Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після смерті Вітовта (1430 р.) польські феодали зробили спробу оволодіти Волинню. В 1431 році велике польське військо на чолі з Ягайлом вторглось на
Волинь і взяло в облогу Луцьк. Однак чотиритисячне військо, очолюване луцьким воєводою Юршею, відбило напад і польські феодали змушені були 26 серпня 1431 року укласти перемир'я на два роки, за яким Волинь залишалася у складі Литовської держави.
У XV столітті місто стало одним із значних центрів ремісничого виробництва і торгівлі на Україні. Тут існували ремісничі цехи, інтенсивно йшла забудова, споруджувалися кам'яні будинки. З часом у місті поглибилась класова диференціація, посилилась купецько-лихварська верхівка. У 1432 році Луцьку було надане магдебурзьке право, яке, проте, мало обмежений характер. Місто не дістало всієї повноти самоврядування. Луцький староста втручався у вибори міського самоврядування, затверджував кандидатів, висунутих міщанами на заміщення посад бурмистрів, ландвійтів і лавників. Старости і їхні намісники були вищою судовою інстанцією, до якої апелювали на рішення магістрату. Шляхта і духівництво взагалі не підлягали юрисдикції міського магістрату.
Негативно позначилися на розвитку економіки міста спустошливі татарські набіги. Загарбники нещадно грабували населення, багатьох жителів забирали в тяжку неволю. Так, у 1453 році татари зруйнували частину міста і забрали в рабство кілька тисяч чоловік.
Особливо руйнівних нападів місто зазнавало наприкінці XV - початку XVI століття. З кінця XV століття почалися набіги кримських татар. У 1500 році 15-тисячна татарська орда спалила Луцьк і ще кілька міст на Волині. Багато жителів загинуло, чимало було забрано в неволю. Жорстокого нападу 90-тисячної татарської орди зазнало місто і в 1502 році.
Але зусиллями ремісників і селян Луцьк щоразу відбудовувався, зростав. В ньому розвивалося ремесло, йшла жвава торгівля, відбувалися багатолюдні ярмарки. У першій половині XVI століття в Луцьку щорічно проходило три ярмарки» кожний з яких тривав по тижню. Сільське населення привозило на продаж не тільки «живність», але й інші товари, необхідні для міських жителів: солому, дрова, ліс, вироби з дерева тощо. Міські ремісники продавали свої вироби: полотно, хутра, сукна, шуби, різні металеві вироби. У місто приїжджали також ремісники Торчина, Олики, Клевані. В 1552 році в Луцьку було ЗО крамниць.
На той час Луцьк був одним із центрів міжнародної торгівлі на Україні і одним із найбільших її міст. Він підтримував жваві торговельні зв'язки з містами Російської держави, країнами Заходу і Сходу. Із Туреччини сюди надходили прянощі, оксамит, шовкові і парчові тканини, зброя, кінська збруя, коні, сіль; із Франції — шерстяні і шовкові тканини, вино, цукор, оселедці, коштовності, аптекарські товари; з Угорщини — вино, мідь, ножі; з Чехії — сукна; з Російської держави - хутра соболя, білки, горностая.
Через Луцьк у західні країни вивозилася значна кількість сільськогосподарських продуктів. Поряд з Володимиром-Волинським і Брестом Луцьк був одним із головних пунктів, через які за кордон вивозили мед і віск, а також хліб, худобу, рибу, шкіру, хутра тощо. Купці з Луцька торгували у багатьох країнах, зокрема бували у Москві.
За Люблінською унією 1569 року Луцьк перейшов під владу Польщі, став центром новоутвореного Волинського воєводства. Становище трудящих мас погіршувалось, посилився соціально-економічний і національно-релігійний гніт. Ремісникам-українцям заборонялося вступати в деякі цехи, дрібним торговцям і середнім купцям чинилися всілякі перешкоди в торгівлі. Ці порядки освячувала католицька церква, яка всілякими методами насаджувала на Україні католицизм. Особливо інтенсивну діяльність по окатоличенню населення Волині розгорнула Луцька католицька єпископська кафедра, заснована ще в 1428 році. Будучи великим землевласником (у 1593 році їй належало 4 містечка і 34 села), вона всіляко підтримувала світських феодалів, які нещадно експлуатували трудящих.
Ще більших утисків зазнали жителі після укладення Брестської церковної унії 1596 року, одним із ініціаторів якої був луцький єпіскоп К.Терлецький. Видатний український письменник-полеміст І. Вишенський, який бував у Луцьку, гнівно затаврував цього вірного слугу уніатської церкви: «Згадай, єпископе луцький,
Луцьк
Сторінка 2 з 26
титулу означало розрив Кревської унії і перетворення Великого князівства Литовського на самостійне королівство.Після смерті Вітовта (1430 р.) польські феодали зробили спробу оволодіти Волинню. В 1431 році велике польське військо на чолі з Ягайлом вторглось на
У XV столітті місто стало одним із значних центрів ремісничого виробництва і торгівлі на Україні. Тут існували ремісничі цехи, інтенсивно йшла забудова, споруджувалися кам'яні будинки. З часом у місті поглибилась класова диференціація, посилилась купецько-лихварська верхівка. У 1432 році Луцьку було надане магдебурзьке право, яке, проте, мало обмежений характер. Місто не дістало всієї повноти самоврядування. Луцький староста втручався у вибори міського самоврядування, затверджував кандидатів, висунутих міщанами на заміщення посад бурмистрів, ландвійтів і лавників. Старости і їхні намісники були вищою судовою інстанцією, до якої апелювали на рішення магістрату. Шляхта і духівництво взагалі не підлягали юрисдикції міського магістрату.
Негативно позначилися на розвитку економіки міста спустошливі татарські набіги. Загарбники нещадно грабували населення, багатьох жителів забирали в тяжку неволю. Так, у 1453 році татари зруйнували частину міста і забрали в рабство кілька тисяч чоловік.
Особливо руйнівних нападів місто зазнавало наприкінці XV - початку XVI століття. З кінця XV століття почалися набіги кримських татар. У 1500 році 15-тисячна татарська орда спалила Луцьк і ще кілька міст на Волині. Багато жителів загинуло, чимало було забрано в неволю. Жорстокого нападу 90-тисячної татарської орди зазнало місто і в 1502 році.
Але зусиллями ремісників і селян Луцьк щоразу відбудовувався, зростав. В ньому розвивалося ремесло, йшла жвава торгівля, відбувалися багатолюдні ярмарки. У першій половині XVI століття в Луцьку щорічно проходило три ярмарки» кожний з яких тривав по тижню. Сільське населення привозило на продаж не тільки «живність», але й інші товари, необхідні для міських жителів: солому, дрова, ліс, вироби з дерева тощо. Міські ремісники продавали свої вироби: полотно, хутра, сукна, шуби, різні металеві вироби. У місто приїжджали також ремісники Торчина, Олики, Клевані. В 1552 році в Луцьку було ЗО крамниць.
На той час Луцьк був одним із центрів міжнародної торгівлі на Україні і одним із найбільших її міст. Він підтримував жваві торговельні зв'язки з містами Російської держави, країнами Заходу і Сходу. Із Туреччини сюди надходили прянощі, оксамит, шовкові і парчові тканини, зброя, кінська збруя, коні, сіль; із Франції — шерстяні і шовкові тканини, вино, цукор, оселедці, коштовності, аптекарські товари; з Угорщини — вино, мідь, ножі; з Чехії — сукна; з Російської держави - хутра соболя, білки, горностая.
Через Луцьк у західні країни вивозилася значна кількість сільськогосподарських продуктів. Поряд з Володимиром-Волинським і Брестом Луцьк був одним із головних пунктів, через які за кордон вивозили мед і віск, а також хліб, худобу, рибу, шкіру, хутра тощо. Купці з Луцька торгували у багатьох країнах, зокрема бували у Москві.
За Люблінською унією 1569 року Луцьк перейшов під владу Польщі, став центром новоутвореного Волинського воєводства. Становище трудящих мас погіршувалось, посилився соціально-економічний і національно-релігійний гніт. Ремісникам-українцям заборонялося вступати в деякі цехи, дрібним торговцям і середнім купцям чинилися всілякі перешкоди в торгівлі. Ці порядки освячувала католицька церква, яка всілякими методами насаджувала на Україні католицизм. Особливо інтенсивну діяльність по окатоличенню населення Волині розгорнула Луцька католицька єпископська кафедра, заснована ще в 1428 році. Будучи великим землевласником (у 1593 році їй належало 4 містечка і 34 села), вона всіляко підтримувала світських феодалів, які нещадно експлуатували трудящих.
Ще більших утисків зазнали жителі після укладення Брестської церковної унії 1596 року, одним із ініціаторів якої був луцький єпіскоп К.Терлецький. Видатний український письменник-полеміст І. Вишенський, який бував у Луцьку, гнівно затаврував цього вірного слугу уніатської церкви: «Згадай, єпископе луцький,