Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1922 році в місті створився комсомольський осередок. Дещо пізніше комсомольські осередки були створені на верхніх курсах робітників та в міській гімназії. У червні 1924 року утворився Луцький повітовий комітет комсомолу, який об’єднував 15 комсомольських осередків, і розгорнув серед молоді діяльну революційну роботу.
У 1922 році в Луцьку були організовані профспілки робітників шкіряної і лісової промисловості, кравців та інші. Управління Луцької поліції доповідало того року міністерству внутрішніх справ Польщі, що в місті посилилась діяльність профспілок, які «прагнуть до виховання нового покоління в комуністичному дусі». В 1923 році польські власті заборонили діяльність профспілкових організацій.
Перебуваючи в глибокому підпіллі, комуністи вели боротьбу проти гніту білопольських окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною. Вони поширювали серед трудящих листівки, газети, твори класиків марксизму-ленінзму, які одержували в Варшави і Львова, організовували страйки. 20 травня 192 року було проведено страйк робітників друкарень «Промінь» та «Польдрук», які вимагали підвищення зарплати. Страйк закінчився перемогою трудящих. У червні того ж року страйкували робітники кравецьких майстерень, у листопаді – робітники луцької електростанції, у січні 1923 року – робітники млинів Луцька. Більшість вимог страйкарів було задоволено. Польський уряд жорстоко розправлявся з учасниками революційного руху. 10 лютого 1923 року в Луцьку було засуджено 78 волинських робітників і селян за т. зв. антидержавну діяльність.
У травні 1924 року в місті були проведені нові масові арешти. Під час допитів заарештованих піддавали жорстоким катуванням.
Незважаючи на репресії, боротьба трудящих Волині не припинялась. У січні 1924 року в Луцьку страйкували кравці 25 майстерень, у серпні – робітники цегельного заводу та підмайстри-пекарні. Ненависть трудящих до окупантів настільки була сильною, що волинський воєвода на нараді поміщиків, яка відбувалась у цей час у Луцьку, говорив: «Ми мусимо визнати, що місцеве населення ненавидить нас. Коли не вжити рішучих заходів, можна зустрітися з дуже несподіванками». І польський уряд вжив заходів. У Луцьку та інших містах Волині було збільшено гарнізони, заборонено проведення будь-яких зборів під загрозою ув'язнення на 2 місяці або штрафу у розмірі 6 тис. злотих.
Проте борці за народну справу продовжували боротьбу. 9 травня 1925 року політичні в'язні луцької тюрми вимагали поліпшення їх утримання і звільнення тих, хто був ув'язнений без будь-яких підстав. Коли адміністрація відмовилась виконати ці вимоги, вони в серпні 1925 року оголосили голодовку. Щоб зламати опір політв'язнів, адміністрація ізолювала їх організаторів, але це не допомогло. В'язні рішуче виступили на захист своїх керівників. Щоб придушити виступ, кати застосували зброю.
Особливо посилилися репресії проти комуністів з травня 1926 року. Фашистський уряд Пілсудського влаштував масові антикомуністичні процеси. 23 травня — 17 червня 1927 року в Луцьку відбувся судовий процес над 53 членами КПЗУ, а 10 грудня того ж року — над 57 членами КПЗУ. Усі ці судові процеси підсудні використовували як трибуну для викриття кривавого режиму пілсудчиків, що в свою чергу сприяло піднесенню боротьби народних мас.
1 Травня 1927 року трудящі Луцька під керівництвом партійних і комсомольських організацій влаштували першотравневу демонстрацію під лозунгами: «Геть фашистську диктатуру!», «Хай живе УРСР і СРСР!», «Хай живе приєднання Західної України до Радянської України!». Демонстранти протестували проти фашистського свавілля, висловлювали братерську любов до Радянського Союзу.
Революційна робота серед трудящих Луцька ще більше посилилася, коли влітку 1927 року відновив свою діяльність Луцький повітовий комітет КПЗУ. В липні цього року страйкували робітники міської електростанції, яких підтримали робітники цегельних заводів міста.
Луцький повітком КПЗУ організував демонстрації трудящих навколишніх сіл, які з лозунгами «Звільнити політв'язнів!», «Смерть катам!», «Геть капіталістичний уряд!» попрямували до тюрми. Три дні тривала ця демонстрація. Поліція була безсила перешкодити їй. Тюремна адміністрація змушена була поліпшити умови утримання політв'язнів.
Луцьк
Сторінка 10 з 26
організувався Волинський окружний комітет КПСГ.У 1922 році в місті створився комсомольський осередок. Дещо пізніше комсомольські осередки були створені на верхніх курсах робітників та в міській гімназії. У червні 1924 року утворився Луцький повітовий комітет комсомолу, який об’єднував 15 комсомольських осередків, і розгорнув серед молоді діяльну революційну роботу.
Перебуваючи в глибокому підпіллі, комуністи вели боротьбу проти гніту білопольських окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною. Вони поширювали серед трудящих листівки, газети, твори класиків марксизму-ленінзму, які одержували в Варшави і Львова, організовували страйки. 20 травня 192 року було проведено страйк робітників друкарень «Промінь» та «Польдрук», які вимагали підвищення зарплати. Страйк закінчився перемогою трудящих. У червні того ж року страйкували робітники кравецьких майстерень, у листопаді – робітники луцької електростанції, у січні 1923 року – робітники млинів Луцька. Більшість вимог страйкарів було задоволено. Польський уряд жорстоко розправлявся з учасниками революційного руху. 10 лютого 1923 року в Луцьку було засуджено 78 волинських робітників і селян за т. зв. антидержавну діяльність.
У травні 1924 року в місті були проведені нові масові арешти. Під час допитів заарештованих піддавали жорстоким катуванням.
Незважаючи на репресії, боротьба трудящих Волині не припинялась. У січні 1924 року в Луцьку страйкували кравці 25 майстерень, у серпні – робітники цегельного заводу та підмайстри-пекарні. Ненависть трудящих до окупантів настільки була сильною, що волинський воєвода на нараді поміщиків, яка відбувалась у цей час у Луцьку, говорив: «Ми мусимо визнати, що місцеве населення ненавидить нас. Коли не вжити рішучих заходів, можна зустрітися з дуже несподіванками». І польський уряд вжив заходів. У Луцьку та інших містах Волині було збільшено гарнізони, заборонено проведення будь-яких зборів під загрозою ув'язнення на 2 місяці або штрафу у розмірі 6 тис. злотих.
Проте борці за народну справу продовжували боротьбу. 9 травня 1925 року політичні в'язні луцької тюрми вимагали поліпшення їх утримання і звільнення тих, хто був ув'язнений без будь-яких підстав. Коли адміністрація відмовилась виконати ці вимоги, вони в серпні 1925 року оголосили голодовку. Щоб зламати опір політв'язнів, адміністрація ізолювала їх організаторів, але це не допомогло. В'язні рішуче виступили на захист своїх керівників. Щоб придушити виступ, кати застосували зброю.
Особливо посилилися репресії проти комуністів з травня 1926 року. Фашистський уряд Пілсудського влаштував масові антикомуністичні процеси. 23 травня — 17 червня 1927 року в Луцьку відбувся судовий процес над 53 членами КПЗУ, а 10 грудня того ж року — над 57 членами КПЗУ. Усі ці судові процеси підсудні використовували як трибуну для викриття кривавого режиму пілсудчиків, що в свою чергу сприяло піднесенню боротьби народних мас.
1 Травня 1927 року трудящі Луцька під керівництвом партійних і комсомольських організацій влаштували першотравневу демонстрацію під лозунгами: «Геть фашистську диктатуру!», «Хай живе УРСР і СРСР!», «Хай живе приєднання Західної України до Радянської України!». Демонстранти протестували проти фашистського свавілля, висловлювали братерську любов до Радянського Союзу.
Революційна робота серед трудящих Луцька ще більше посилилася, коли влітку 1927 року відновив свою діяльність Луцький повітовий комітет КПЗУ. В липні цього року страйкували робітники міської електростанції, яких підтримали робітники цегельних заводів міста.
Луцький повітком КПЗУ організував демонстрації трудящих навколишніх сіл, які з лозунгами «Звільнити політв'язнів!», «Смерть катам!», «Геть капіталістичний уряд!» попрямували до тюрми. Три дні тривала ця демонстрація. Поліція була безсила перешкодити їй. Тюремна адміністрація змушена була поліпшити умови утримання політв'язнів.