 км від шосейної дороги Ровно – Луцьк, за 9 км від залізничної станції Олика та за 40 км від районного центру. Селищній Раді підпорядковані села Метельне й Личани. Населення – 4400 чоловік. Олика належить до стародавніх поселень Волині. Вперше вона згадується в Іпатіївському літопису під назвою Оличі, Олича, Оліци. Під 1149 роком там сказано: «Изяслав... пойдоша полки своими от Луческа, и шедше сташа у Чемерина на Оличи».
У XIII – XIV століттях Олика була складовою частиною Галицько-Волинського князівства. У 40-х роках XIV століття майже вся Волинь, в тому числі й Олика, була захоплена Великим князівством Литовським. Наприкінці XV століття Олика належала луцькому повітовому старості Івану Кішці, який у 1513 році видав заміж свою дочку за Яна Радзівілла. З того часу Олика стає власністю Радзівіллів.
У 1564 році в Олиці було споруджено замок, оточений валом і кам'яним муром з 4-ма бастіонами.
У цьому ж році Олиці надано магдебурзьке право. За містом закріпили понад 300 ланів землі, з яких значна частина належала боярам, духовенству, а 2 – 2,5 лана використовувались для вигону.
Усім життям міста керував магістрат. За люстрацією 1570 року, в Олиці налічувалося 318 будинків, 19 вітряків, одна крупорушка і 6 казанів для виробництва горілки. Було 11 ремісників. Щороку в місті відбувалося п'ять ярмарків, де торгували великою рогатою худобою, кіньми, дерев'яним посудом, зерном, хлібом тощо.
Всі жителі сплачували натуральні та грошові податки. Так, податок з житла становив 5 грошів, присадибної ділянки – 4 гроші, земельного наділу лана – 20 грошів, вітряка – 24 гроші; ремісники платили по 7 грошів.
Незважаючи на привілеї, передбачені магдебурзьким правом, місцеве населення примушували виконувати додаткові повинності. Майже всі жителі, за винятком представників адміністрації і суду та незначної кількості найбільш кваліфікованих ремісників, відбували панщину в маєтку феодала по 1 – 2 дні на тиждень, відробляли державні повинності – ремонтували дороги, мости, греблі, працювали на укріпленнях. Олика була замком-фортецею, на озброєнні мала 202 гармати та 6 тис. ядер. Під час російсько-шведської війни в 1706 році ці гармати Петро І наказав зняти для озброєння своєї армії. У 30-х роках XVII століття навколо міста було споруджено стіну висотою 7 м, а для в'їзду побудовано брами з бійницями. Одна з цих брам збереглась до наших днів. У 1635 році в Олиці за проектом архітектора італійця Маліверно і скульптора швейцарця Альмпелі почали зводити католицький костьол. Роботи тривали 5 років й були завершені в 1640 році.
Феодали й католицька церква весь час посилювали експлуатацію корінного населення і це викликало ненависть до гнобителів, протест проти їх сваволі. В 1594 – 1596 рр. оличани підтримали повстання селян і козаків, очолене Северином Наливайком. До повстанців приєдналося чимало селян і міщан Олики.
Особливо активізувалася селянська боротьба під час визвольної війни українського народу. В 1648 році козацькі загони, підтримані жителями містечка, захопили його.
В 1651 році козацькі війська вдруге обложили Олицький замок. Облога тривала кілька днів, фортеця зазнала пошкоджень. Але підійшли польські шляхетські війська, якими командував О. Конєцпольський, і козаки змушені були відступити.
На початку XVIII століття в Олиці налічувалось 1073 чоловіка.
У 1795 році, після третього поділу Польщі, Західна Волинь визволилася від польсько-шляхетського панування, яке тривало кілька століть. Але життя трудящих Волині, що перебувала в складі Російської держави, майже не змінилося. Польська шляхта дістала дворянські права.
На кінець XVIII століття в Олиці було понад 300 будинків, населення –1773 чочоловіка. Місто перебувало, незважаючи на самоврядування, в повній залежності від феодала Радзівілла. За своїм соціальним складом населення було неоднорідним. Тут проживали ремісники, торговці, перекупники, малоземельні селяни та міська біднота, що працювали на різних роботах. Всі вони сплачували