Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Коли в листопаді 1918 року до кайзерівських солдатів Луцького гарнізону дійшла звістка про революцію в Німеччині, вони, зібравшись на мітинг, на знак інтернаціональної солідарності з більшовиками вивісили на будинку німецької комендатури червоний прапор. У грудні цього ж року німецькі війська були евакуйовані до Німеччини. Але й після евакуації трудящі Луцька не мали можливості відновити Радянську владу — 22 грудня в місто вдерлися петлюрівці. За п'ять місяців їхнього панування в місті населення зазнало багато горя. Щодня відбувалися грабежі і вбивства. Петлюрівські верховоди, які галасували про те, що вони захищають «самостійність» України, насправді боролися проти Червоної Армії і не чинили опору польським військам, які на той час уже захопили Ковель, Володимир-Волинський і просувалися до Луцька.
16 травня 1919 року польські війська вступили в Луцьк, який петлюрівці здали їм без бою. Білополяки встановили жорстокий окупаційний режим. Сотні людей було кинуто в тюрми, з населення міста стягувались великі податки. Тільки в кінці — на початку 1920 року чотири рази збирався податок для ліквідації епідемії тифу, хоча боротьба з ним, по суті, не провадилася. В цей час у місті діяла лише одна лікарня, де працювало 2 лікарі та 3 медсестри.
Незважаючи на криваві репресії і знущання, трудящі Луцька проводили наполегливу боротьбу проти білополяків та їх прислужників. На чолі їх стояла підпільна комуністична організація, до якої входили Г. В. Григоренко, С. С. Гарб, Г. А. Штернберг та інші. З Житомира підпільники одержували газети, відозви, постанови Радянського уряду. Луцька комуністична організація мала підпільну друкарню, що випускала листівки та відозви, в яких закликала трудящих до боротьби з окупантами, викривала наклепи на Радянську владу.
Підпільна більшовицька організація створила в місті 2 політичні гуртки. Один із них об'єднував учнів гімназії, другий — робітничу молодь. Крім вивчення революційної теорії, гуртківці знайомилися з подіями на фронтах, з життям трудящих у Радянській країні тощо. Згодом ці гуртки стали ядром Луцької комсомольської організації, яка виникла в середині 1920 року.
Розвиваючи успішний наступ, Червона Армія 3 серпня 1920 року визволила Луцьк. Відразу ж було створено ревком на чолі з Моховим. Було обрано партійний комітет, секретарем якого став С. С. Гарб. Почала виходити газета «Рабоче-крестьянская правда».
Під керівництвом партійної організації та ревкому лучани почали відбудову свого міста, що потерпіло під час першої світової війни. Організовувалися суботники, під час яких розчищали місто від руїн, відбудовували мости тощо.
Проте налагодження мирного життя було перерване наступом білополяків, яких підтримували імперіалісти Франції, Англії і США. 17 вересня 1920 року білополяки знову окупували Луцьк.
За Ризьким договором 1921 року Луцьк відійшов до Польщі і став воєводським містом.
На 1921 рік у Луцьку налічувалось 23,6 тис. чоловік населення; на 1937 — 42,6 тис. чоловік.
Незважаючи на значне зростання населення, промисловість у місті розвивалась слабо. На 1930 рік у Луцьку було 9 млинів, 7 олійниць, 3 миловарні, З цукеркові фабрики, 2 цегельні та 2 лісопильні заводи, 7 друкарень, 8 механічних і 1 ливарна майстерні, шкіряний завод. Крім цих підприємств, у місті діяли ще 93 кравецькі і 34 взуттєві кустарні майстерні, в яких працювало по кілька, а то й по одному найманому робітникові. Взагалі вся промисловість міста мала напівкустарний характер. Підприємств, які б налічували понад 20 робітників, було дуже мало.
Наприкінці 1921 — на початку 1922 року в Луцьку було створено комуністичний осередок, одним із організаторів якого був учасник громадянської війни С. П. Бардась, уродженець с. Верхівки Луцького повіту. У вересні 1923 року в місті
Луцьк
Сторінка 9 з 26
після того, як на з’їзді КП(б) У організаційно було оформлено Комуністичну партію (більшовиків) України. Луцькі більшовики посилили революційну агітацію в місті, а також і в повіті. Восени 1918 року було підготовлено і здійснено втечу політичних в'язнів з луцької тюрми. Велика увага приділялась роз'яснювальній роботі серед німецьких солдатів, на яких мав значний вплив наростаючий революційний рух в Німеччині. 2 жовтня 1918 року в Луцьку відбувся виступ німецьких солдатів, які вимагали повернення додому. 16 травня 1919 року польські війська вступили в Луцьк, який петлюрівці здали їм без бою. Білополяки встановили жорстокий окупаційний режим. Сотні людей було кинуто в тюрми, з населення міста стягувались великі податки. Тільки в кінці — на початку 1920 року чотири рази збирався податок для ліквідації епідемії тифу, хоча боротьба з ним, по суті, не провадилася. В цей час у місті діяла лише одна лікарня, де працювало 2 лікарі та 3 медсестри.
Незважаючи на криваві репресії і знущання, трудящі Луцька проводили наполегливу боротьбу проти білополяків та їх прислужників. На чолі їх стояла підпільна комуністична організація, до якої входили Г. В. Григоренко, С. С. Гарб, Г. А. Штернберг та інші. З Житомира підпільники одержували газети, відозви, постанови Радянського уряду. Луцька комуністична організація мала підпільну друкарню, що випускала листівки та відозви, в яких закликала трудящих до боротьби з окупантами, викривала наклепи на Радянську владу.
Підпільна більшовицька організація створила в місті 2 політичні гуртки. Один із них об'єднував учнів гімназії, другий — робітничу молодь. Крім вивчення революційної теорії, гуртківці знайомилися з подіями на фронтах, з життям трудящих у Радянській країні тощо. Згодом ці гуртки стали ядром Луцької комсомольської організації, яка виникла в середині 1920 року.
Розвиваючи успішний наступ, Червона Армія 3 серпня 1920 року визволила Луцьк. Відразу ж було створено ревком на чолі з Моховим. Було обрано партійний комітет, секретарем якого став С. С. Гарб. Почала виходити газета «Рабоче-крестьянская правда».
Під керівництвом партійної організації та ревкому лучани почали відбудову свого міста, що потерпіло під час першої світової війни. Організовувалися суботники, під час яких розчищали місто від руїн, відбудовували мости тощо.
Проте налагодження мирного життя було перерване наступом білополяків, яких підтримували імперіалісти Франції, Англії і США. 17 вересня 1920 року білополяки знову окупували Луцьк.
За Ризьким договором 1921 року Луцьк відійшов до Польщі і став воєводським містом.
На 1921 рік у Луцьку налічувалось 23,6 тис. чоловік населення; на 1937 — 42,6 тис. чоловік.
Незважаючи на значне зростання населення, промисловість у місті розвивалась слабо. На 1930 рік у Луцьку було 9 млинів, 7 олійниць, 3 миловарні, З цукеркові фабрики, 2 цегельні та 2 лісопильні заводи, 7 друкарень, 8 механічних і 1 ливарна майстерні, шкіряний завод. Крім цих підприємств, у місті діяли ще 93 кравецькі і 34 взуттєві кустарні майстерні, в яких працювало по кілька, а то й по одному найманому робітникові. Взагалі вся промисловість міста мала напівкустарний характер. Підприємств, які б налічували понад 20 робітників, було дуже мало.
Наприкінці 1921 — на початку 1922 року в Луцьку було створено комуністичний осередок, одним із організаторів якого був учасник громадянської війни С. П. Бардась, уродженець с. Верхівки Луцького повіту. У вересні 1923 року в місті