Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Доросині - одне з найбільших і найдавніших сіл району. Перші згадки про нього в історичних документах належать до 1450 року, коли польський король Казимир подарував його разом з іншими населеними пунктами бояринові Олізару Шиловичу.
В XVI столітті Доросині були значним поселенням, про що свідчить інвентарний опис 1517 року. На той час село належало феодалові С. Граєвському, який вносив у казну податок за 30 димів по 12 грошів, за 5 городників - по 4 гроші та за священика - 2 флорини (60 грошів). Селяни відбували панщину, розмір якої визначав особисто пан. Згідно з «Уставою на волоки» 1557 року було запроваджено постійну панщину - 2 дні на тиждень від волоки. Крім того, на користь пана населення виконувало багато додаткових робіт та повинностей.
Селяни, що мали коней і волів, виходили на роботу з плугами та іншим реманентом. Городники пололи посіви, збирали хліб, косили сіно тощо. Водночас селяни охороняли панський двір, лагодили дороги, будували мости, гаті, ремонтували поміщицькі будинки. За невихід на панщину їх тяжко карали.
Ще гіршим було життя доросинівців у другій половині ХVІІ століття. Кріпосницький гніт доповнювався національним гнобленням. За найменшу провину пани та орендарі карали кріпаків на смерть. Шляхта жорстоко визискувала селян, а це призводило до зубожіння значної частини жителів. За інвентарним переписом 1583 року в селі налічувалось лише 14 димів, які мали свою тяглову силу і польові наділи, 20 городників, 6 комірників, ремісник, дудар. Промисли й ремесла теж були джерелом існування селян.
Особливо посилився кріпосницький та національний гніт напередодні визвольної війни українського народу, очолюваної Богданом Хмельницьким. У 40-х роках XVII століття панщина становила 4-6 днів на тиждень. Селяни, які володіли волочним наділом землі, не тільки відбували щоденну панщину, але й давали панові ще чотири маци (32 пуди вівса або жита), 4 півні, курку, гуску, півкопи яєць та 1 злотий і 16,5 гроша чиншу. Дві маци платили ті, що користувалися півволокою, а також працювали взимку по три, влітку - по чотири дні щотижня. Городники відробляли 1 - 3 дні на користь феодала, який брав також півзлотого та 2 півні.
Свавілля і насильство феодала, релігійні утиски спричинялися до відкритих виступів селян. Покріпачене населення Доросинів приєдналося до повстанського війська під час визвольної війни 1648 року, коли могутній народний рух охопив усю територію Волині аж до Бугу. Найбільші групи повстанців діяли поблизу села - між Ковелем і Турійськом. На їх бік пристали і доросинівські селяни. Палали панські маєтки, втікала шляхта.
Після визвольної війни життя селян стало ще гіршим. Панщина становила 6 днів на тиждень. Доросині ще майже 150 років перебували під владою шляхетської Польщі. За даними 1797 року тут налічувалося 60 дворів і 414 чол. населення. 1812 року їх залишилося 40: під час війни наполеонівські війська завдали селу великої шкоди. Багато жителів втекло або загинуло в боях поблизу Доросинів.
Інвентарні правила 1847–1848 рр. формально визначили за селянами 1478 десятин землі, з якої лише 495 десятин було орної. Велика кількість землі належала поміщиці А. Вільчинській. Хоч вони і закріпили за селянами землю, якою ті користувались раніше, та обмежили панщину трьома-чотирма днями на тиждень з тяглого і пішого двору, проте влада поміщика над кріпаками лишилася непорушною. Поміщиця, застосовуючи урочну систему, примушувала селян працювати на панщині весь тиждень. Завдання одержували на день такі, що їх можна було виконати лише протягом двох-трьох днів, і то всією родиною. До
Доросині
Сторінка 1 з 7
Доросині – село, центр сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Кияж й Немир. Розташоване за 22 км від районного центру і за 11 км від залізничної станції Переспа. Населення - 1545 чоловік. В XVI столітті Доросині були значним поселенням, про що свідчить інвентарний опис 1517 року. На той час село належало феодалові С. Граєвському, який вносив у казну податок за 30 димів по 12 грошів, за 5 городників - по 4 гроші та за священика - 2 флорини (60 грошів). Селяни відбували панщину, розмір якої визначав особисто пан. Згідно з «Уставою на волоки» 1557 року було запроваджено постійну панщину - 2 дні на тиждень від волоки. Крім того, на користь пана населення виконувало багато додаткових робіт та повинностей.
Селяни, що мали коней і волів, виходили на роботу з плугами та іншим реманентом. Городники пололи посіви, збирали хліб, косили сіно тощо. Водночас селяни охороняли панський двір, лагодили дороги, будували мости, гаті, ремонтували поміщицькі будинки. За невихід на панщину їх тяжко карали.
Ще гіршим було життя доросинівців у другій половині ХVІІ століття. Кріпосницький гніт доповнювався національним гнобленням. За найменшу провину пани та орендарі карали кріпаків на смерть. Шляхта жорстоко визискувала селян, а це призводило до зубожіння значної частини жителів. За інвентарним переписом 1583 року в селі налічувалось лише 14 димів, які мали свою тяглову силу і польові наділи, 20 городників, 6 комірників, ремісник, дудар. Промисли й ремесла теж були джерелом існування селян.
Особливо посилився кріпосницький та національний гніт напередодні визвольної війни українського народу, очолюваної Богданом Хмельницьким. У 40-х роках XVII століття панщина становила 4-6 днів на тиждень. Селяни, які володіли волочним наділом землі, не тільки відбували щоденну панщину, але й давали панові ще чотири маци (32 пуди вівса або жита), 4 півні, курку, гуску, півкопи яєць та 1 злотий і 16,5 гроша чиншу. Дві маци платили ті, що користувалися півволокою, а також працювали взимку по три, влітку - по чотири дні щотижня. Городники відробляли 1 - 3 дні на користь феодала, який брав також півзлотого та 2 півні.
Свавілля і насильство феодала, релігійні утиски спричинялися до відкритих виступів селян. Покріпачене населення Доросинів приєдналося до повстанського війська під час визвольної війни 1648 року, коли могутній народний рух охопив усю територію Волині аж до Бугу. Найбільші групи повстанців діяли поблизу села - між Ковелем і Турійськом. На їх бік пристали і доросинівські селяни. Палали панські маєтки, втікала шляхта.
Після визвольної війни життя селян стало ще гіршим. Панщина становила 6 днів на тиждень. Доросині ще майже 150 років перебували під владою шляхетської Польщі. За даними 1797 року тут налічувалося 60 дворів і 414 чол. населення. 1812 року їх залишилося 40: під час війни наполеонівські війська завдали селу великої шкоди. Багато жителів втекло або загинуло в боях поблизу Доросинів.
Інвентарні правила 1847–1848 рр. формально визначили за селянами 1478 десятин землі, з якої лише 495 десятин було орної. Велика кількість землі належала поміщиці А. Вільчинській. Хоч вони і закріпили за селянами землю, якою ті користувались раніше, та обмежили панщину трьома-чотирма днями на тиждень з тяглого і пішого двору, проте влада поміщика над кріпаками лишилася непорушною. Поміщиця, застосовуючи урочну систему, примушувала селян працювати на панщині весь тиждень. Завдання одержували на день такі, що їх можна було виконати лише протягом двох-трьох днів, і то всією родиною. До