Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Разом з економічними перетвореннями відбувався і розвиток культури. В містах і селах були створені гуртки і школи по ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення. Лише за 6 місяців Радянської влади в області відкрилося 142 нові школи. У квітні 1940 року тут діяло вже 1224 школи, які охопили 195,5 тис. учнів. До викладання були залучені
вчителі, яких позбавляли роботи за панської Польщі, а також велика група педагогів, що за своїм бажанням прибула сюди із східних областей України. В 1940 році в школах працювало понад 5 тис. вчителів. Однак і цієї кількості тут не вистачало. Було відкрито 2 педшколи та вчительський інститут, в яких стало навчатися 900 студентів. Для підготовки медичних працівників та спеціалістів сільського господарства відкрилися медшколи та 2 сільськогосподарські технікуми.
Розгорнулась велика культосвітня робота. Відкрилися обласний драматичний театр, філармонія, Будинок народної творчості, краєзнавчий музей, 491 клуб. При клубах почали діяти гуртки художньої самодіяльності. У 1940 році було проведено районні та обласний огляди художньої самодіяльності, обласний дитячий кінофестиваль, який відвідало близько 8 тис. школярів.
На Волині почали працювати 360 масових бібліотек, створених за допомогою держави і трудящих східних областей, які надіслали в подарунок волинянам 171 тис. примірників книжок.
Але мирне соціалістичне будівництво, яке розгорнулося в західних областях України, в т. ч. і на Волині, перервав підступний напад на Радянський Союз фашистської Німеччини. 22 червня 1941 року гітлерівські війська перейшли радянський кордон. Перший удар прийняли на себе прикордонники. Вони у винятково тяжких умовах мужньо відбивали атаки ворога. Це, зокрема, бійці 128-го залізничного полку НКВС, що охороняли залізничний міст через річку Буг, прикордонники 3-ї, 6-ї, 7-ї, 10-ї та Устилузької застав; воїни 13-ї застави під командуванням О. В. Лопатіна, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На честь героїв-прикордонників В. В. Петрова та І. І. Пархоменка, що загинули, захищаючи священні кордони СРСР. трудящі перейменували села Цуцнів у Петрове, а Видранку – в Пархоменкове.
Небачену стійкість виявили воїни 5-ї армії під командуванням генерал-майора М. І. Потапова. Радянські бійці 124-ї дивізії цієї армії тримались в одному із дотів проти переважаючих сил ворога три тижні, а в другому – понад тиждень. Захисники Вітчизни виявили чудеса героїзму, стримуючи значні сили ворога; П. Ф. Алябушеву, К. О. Семенченку, а також Ф. Є. Столярчуку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Та сили були надто нерівними. 8 липня 1941 року гітлерівські нападники окупували всю область.
Фашисти встановили на українських землях жорстокий окупаційний режим. Волинська область за гітлерівським територіальним поділом була включена до генерального округу Волині та Поділля з центром у Луцьку. На території області гітлерівці відкрили 6 гебітскомісаріатів, 30 районних управ. Тут діяв великий апарат насилля та грабунків: гестапо, жандармерія, поліція, в містах і селах були розміщені військові гарнізони.
Гітлерівці та їх пособники – українські буржуазні націоналісти, керуючись директивами Гітлера та наказами його намісника на Україні Еріха Коха про знищення слов’янських народів, за час окупації Волині розстріляли і замучили понад 165 тис. чоловік. У Луцьку, Ковелі та Володимирі-Волинському вони відкрили концентраційні табори, в яких знищили 78 330 радянських військовополонених. Особливо жорстокий режим окупанти встановили у Володимир-Волинському концентраційному таборі, що призначався для офіцерів Червоної Армії. Радянських людей катували, виганяли босими і роздягнутими на мороз, цькували собаками. Тут щоденно вмирало по 200–250 чоловік. Серед військовополонених у цьому таборі був і Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Д. М. Карбишев. Понад 30 тис. волинських юнаків і дівчат окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Гітлерівці ліквідували колгоспний лад, пограбували артільне добро, зруйнували усі МТС. 187 тис. га землі було передано поміщикам. За час окупації фашисти спалили 422 населені пункти, 35 тис. селянських будинків, пограбували населення, відібрали 293,8 тис. голів великої рогатої худоби, 164 тис. коней, 410 тис. овець та свиней. Великої шкоди було завдано містам – зруйновано понад 30 тис. кв. метрів житлової площі, майже всі промислові підприємства, 39 залізничних станцій, близько 600 км залізничної колії. На руїни були обернені залізничний вузол і місто Ковель.
Волинська область
Сторінка 18 з 29
колгоспи, в яких об’єдналося близько 41 тис. селянських господарств.Разом з економічними перетвореннями відбувався і розвиток культури. В містах і селах були створені гуртки і школи по ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення. Лише за 6 місяців Радянської влади в області відкрилося 142 нові школи. У квітні 1940 року тут діяло вже 1224 школи, які охопили 195,5 тис. учнів. До викладання були залучені
Розгорнулась велика культосвітня робота. Відкрилися обласний драматичний театр, філармонія, Будинок народної творчості, краєзнавчий музей, 491 клуб. При клубах почали діяти гуртки художньої самодіяльності. У 1940 році було проведено районні та обласний огляди художньої самодіяльності, обласний дитячий кінофестиваль, який відвідало близько 8 тис. школярів.
На Волині почали працювати 360 масових бібліотек, створених за допомогою держави і трудящих східних областей, які надіслали в подарунок волинянам 171 тис. примірників книжок.
Але мирне соціалістичне будівництво, яке розгорнулося в західних областях України, в т. ч. і на Волині, перервав підступний напад на Радянський Союз фашистської Німеччини. 22 червня 1941 року гітлерівські війська перейшли радянський кордон. Перший удар прийняли на себе прикордонники. Вони у винятково тяжких умовах мужньо відбивали атаки ворога. Це, зокрема, бійці 128-го залізничного полку НКВС, що охороняли залізничний міст через річку Буг, прикордонники 3-ї, 6-ї, 7-ї, 10-ї та Устилузької застав; воїни 13-ї застави під командуванням О. В. Лопатіна, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На честь героїв-прикордонників В. В. Петрова та І. І. Пархоменка, що загинули, захищаючи священні кордони СРСР. трудящі перейменували села Цуцнів у Петрове, а Видранку – в Пархоменкове.
Небачену стійкість виявили воїни 5-ї армії під командуванням генерал-майора М. І. Потапова. Радянські бійці 124-ї дивізії цієї армії тримались в одному із дотів проти переважаючих сил ворога три тижні, а в другому – понад тиждень. Захисники Вітчизни виявили чудеса героїзму, стримуючи значні сили ворога; П. Ф. Алябушеву, К. О. Семенченку, а також Ф. Є. Столярчуку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Та сили були надто нерівними. 8 липня 1941 року гітлерівські нападники окупували всю область.
Фашисти встановили на українських землях жорстокий окупаційний режим. Волинська область за гітлерівським територіальним поділом була включена до генерального округу Волині та Поділля з центром у Луцьку. На території області гітлерівці відкрили 6 гебітскомісаріатів, 30 районних управ. Тут діяв великий апарат насилля та грабунків: гестапо, жандармерія, поліція, в містах і селах були розміщені військові гарнізони.
Гітлерівці та їх пособники – українські буржуазні націоналісти, керуючись директивами Гітлера та наказами його намісника на Україні Еріха Коха про знищення слов’янських народів, за час окупації Волині розстріляли і замучили понад 165 тис. чоловік. У Луцьку, Ковелі та Володимирі-Волинському вони відкрили концентраційні табори, в яких знищили 78 330 радянських військовополонених. Особливо жорстокий режим окупанти встановили у Володимир-Волинському концентраційному таборі, що призначався для офіцерів Червоної Армії. Радянських людей катували, виганяли босими і роздягнутими на мороз, цькували собаками. Тут щоденно вмирало по 200–250 чоловік. Серед військовополонених у цьому таборі був і Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Д. М. Карбишев. Понад 30 тис. волинських юнаків і дівчат окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Гітлерівці ліквідували колгоспний лад, пограбували артільне добро, зруйнували усі МТС. 187 тис. га землі було передано поміщикам. За час окупації фашисти спалили 422 населені пункти, 35 тис. селянських будинків, пограбували населення, відібрали 293,8 тис. голів великої рогатої худоби, 164 тис. коней, 410 тис. овець та свиней. Великої шкоди було завдано містам – зруйновано понад 30 тис. кв. метрів житлової площі, майже всі промислові підприємства, 39 залізничних станцій, близько 600 км залізничної колії. На руїни були обернені залізничний вузол і місто Ковель.