Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 30-40-х рр. XIX століття культурне життя міста пожвавлюється, чому сприяла відкрита тут в 1832 році гімназія. В 40-х рр. в ній деякий час працював викладачем український письменник П. Куліш. До числа прогресивної інтелігенції міста належав і О. Мачтет — батько письменника Г. О. Мачтета, автора революційної, улюбленої пісні В. І. Леніна «В неволі скатований люто».
Основним заняттям населення міста в дореформений час були ремесла і торгівля. На 1858 рік із 6362 жителів 865 займалося ремеслом, а 903 —дрібною торгівлею3.
Криза феодально-кріпосницької системи, наростання революційної ситуації у 1859-1861 рр. — все це знайшло свій вияв і в революційних подіях цього часу у Луцьку. У 1861 році, у зв'язку з посиленням національно-визвольного руху в царстві Польськім, тут відбулася патріотична маніфестація польського населення, в якій брали участь і українці — ремісники, учні, селяни. Певний відгук у Луцьку мало польське повстання 1863 року. У Ярославицькому лісі, поблизу міста, отаборився один із загонів польських повстанців. Боротьбу польських революціонерів гаряче підтримували прогресивні, демократично настроєні росіяни та українці. Поручик Алексопольського полку Боровков, перебуваючи на лікуванні в Луцькому госпіталі, заявив у розмові з офіцерами, що повстання в Польщі він схвалює, і якщо він іде зараз з полком, то не для того, щоб стріляти. За ці «крамольні розмови» Боровков був відданий до суду.
У спільній боротьбі проти царизму міцніла дружба російського, українського і польського народів.
У Луцьку минули дитячі роки (1878-1881 рр.) великої української поетеси Лесі Українки. Через усе своє життя поетеса пронесла світлі спогади, пов’язані з проживанням у місті. У 1909 році в листі до Г. Комарової вона писала з Кахетії про думки, навіяні старою фортецею міста Телаві: «Посеред міста ціле замчище з вежами, зубчастими мурами, воно мені нагадує Луцький замок і моє «отрочество».
В пореформений час економічний розвиток міста відбувався дуже повільно. За обсягом промислової продукції, вартість якої в 1886 році становила 5,4 тис. крб., Луцьк був на одному із останніх місць серед населених пунктів Волинської губернії. Він був невпорядкованим, мав лише дві бруковані вулиці. Від інших провінціальних містечок він відрізнявся тільки розмірами торгового обороту і наявністю повітової адміністрації.
У 1890 році була побудована залізнична лінія від станції Ківерці до Луцька, що позитивно позначилось на дальшому економічному розвитку міста.
На 1893 рік у Луцьку діяло 13 невеликих промислових підприємств (по виробництву мила, свічок, цегли тощо). У місті налічувалось 444 ремісники, у яких по найму працювало 414 робітників і 305 учнів2. За даними всеросійського перепису 1897 року, в Луцьку жило 15 804 чоловіка.
Боротьба проти гнобителів неухильно розгорталася, хоч розпорошеність робітників на невеликих підприємствах була значною перешкодою для їх організації. Редакція «Искры» у 1902 році була зв'язана з Луцьком, де можна було одержати паспорти для соціал-демократів, що перебували на нелегальному становищі.
В період першої російської революції революційна хвиля докотилась і до Луцька. У звіті волинського губернатора за 1905 рік серед «неспокійних» повітів згадується і Луцький. Міська група РСДРП, яка виникла 1905 року, у своїх прокламаціях роз'яснювала трудящим імперіалістичний характер російсько-японської війни, закликала їх до рішучої боротьби проти царизму. В листівці, надрукованій на гектографі в кількості 300 примірників і поширеній в місті у червні 1905 року, зазначалось: «Огляньтесь навколо, і ви побачите, що наш ворог не Японія, а царський уряд, він тримає вас у темноті і безправ'ї... подумайте, і вам стане ясно, що не в Маньчжурії повинні ви боротися, а тут, на батьківщині, і не з Японією, а з царським урядом»4. У листопаді 1905 року луцькі соціал-демократи розповсюдили на вулицях і призовному пункті прокламацію Київського комітету РСДРП «До новобранців».
У місті поширювалися твори В.І. Леніна та інша нелегальна література. Так, у серпні 1905 року поліція затримала надісланий з-за кордону пакунок з революційною
Луцьк
Сторінка 5 з 26
губернії. Проте довго пробути тут їм не вдалося. На початку вересня біля Луцька до армії О. Тормасова приєдналась Дунайська армія П. В. Чичагова; нападники були вигнані з Волині.В 30-40-х рр. XIX століття культурне життя міста пожвавлюється, чому сприяла відкрита тут в 1832 році гімназія. В 40-х рр. в ній деякий час працював викладачем український письменник П. Куліш. До числа прогресивної інтелігенції міста належав і О. Мачтет — батько письменника Г. О. Мачтета, автора революційної, улюбленої пісні В. І. Леніна «В неволі скатований люто».
Криза феодально-кріпосницької системи, наростання революційної ситуації у 1859-1861 рр. — все це знайшло свій вияв і в революційних подіях цього часу у Луцьку. У 1861 році, у зв'язку з посиленням національно-визвольного руху в царстві Польськім, тут відбулася патріотична маніфестація польського населення, в якій брали участь і українці — ремісники, учні, селяни. Певний відгук у Луцьку мало польське повстання 1863 року. У Ярославицькому лісі, поблизу міста, отаборився один із загонів польських повстанців. Боротьбу польських революціонерів гаряче підтримували прогресивні, демократично настроєні росіяни та українці. Поручик Алексопольського полку Боровков, перебуваючи на лікуванні в Луцькому госпіталі, заявив у розмові з офіцерами, що повстання в Польщі він схвалює, і якщо він іде зараз з полком, то не для того, щоб стріляти. За ці «крамольні розмови» Боровков був відданий до суду.
У спільній боротьбі проти царизму міцніла дружба російського, українського і польського народів.
У Луцьку минули дитячі роки (1878-1881 рр.) великої української поетеси Лесі Українки. Через усе своє життя поетеса пронесла світлі спогади, пов’язані з проживанням у місті. У 1909 році в листі до Г. Комарової вона писала з Кахетії про думки, навіяні старою фортецею міста Телаві: «Посеред міста ціле замчище з вежами, зубчастими мурами, воно мені нагадує Луцький замок і моє «отрочество».
В пореформений час економічний розвиток міста відбувався дуже повільно. За обсягом промислової продукції, вартість якої в 1886 році становила 5,4 тис. крб., Луцьк був на одному із останніх місць серед населених пунктів Волинської губернії. Він був невпорядкованим, мав лише дві бруковані вулиці. Від інших провінціальних містечок він відрізнявся тільки розмірами торгового обороту і наявністю повітової адміністрації.
У 1890 році була побудована залізнична лінія від станції Ківерці до Луцька, що позитивно позначилось на дальшому економічному розвитку міста.
На 1893 рік у Луцьку діяло 13 невеликих промислових підприємств (по виробництву мила, свічок, цегли тощо). У місті налічувалось 444 ремісники, у яких по найму працювало 414 робітників і 305 учнів2. За даними всеросійського перепису 1897 року, в Луцьку жило 15 804 чоловіка.
Боротьба проти гнобителів неухильно розгорталася, хоч розпорошеність робітників на невеликих підприємствах була значною перешкодою для їх організації. Редакція «Искры» у 1902 році була зв'язана з Луцьком, де можна було одержати паспорти для соціал-демократів, що перебували на нелегальному становищі.
В період першої російської революції революційна хвиля докотилась і до Луцька. У звіті волинського губернатора за 1905 рік серед «неспокійних» повітів згадується і Луцький. Міська група РСДРП, яка виникла 1905 року, у своїх прокламаціях роз'яснювала трудящим імперіалістичний характер російсько-японської війни, закликала їх до рішучої боротьби проти царизму. В листівці, надрукованій на гектографі в кількості 300 примірників і поширеній в місті у червні 1905 року, зазначалось: «Огляньтесь навколо, і ви побачите, що наш ворог не Японія, а царський уряд, він тримає вас у темноті і безправ'ї... подумайте, і вам стане ясно, що не в Маньчжурії повинні ви боротися, а тут, на батьківщині, і не з Японією, а з царським урядом»4. У листопаді 1905 року луцькі соціал-демократи розповсюдили на вулицях і призовному пункті прокламацію Київського комітету РСДРП «До новобранців».
У місті поширювалися твори В.І. Леніна та інша нелегальна література. Так, у серпні 1905 року поліція затримала надісланий з-за кордону пакунок з революційною