Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Посилення соціального і національного гніту спричинилося до розгортання
антифеодальної боротьби народних мас. Міська біднота брала участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Северина Наливайка. В 1595 році повстанські загони ввійшли в Луцьк і, взявши контрибуцію із шляхти і купців, вирушили в Білорусію. Повертаючись назад, вони розгромили маєтки прихильників церковної унії, зокрема, єпіскопа К. Терлецького і луцького старости Семашка.
Для зміцнення становища католицької церкви в Луцьк прибули єзуїти. Вони заснували у місті єзуїтський кляштор, який у 1606-1610 рр. спорудив костьол, що зберігся до наших днів. У 1612 році відкрилась колегія для підготовки проповідників католицької віри. Крім єзуїтського, в Луцьку існували відділення й інших духовних орденів католицької та уніатської церков, зокрема бригідок, домініканців, кармелітів, бернардинів, тринітаріїв, базиліан. Всі вони жорстоко експлуатували трудящих, проводили політику Ватікану щодо насадження католицизму й уніатства на Волині.
Значну роль у боротьбі проти наступу католицизму та уніатства, проти національного і релігійного гноблення українського народу відіграли братства – релігійно-національні організації, які виникли в містах навколо парафіяльних церков і об’єднували широкі маси міщанства. Вони розгорнули активну ідеологічну боротьбу проти єзуїтів та унії ,провадили широку культурно-освітню діяльність, відкриваючи школи і друкарні, навколо яких гуртувалися значні культурні сили того часу. Братства боролися за збереження національної самобутності українського народу, його мови і культури.
У Луцьку братство виникло в 1617 році. Незважаючи на заборону польського короля, незабаром воно відкрило школу (16201621 рр.), що сприяло поширенню освіти на Волині. Школа мала свій статут, в якому визначались обов'язки учнів, учителів (дидаскалів) і ректора. Учнів приймали до школи незалежно від їх походження і майнового стану. В школі вивчали грецьку, слов’янську, руську, латинську, польську, а з 1627 року — і українську мови, а також т. зв. 7 вільних наук: граматику, піїтику, риторику, діалектику, математику, астрономію і музику
Із пам'яток луцького братства збереглися лише дві рукописні книги — «Сборник» і «Помянник». «Сборник» включає в себе патріарші грамоти, постанови братства, статут школи, список братського майна та інші матеріали. «Помянник» — це список членів братства, з якого видно, що серед луцьких братчиків були впливові люди, як, наприклад, поет Д. Братковський, запорізький полковник К. Вовк, відомий церковний і освітній діяч України П. Могила, громадський діяч І. Борискевич, який виступав за возз'єднання України з Росією, та інші.
Діяльність братства і школи зустрічали протидію з боку єзуїтської колегії, яка навіть організувала збройні напади на братську школу. Так, 24 травня 1634 року близько 100 чоловік католиків, очолюваних єзуїтами, розгромили братську церкву, школу і притулок («шпиталь») для престарілих. Через кілька днів вони напали на православних. Протягом тижня щоночі відбувалися погроми.
Перед визвольною війною Луцьк був уже великим містом. За відомостями 1629 року про збирання подимного, в ньому налічувалось 546 димів, де проживало близько 3,3 тис. чоловік. Ремісники об'єднувалися в 5 цехів: ковалів, шевців, м'ясників, кравців і кушнірів, теслярів і мулярів.
Дальшого розвитку набувала торгівля. Купці скуповували вироби ремісників і торгували ними у своїх крамницях. На ярмарки Луцька привозили багато ювелірних виробів із Аугсбурга, Нюрнберга та інших міст. Торгівля велася і з Московською державою. У 1647 році луцький купець А. Яковлів привіз у Курськ для продажу віз скляного посуду, жупани, попони, папір. Російські купці продавали на луцьких ярмарках хутра, шуби, юхту, полотно, кінську збрую тощо.
В місті виділилась заможна міщанська верхівка. Серед луцьких міщан були дуже багаті купці і лихварі, які мали свої будинки, торгові комори, були власниками маєтків по закладному праву. Це, зокрема, Щетинич, Галузка.
Тяжке соціальне і національно-релігійне гноблення викликало ріст невдоволення серед населення. З початком визвольної війни українського народу (1648—1654 рр.) Волинь була охоплена хвилею селянських повстань. Всюди створювалися
Луцьк
Сторінка 3 з 26
скільки за свого священства живих людей мертвими до бога послав; одних зарубав, інших потопив, третіх вогнестрільною смертю життя позбавив».Посилення соціального і національного гніту спричинилося до розгортання
Для зміцнення становища католицької церкви в Луцьк прибули єзуїти. Вони заснували у місті єзуїтський кляштор, який у 1606-1610 рр. спорудив костьол, що зберігся до наших днів. У 1612 році відкрилась колегія для підготовки проповідників католицької віри. Крім єзуїтського, в Луцьку існували відділення й інших духовних орденів католицької та уніатської церков, зокрема бригідок, домініканців, кармелітів, бернардинів, тринітаріїв, базиліан. Всі вони жорстоко експлуатували трудящих, проводили політику Ватікану щодо насадження католицизму й уніатства на Волині.
Значну роль у боротьбі проти наступу католицизму та уніатства, проти національного і релігійного гноблення українського народу відіграли братства – релігійно-національні організації, які виникли в містах навколо парафіяльних церков і об’єднували широкі маси міщанства. Вони розгорнули активну ідеологічну боротьбу проти єзуїтів та унії ,провадили широку культурно-освітню діяльність, відкриваючи школи і друкарні, навколо яких гуртувалися значні культурні сили того часу. Братства боролися за збереження національної самобутності українського народу, його мови і культури.
У Луцьку братство виникло в 1617 році. Незважаючи на заборону польського короля, незабаром воно відкрило школу (16201621 рр.), що сприяло поширенню освіти на Волині. Школа мала свій статут, в якому визначались обов'язки учнів, учителів (дидаскалів) і ректора. Учнів приймали до школи незалежно від їх походження і майнового стану. В школі вивчали грецьку, слов’янську, руську, латинську, польську, а з 1627 року — і українську мови, а також т. зв. 7 вільних наук: граматику, піїтику, риторику, діалектику, математику, астрономію і музику
Із пам'яток луцького братства збереглися лише дві рукописні книги — «Сборник» і «Помянник». «Сборник» включає в себе патріарші грамоти, постанови братства, статут школи, список братського майна та інші матеріали. «Помянник» — це список членів братства, з якого видно, що серед луцьких братчиків були впливові люди, як, наприклад, поет Д. Братковський, запорізький полковник К. Вовк, відомий церковний і освітній діяч України П. Могила, громадський діяч І. Борискевич, який виступав за возз'єднання України з Росією, та інші.
Діяльність братства і школи зустрічали протидію з боку єзуїтської колегії, яка навіть організувала збройні напади на братську школу. Так, 24 травня 1634 року близько 100 чоловік католиків, очолюваних єзуїтами, розгромили братську церкву, школу і притулок («шпиталь») для престарілих. Через кілька днів вони напали на православних. Протягом тижня щоночі відбувалися погроми.
Перед визвольною війною Луцьк був уже великим містом. За відомостями 1629 року про збирання подимного, в ньому налічувалось 546 димів, де проживало близько 3,3 тис. чоловік. Ремісники об'єднувалися в 5 цехів: ковалів, шевців, м'ясників, кравців і кушнірів, теслярів і мулярів.
Дальшого розвитку набувала торгівля. Купці скуповували вироби ремісників і торгували ними у своїх крамницях. На ярмарки Луцька привозили багато ювелірних виробів із Аугсбурга, Нюрнберга та інших міст. Торгівля велася і з Московською державою. У 1647 році луцький купець А. Яковлів привіз у Курськ для продажу віз скляного посуду, жупани, попони, папір. Російські купці продавали на луцьких ярмарках хутра, шуби, юхту, полотно, кінську збрую тощо.
В місті виділилась заможна міщанська верхівка. Серед луцьких міщан були дуже багаті купці і лихварі, які мали свої будинки, торгові комори, були власниками маєтків по закладному праву. Це, зокрема, Щетинич, Галузка.
Тяжке соціальне і національно-релігійне гноблення викликало ріст невдоволення серед населення. З початком визвольної війни українського народу (1648—1654 рр.) Волинь була охоплена хвилею селянських повстань. Всюди створювалися