Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Боротьбу трудящих за утворення в Луцьку Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів очолили армійські більшовики, які пройшли сувору школу боротьби з царизмом, зокрема численна більшовицька організація при 48-му
окремому артдивізіоні Особливої армії, на чолі якої стояв М.М. Коковихін, член РСДРП з 1903 року. Як член армійського комітету, М.М. Коковихін часто виступав на з’їдах депутатів, що відбувались у Луцьку, на зборах та мітингах солдатів і трудящих міста.
В.І. Ленін у своїх знаменитих Квітневих тезах розробив конкретний план переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. Керуючись Квітневими тезами В.І. Леніна, армійські більшовики розгорнули боротьбу за маси, за перехід усієї влади до Рад. Під їх керівництвом трудящі Луцька в 1917 році вперше вільно святкували Перше травня. Цей день вони відзначили масовою маніфестацією і мітингами. Солдати гарнізону ухвалили на мітингу резолюцію, в якій писали: «Шлемо привіт пролетаріатові всього світу і висловлюємо впевненість, що робітничий клас завжди був і буде вождем усього дійсно визвольного руху: він не дозволить капіталістам і червоносотенцям розбити єдність революційної армії з революційним пролетаріатом і селянством».
Органи Тимчасового уряду були неспроможні перешкодити боротьбі мас за владу Рад. Солдати і трудящі міста обрали своїх представників до Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів. 11 червня відбулися установчі збори Ради, а 25 червня – її перше засідання. Спочатку в Раді переважали представники угодовських партій, але з дальшим розвитком політичної боротьби Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів поповнювалася солдатами, що йшли за більшовиками, і стала на шлях активної революційної боротьби. В інтересах охорони завоювань революції Рада у своєму рішенні 22 серпня 1917 року вимагала «видання державного акту, який би закріпив право на існування всіх революційно-демократичних установ, як єдиних виразників волі народу, а замах на їх ліквідацію вважати державним злочином, який карається з усією суворістю». Рада також вимагала негайного розпуску контрреволюційних організацій: «Союзу офіцерів армії і флоту», «Союзу георгіївських кавалерів», «Союзу козаків», а також скасування смертної кари, звільнення заарештованих корніловцями більшовиків, встановлення твердих цін на продукти харчування тощо.
Контрреволюційний заколот Корнілова викликав обурення трудящих і солдатів Луцька. Виконком Ради повідомляв, що «Луцький гарнізон на чолі з Радою солдатських, робітничих і селянських депутатів як один піднявся проти авантюр зрадника Корнілова і залишився на стороні революції»1.
Після розгрому корніловського заколоту в Луцьку Раду влилося багато більшовиків, революційних солдатів. Вона прийняла ряд нових рішень в інтересах трудящих мас. 10 жовтня Луцька Рада ухвалила резолюцію про припинення війни і негайне укладення миру без анексій і контрибуцій2.
Жовтневе збройне повстання в Петрограді під керівництвом В. І. Леніна стало початком перемоги соціалістичної революції в усій країні. Трудящі Луцька палко вітали пролетарську революцію, партію більшовиків і її вождя — великого Леніна. 29 жовтня 1917 року виконавчий комітет Луцької Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів скликав загальні збори Ради і представників гарнізону, щоб обговорити революційні події у Петрограді. На зборах була поставлена вимога передати всю владу представникам партій, які іменували себе соціалістичними3. Загальні збори Ради разом з представниками гарнізону ухвалили: «Вважати недопустимим застосування збройних сил Луцького гарнізону для придушення Петроградського повстання». Збори вимагали також негайного укладення перемир'я, передачі усіх земель у розпорядження земельних комітетів, встановлення робітничого контролю над виробництвом, скасування смертної кари, демократизації армії і т. п.
Прийняття цього рішення ще не означало перемоги Радянської влади в Луцьку. У Раді солдатських, робітничих і селянських депутатів переважали ще представники угодовських партій, і саме тому вона відхилила пропозицію більшовиків прийняти резолюцію з вимогою передати усю владу в країні Радам. Незважаючи на це,
Луцьк
Сторінка 7 з 26
організації «Українська громада» та «Бунд», що виникли тут після повалення царизму. Своєю діяльністю вони на деякий час загальмували розгортання революційної боротьби.Боротьбу трудящих за утворення в Луцьку Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів очолили армійські більшовики, які пройшли сувору школу боротьби з царизмом, зокрема численна більшовицька організація при 48-му
В.І. Ленін у своїх знаменитих Квітневих тезах розробив конкретний план переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. Керуючись Квітневими тезами В.І. Леніна, армійські більшовики розгорнули боротьбу за маси, за перехід усієї влади до Рад. Під їх керівництвом трудящі Луцька в 1917 році вперше вільно святкували Перше травня. Цей день вони відзначили масовою маніфестацією і мітингами. Солдати гарнізону ухвалили на мітингу резолюцію, в якій писали: «Шлемо привіт пролетаріатові всього світу і висловлюємо впевненість, що робітничий клас завжди був і буде вождем усього дійсно визвольного руху: він не дозволить капіталістам і червоносотенцям розбити єдність революційної армії з революційним пролетаріатом і селянством».
Органи Тимчасового уряду були неспроможні перешкодити боротьбі мас за владу Рад. Солдати і трудящі міста обрали своїх представників до Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів. 11 червня відбулися установчі збори Ради, а 25 червня – її перше засідання. Спочатку в Раді переважали представники угодовських партій, але з дальшим розвитком політичної боротьби Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів поповнювалася солдатами, що йшли за більшовиками, і стала на шлях активної революційної боротьби. В інтересах охорони завоювань революції Рада у своєму рішенні 22 серпня 1917 року вимагала «видання державного акту, який би закріпив право на існування всіх революційно-демократичних установ, як єдиних виразників волі народу, а замах на їх ліквідацію вважати державним злочином, який карається з усією суворістю». Рада також вимагала негайного розпуску контрреволюційних організацій: «Союзу офіцерів армії і флоту», «Союзу георгіївських кавалерів», «Союзу козаків», а також скасування смертної кари, звільнення заарештованих корніловцями більшовиків, встановлення твердих цін на продукти харчування тощо.
Контрреволюційний заколот Корнілова викликав обурення трудящих і солдатів Луцька. Виконком Ради повідомляв, що «Луцький гарнізон на чолі з Радою солдатських, робітничих і селянських депутатів як один піднявся проти авантюр зрадника Корнілова і залишився на стороні революції»1.
Після розгрому корніловського заколоту в Луцьку Раду влилося багато більшовиків, революційних солдатів. Вона прийняла ряд нових рішень в інтересах трудящих мас. 10 жовтня Луцька Рада ухвалила резолюцію про припинення війни і негайне укладення миру без анексій і контрибуцій2.
Жовтневе збройне повстання в Петрограді під керівництвом В. І. Леніна стало початком перемоги соціалістичної революції в усій країні. Трудящі Луцька палко вітали пролетарську революцію, партію більшовиків і її вождя — великого Леніна. 29 жовтня 1917 року виконавчий комітет Луцької Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів скликав загальні збори Ради і представників гарнізону, щоб обговорити революційні події у Петрограді. На зборах була поставлена вимога передати всю владу представникам партій, які іменували себе соціалістичними3. Загальні збори Ради разом з представниками гарнізону ухвалили: «Вважати недопустимим застосування збройних сил Луцького гарнізону для придушення Петроградського повстання». Збори вимагали також негайного укладення перемир'я, передачі усіх земель у розпорядження земельних комітетів, встановлення робітничого контролю над виробництвом, скасування смертної кари, демократизації армії і т. п.
Прийняття цього рішення ще не означало перемоги Радянської влади в Луцьку. У Раді солдатських, робітничих і селянських депутатів переважали ще представники угодовських партій, і саме тому вона відхилила пропозицію більшовиків прийняти резолюцію з вимогою передати усю владу в країні Радам. Незважаючи на це,