Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тяжке життя і гноблення примушували трудящих кидати рідний край і їхати в пошуках кращої долі за океан. Лише з 1925 по 1938 рік з Волині емігрувало за кордон 70 764 чоловіка. Народи СРСР ніколи не забували про долю своїх братів, що страждали під гнітом буржуазної Польщі. Коли в 1924 році трудящі Волині у зв’язку з неврожаєм опинились на краю голодної смерті, радянські люди, незважаючи на те, що у них самих не було вдосталь хліба, послали на Волинь десятки вагонів зерна. Роздача його на станціях Маневичі, Ковель, Мацеїв перетворилась на могутню демонстрацію любові трудящих до своїх радянських братів.
Український уряд не визнавав за Польщею права на Західну Україну і в 1923 році висловив рішучий протест проти незаконного рішення західних держав про закріплення її за Польщею. Трудящі західноукраїнських земель все ширше розгортали боротьбу проти окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною. Так, у 1924 році на Волині страйкували кравці, пекарі, робітники цегельних заводів Луцька, борошномели і пекарі Ковеля, деревообробники і насичувальники шпал Ківерців та Здолбунова. Страйки часто набирали затяжного характеру і припинялися лише після задоволення вимог робітників.
Не припинялася і партизанська боротьба. Легендарна слава йшла про партизанський загін Мухи Спихальського (К. П. Орловського). Цей загін вступав у відкриті сутички з поліцією, пускав під укіс поїзди, громив поміщицькі маєтки, наводячи на окупантів смертельний жах.
В умовах жорстокого терору КПЗУ продовжувала вести проти окупантів героїчну боротьбу. Та Волинська організація КПЗУ, що складалася переважно із селян, в ідеологічному відношенні була ще слабкою. Уповноважений ЦК КПЗУ О. Рожанський (Форналь) скеровував її на повстання, хоч революційна ситуація в країні не назріла. Волинська окружна конференція КПЗУ, що відбулася в березні 1925 року, засудила лівосектантське керівництво і розробила заходи, спрямовані на зміцнення місцевих парторганізацій і посилення в них ролі робітничого класу. Лівосектантські збочення фррналівців дали польській реакції привід для посилення репресій проти комуністів.
Поліція дістала дозвіл на розстріл учасників партизанського руху без суду. В результаті у 1925 році на Волині було вбито 47 партизанів, заарештовано 1500 чоловік. Встановивши у 1926 році фашистський режим, польська реакція ще більше посилила репресії. Вона провела ряд масових судових процесів над арештованими комуністами. Одним з найбільших був Володимир-Волинський судовий процес над 151 членом КПЗУ, що почався 15 листопада 1926 року і тривав 58 днів. Цей процес підсудні перетворили на суд над буржуазним ладом і, не визнавши себе винними, використали його для пропаганди революційних ідей.
Репресії не зламали волі комуністів. На місце засуджених і закатованих ставали тисячі нових борців. Велике значення для посилення впливу КПЗУ на маси мало утворення в жовтні 1926 року на з’їзді у Львові легальної селянсько-робітничої партії «Сельроб». КПЗУ дістала змогу легально провадити роботу в масах, посилити свій вплив у «Просвітах», кооперативних та інших масових організаціях. «Сельроб», керований комуністами, відіграв велику роль у зміцненні союзу робітничого класу та селянства на Волині і сприяв посиленню тут революційної боротьби в роки економічної кризи.
Світова економічна криза 1929–1933 рр. показала, що Польща є найслабшою ланкою в системі капіталізму. Обсяг її промислового виробництва у 1933 році порівняно з 1928 роком зменшився на 43 проц., тоді як в інших капіталістичних країнах скорочення його досягло 31 процента. Промисловість Волині в 1933 році давала усього 55 проц. продукції 1928 року. Не меншої шкоди завдала криза сільському господарству. Падіння цін на сільськогосподарську продукцію і збереження високих цін на промислові товари призвело до того, що селяни майже повністю припинили закупівлю сільськогосподарських машин, мінеральних добрив і навіть найпотрібніших промислових товарів. Наслідком цього було скорочення посівів, зниження врожайності полів, зменшення поголів'я худоби і розорення дрібних ремісників, які обслуговували село.
Волинська область
Сторінка 14 з 29
революцію. Однією з причин цього була організаційна слабість КПП і КПЗУ. Польській реакції вдалося за допомогою імперіалістів західних держав придушити революційний рух в країні. На Волині влітку 1923 року поліція з участю військ провела 36 облав і 108 розвідок проти партизанів, масові арешти учасників революційного руху. Із 75 арештованих військовопольовий суд у Луцьку засудив більшість на тривалі строки ув’язнення. Український уряд не визнавав за Польщею права на Західну Україну і в 1923 році висловив рішучий протест проти незаконного рішення західних держав про закріплення її за Польщею. Трудящі західноукраїнських земель все ширше розгортали боротьбу проти окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною. Так, у 1924 році на Волині страйкували кравці, пекарі, робітники цегельних заводів Луцька, борошномели і пекарі Ковеля, деревообробники і насичувальники шпал Ківерців та Здолбунова. Страйки часто набирали затяжного характеру і припинялися лише після задоволення вимог робітників.
Не припинялася і партизанська боротьба. Легендарна слава йшла про партизанський загін Мухи Спихальського (К. П. Орловського). Цей загін вступав у відкриті сутички з поліцією, пускав під укіс поїзди, громив поміщицькі маєтки, наводячи на окупантів смертельний жах.
В умовах жорстокого терору КПЗУ продовжувала вести проти окупантів героїчну боротьбу. Та Волинська організація КПЗУ, що складалася переважно із селян, в ідеологічному відношенні була ще слабкою. Уповноважений ЦК КПЗУ О. Рожанський (Форналь) скеровував її на повстання, хоч революційна ситуація в країні не назріла. Волинська окружна конференція КПЗУ, що відбулася в березні 1925 року, засудила лівосектантське керівництво і розробила заходи, спрямовані на зміцнення місцевих парторганізацій і посилення в них ролі робітничого класу. Лівосектантські збочення фррналівців дали польській реакції привід для посилення репресій проти комуністів.
Поліція дістала дозвіл на розстріл учасників партизанського руху без суду. В результаті у 1925 році на Волині було вбито 47 партизанів, заарештовано 1500 чоловік. Встановивши у 1926 році фашистський режим, польська реакція ще більше посилила репресії. Вона провела ряд масових судових процесів над арештованими комуністами. Одним з найбільших був Володимир-Волинський судовий процес над 151 членом КПЗУ, що почався 15 листопада 1926 року і тривав 58 днів. Цей процес підсудні перетворили на суд над буржуазним ладом і, не визнавши себе винними, використали його для пропаганди революційних ідей.
Репресії не зламали волі комуністів. На місце засуджених і закатованих ставали тисячі нових борців. Велике значення для посилення впливу КПЗУ на маси мало утворення в жовтні 1926 року на з’їзді у Львові легальної селянсько-робітничої партії «Сельроб». КПЗУ дістала змогу легально провадити роботу в масах, посилити свій вплив у «Просвітах», кооперативних та інших масових організаціях. «Сельроб», керований комуністами, відіграв велику роль у зміцненні союзу робітничого класу та селянства на Волині і сприяв посиленню тут революційної боротьби в роки економічної кризи.
Світова економічна криза 1929–1933 рр. показала, що Польща є найслабшою ланкою в системі капіталізму. Обсяг її промислового виробництва у 1933 році порівняно з 1928 роком зменшився на 43 проц., тоді як в інших капіталістичних країнах скорочення його досягло 31 процента. Промисловість Волині в 1933 році давала усього 55 проц. продукції 1928 року. Не меншої шкоди завдала криза сільському господарству. Падіння цін на сільськогосподарську продукцію і збереження високих цін на промислові товари призвело до того, що селяни майже повністю припинили закупівлю сільськогосподарських машин, мінеральних добрив і навіть найпотрібніших промислових товарів. Наслідком цього було скорочення посівів, зниження врожайності полів, зменшення поголів'я худоби і розорення дрібних ремісників, які обслуговували село.