Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У кінці 1916 – на початку 1917 року під впливом робітничого руху розпочались солдатські виступи у фронтових частинах. Так, 19–20 січня 1917 року повстали солдати 223-го Одоєвського полку, які відмовились іти в окопи. Це повстання мало відгук по всьому фронту, сприяло поширенню революційних ідей серед солдатів напередодні Лютневої революції.
Революційний рух, що розгорнувся в 1917 році на Волині, був складовою частиною боротьби трудящих усієї Росії. На заході губернії цю боротьбу очолили більшовики, що працювали в царській армії. До Лютневої революції на Південно-Західному фронті існували лише нечисленні підпільні групи більшовиків, які після повалення самодержавства вийшли з підпілля і розгорнули боротьбу за утворення більшовицької організації у кожній військовій частині. В результаті значні більшовицькі організації були утворені у 1-му Туркестанському, 1-му і 2-му гвардійських корпусах, 28-му окремому важкому артилерійському дивізіоні, 332-му Обоянському полку та в інших військових частинах. У Особливій та 11-й арміях, що діяли на Волині, велику роботу провадили більшовики М. В. Криленко, М. М. Коковихін, Г. Разживін, А. Єгорейченков, О. Карнович та інші.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна і рішеннями VII Всеросійської конференції РСДРП(б), армійські більшовики посилили боротьбу за створення Рад. В результаті цього 11 червня 1917 року було утворено Раду солдатських, робітничих і селянських депутатів у Луцьку, 15 червня – в Рожищі та в інших населених пунктах. Боротьба за передачу всієї влади Радам ускладнювалась тим, що в солдатських комітетах і Радах перевагу мали меншовики і есери. Проте Ради прифронтових міст, які систематично поповнювались солдатами-фронтовиками, нерідко під їх тиском приймали революційні рішення. Так, Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів 22 серпня ухвалила розпустити контрреволюційні військові організації і видати акт на право існування всіх революційних установ. Коли почався корніловський заколот, вона закликала трудящих до боротьби з контрреволюцією, а 10 жовтня висловилась за негайне припинення війни і укладення миру без анексій і контрибуцій.
Великого розмаху в 1917 році на Волині набрав селянський рух. Під впливом революційних подій, що відбувалися в місті, селяни не визнавали волосних старшин, сільських старост і на їх місце обирали волосні і сільські земельні комітети, а потім і Ради селянських депутатів. Луцький волосний земельний комітет 28 квітня ухвалив постанову про конфіскацію поміщицьких, монастирських та удільних земель і передачу їх селянам. На жаль, ця ініціатива знизу не була підтримана повітовим і губернським земельними комітетами, в яких було багато угодовців.
Дійову допомогу селянам губернії в боротьбі за землю і владу Рад подали направлені сюди представники Військової організації ЦК РСДРП(б).
Коли за розпорядженням Ставки деякі військові частини мали виступити на Петроград для придушення революції, виконавчий комітет виборних Особливої армії, залізничники Ківерців, Сарн та інших станцій вирішили не пропускати військових ешелонів. Луцький комітет РСДРП(б) звернувся до революційних солдатів і трудящих міста з відозвою стати на захист революції. 29 жовтня 1917 року Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів разом з представниками гарнізону ухвалила: «Вважати недопустимим застосування збройних сил для придушення Петроградського повстання».
Вирішальну допомогу трудящим Волині у боротьбі за владу Рад у 1917 році подали революційні війська, що пішли за більшовиками. Військово-революційний комітет на чолі з прапорщиком А. А. Богдановим, створений 27 жовтня більшовиками 775-го Кустанайського полку, організував червоногвардійський загін і проголосив Радянську владу в містечку Торчині та волості. 2 листопада утворений Луцьким комітетом РСДРП(б) військово-революційний комітет організував у Копачівському лісі мітинг солдатів 126-ї піхотної дивізії, внаслідок якого солдати трьох полків відмовились виконати наказ командування про розформування, обрали командиром дивізії прапорщика О. М. Дмитрієва, а себе оголосили червоногвардійцями. В ніч на 13 листопада Луцький військово-революційний комітет викликав гвардійські полки 126-ї дивізії та дві батареї 125-ї артилерійської бригади в Луцьк і зайняв місто.
Волинська область
Сторінка 9 з 29
червня 1916 року російські війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. О. Брусилова, розгромивши 4-у австрійську армію, визволили Луцьк, очистили від ворога значну частину Західної Волині. Фронт стабілізувався на річці Стоході аж до лютого 1918 року. Революційний рух, що розгорнувся в 1917 році на Волині, був складовою частиною боротьби трудящих усієї Росії. На заході губернії цю боротьбу очолили більшовики, що працювали в царській армії. До Лютневої революції на Південно-Західному фронті існували лише нечисленні підпільні групи більшовиків, які після повалення самодержавства вийшли з підпілля і розгорнули боротьбу за утворення більшовицької організації у кожній військовій частині. В результаті значні більшовицькі організації були утворені у 1-му Туркестанському, 1-му і 2-му гвардійських корпусах, 28-му окремому важкому артилерійському дивізіоні, 332-му Обоянському полку та в інших військових частинах. У Особливій та 11-й арміях, що діяли на Волині, велику роботу провадили більшовики М. В. Криленко, М. М. Коковихін, Г. Разживін, А. Єгорейченков, О. Карнович та інші.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна і рішеннями VII Всеросійської конференції РСДРП(б), армійські більшовики посилили боротьбу за створення Рад. В результаті цього 11 червня 1917 року було утворено Раду солдатських, робітничих і селянських депутатів у Луцьку, 15 червня – в Рожищі та в інших населених пунктах. Боротьба за передачу всієї влади Радам ускладнювалась тим, що в солдатських комітетах і Радах перевагу мали меншовики і есери. Проте Ради прифронтових міст, які систематично поповнювались солдатами-фронтовиками, нерідко під їх тиском приймали революційні рішення. Так, Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів 22 серпня ухвалила розпустити контрреволюційні військові організації і видати акт на право існування всіх революційних установ. Коли почався корніловський заколот, вона закликала трудящих до боротьби з контрреволюцією, а 10 жовтня висловилась за негайне припинення війни і укладення миру без анексій і контрибуцій.
Великого розмаху в 1917 році на Волині набрав селянський рух. Під впливом революційних подій, що відбувалися в місті, селяни не визнавали волосних старшин, сільських старост і на їх місце обирали волосні і сільські земельні комітети, а потім і Ради селянських депутатів. Луцький волосний земельний комітет 28 квітня ухвалив постанову про конфіскацію поміщицьких, монастирських та удільних земель і передачу їх селянам. На жаль, ця ініціатива знизу не була підтримана повітовим і губернським земельними комітетами, в яких було багато угодовців.
Дійову допомогу селянам губернії в боротьбі за землю і владу Рад подали направлені сюди представники Військової організації ЦК РСДРП(б).
Коли за розпорядженням Ставки деякі військові частини мали виступити на Петроград для придушення революції, виконавчий комітет виборних Особливої армії, залізничники Ківерців, Сарн та інших станцій вирішили не пропускати військових ешелонів. Луцький комітет РСДРП(б) звернувся до революційних солдатів і трудящих міста з відозвою стати на захист революції. 29 жовтня 1917 року Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів разом з представниками гарнізону ухвалила: «Вважати недопустимим застосування збройних сил для придушення Петроградського повстання».
Вирішальну допомогу трудящим Волині у боротьбі за владу Рад у 1917 році подали революційні війська, що пішли за більшовиками. Військово-революційний комітет на чолі з прапорщиком А. А. Богдановим, створений 27 жовтня більшовиками 775-го Кустанайського полку, організував червоногвардійський загін і проголосив Радянську владу в містечку Торчині та волості. 2 листопада утворений Луцьким комітетом РСДРП(б) військово-революційний комітет організував у Копачівському лісі мітинг солдатів 126-ї піхотної дивізії, внаслідок якого солдати трьох полків відмовились виконати наказ командування про розформування, обрали командиром дивізії прапорщика О. М. Дмитрієва, а себе оголосили червоногвардійцями. В ніч на 13 листопада Луцький військово-революційний комітет викликав гвардійські полки 126-ї дивізії та дві батареї 125-ї артилерійської бригади в Луцьк і зайняв місто.