Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Волинський окружком КПЗУ на чолі з С. Бойком проводив діяльну революційну роботу серед усіх верств населення. Розповсюджувалися листівки, відозви, брошури, в яких висвітлювались досягнення Радянського Союзу, організовувалися масові селянські страйки. Поширеною формою боротьби трудящих були масові підпали маєтків поміщиків, садиб осадників і куркулів, скирт хліба, сіна тощо. У 1930 році на Волині було зареєстровано 393, а в 1931 році – 416 підпалів.
Уряд буржуазно-поміщицької Польщі намагався силою придушити революційний рух трудящих Волині. Тут було утворено 228 поліцейських постерунків і 5 комісаріатів поліції. Масовими арештами комуністів, кривавими пацифікаціями окупанти марно намагалися паралізувати волю українського народу до боротьби за своє визволення. Восени 1930 року на Волині провокатор-націоналіст виказав поліції 175 активістів КПЗУ, в т. ч. С. Бойка, Б. Дудикевича, О. Платонову, М.Щирбу, М. Олексюка, І. Тишика та багатьох інших. В луцькій тюрмі арештованих піддали жорстоким катуванням. 19 листопада по-звірячому був замордований С. Бойко.
Арешти і судові процеси 1930 – 1931 рр. завдали тяжкого удару Волинській організації КПЗУ, в рядах якої залишилось всього 180 комуністів. Але як не шаленіли кати, їм не вдалося зламати волю трудящих і припинити активну діяльність комуністів. КПЗУ загартувалась у боротьбі з польським фашизмом. Спираючись на профспілки, комсомол, спілку «Сельроб-єдність», комуністи зміцнили зв'язки з широкими масами трудящих і поповнили свої ряди новими борцями за народну справу. Волинська організація КПЗУ в 1933 році складалася з трьох окружних і 29 районних організацій, які об'єднували вже 1089 членів партії. Луцький і Ковельський окружкоми на знак солідарності з робітниками Домбровського і Краківського вугільних басейнів організували масові демонстрації та бойові страйки робітників і селян.
Найбільш енергійно діяв у цей час Ковельський окружком КПЗУ, на чолі якого стояли видатні діячі партії С. В. Букатчук і О. В. Коцко. Окружком організував і провів ряд демонстрацій, селянський страйк, під його безпосереднім керівництвом провадилась партизанська боротьба. Хоча збройні виступи в 1932 році були передчасними, партизанський рух був однією з яскравих сторінок революційної боротьби трудящих за своє визволення.
ІV з'їзд КПЗУ, що відбувся в жовтні – листопаді 1934 року, націлив партію на створення єдиного народного фронту. Керуючись цією настановою, вона організовує масові демонстрації проти фашизму і війни. Найбільшою була демонстрація під Колками, організована комуністами Д. Макаревичем і В. Свиридюком. Активну участь у її підготовці взяли комсомолки Л. Мусійчук, Н. Тарасюк і Д. Гордіюк. 1 Травня 1935 року близько двох тисяч демонстрантів з навколишніх сіл вирушили у Колки, щоб там разом з робітниками провести антифашистський мітинг. Але недалеко від Колок демонстрантів зупинив сильний кулеметний і гвинтівковий вогонь поліцейського загону, в результаті чого на шляху залишились десятки вбитих і поралених. Народ назвав цю криваву розправу поліції над демонстрантами «Колківською трагедією».
Величезне значення для мобілізації трудящих на боротьбу проти фашизму і підготовки нової світової війни мали рішення VII Конгресу Комінтерну. Керуючись його настановами, КПП і КПЗУ розгорнули в 1936 – 1937 рр. великі класові бої. Коли в 1936 році робітники Лодзі, Кракова, Ченстохової, Катовіце, селяни Люблінщини піднялись на боротьбу проти своїх гнобителів, їх підтримали робітники Львова, селяни Волині. На Волині в сільськогосподарських страйках в цей час взяло участь до 100 тис. чоловік. Це був яскравий вияв пролетарської солідарності українських і польських трудящих.
В умовах наростання антифашистського руху польський фашизм напередодні другої світової війни спрямував свої репресії в першу чергу проти керівництва КПП і КПЗУ. Масові арешти викликали у багатьох комуністів думку, що і в ряди
Волинська область
Сторінка 15 з 29
Затяжна економічна криза, яка різко погіршила становище трудящих, призвела до небаченого загострення класових суперечностей. Натхнені успішним будівництвом соціалізму в СРСР, трудящі Волині посилили опір окупантам. На той час Волинь була відома масовими революційними виступами трудящих. За даними офіціальної статистики, у 1930 –1934 рр. на Волині відбулося 2494 різні конфлікти на виробництві, в т. ч. 21 страйк робітників. За широке розгортання класової боротьби, за масові виступи трудящих проти гнобителів, особливо за активну діяльність комуністів трудящі називали її «Червоною Волинню».Уряд буржуазно-поміщицької Польщі намагався силою придушити революційний рух трудящих Волині. Тут було утворено 228 поліцейських постерунків і 5 комісаріатів поліції. Масовими арештами комуністів, кривавими пацифікаціями окупанти марно намагалися паралізувати волю українського народу до боротьби за своє визволення. Восени 1930 року на Волині провокатор-націоналіст виказав поліції 175 активістів КПЗУ, в т. ч. С. Бойка, Б. Дудикевича, О. Платонову, М.Щирбу, М. Олексюка, І. Тишика та багатьох інших. В луцькій тюрмі арештованих піддали жорстоким катуванням. 19 листопада по-звірячому був замордований С. Бойко.
Арешти і судові процеси 1930 – 1931 рр. завдали тяжкого удару Волинській організації КПЗУ, в рядах якої залишилось всього 180 комуністів. Але як не шаленіли кати, їм не вдалося зламати волю трудящих і припинити активну діяльність комуністів. КПЗУ загартувалась у боротьбі з польським фашизмом. Спираючись на профспілки, комсомол, спілку «Сельроб-єдність», комуністи зміцнили зв'язки з широкими масами трудящих і поповнили свої ряди новими борцями за народну справу. Волинська організація КПЗУ в 1933 році складалася з трьох окружних і 29 районних організацій, які об'єднували вже 1089 членів партії. Луцький і Ковельський окружкоми на знак солідарності з робітниками Домбровського і Краківського вугільних басейнів організували масові демонстрації та бойові страйки робітників і селян.
Найбільш енергійно діяв у цей час Ковельський окружком КПЗУ, на чолі якого стояли видатні діячі партії С. В. Букатчук і О. В. Коцко. Окружком організував і провів ряд демонстрацій, селянський страйк, під його безпосереднім керівництвом провадилась партизанська боротьба. Хоча збройні виступи в 1932 році були передчасними, партизанський рух був однією з яскравих сторінок революційної боротьби трудящих за своє визволення.
ІV з'їзд КПЗУ, що відбувся в жовтні – листопаді 1934 року, націлив партію на створення єдиного народного фронту. Керуючись цією настановою, вона організовує масові демонстрації проти фашизму і війни. Найбільшою була демонстрація під Колками, організована комуністами Д. Макаревичем і В. Свиридюком. Активну участь у її підготовці взяли комсомолки Л. Мусійчук, Н. Тарасюк і Д. Гордіюк. 1 Травня 1935 року близько двох тисяч демонстрантів з навколишніх сіл вирушили у Колки, щоб там разом з робітниками провести антифашистський мітинг. Але недалеко від Колок демонстрантів зупинив сильний кулеметний і гвинтівковий вогонь поліцейського загону, в результаті чого на шляху залишились десятки вбитих і поралених. Народ назвав цю криваву розправу поліції над демонстрантами «Колківською трагедією».
Величезне значення для мобілізації трудящих на боротьбу проти фашизму і підготовки нової світової війни мали рішення VII Конгресу Комінтерну. Керуючись його настановами, КПП і КПЗУ розгорнули в 1936 – 1937 рр. великі класові бої. Коли в 1936 році робітники Лодзі, Кракова, Ченстохової, Катовіце, селяни Люблінщини піднялись на боротьбу проти своїх гнобителів, їх підтримали робітники Львова, селяни Волині. На Волині в сільськогосподарських страйках в цей час взяло участь до 100 тис. чоловік. Це був яскравий вияв пролетарської солідарності українських і польських трудящих.
В умовах наростання антифашистського руху польський фашизм напередодні другої світової війни спрямував свої репресії в першу чергу проти керівництва КПП і КПЗУ. Масові арешти викликали у багатьох комуністів думку, що і в ряди