Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Лучани одними з перших підхопили патріотичний почин знатної ткалі В.І. Гаганової. Наслідуючи його, комуніст Ф.І. Сергієнко, начальник передового фруктовоконсервного заводу, в березні 1959 року перейшла у відстаючий овочеконсервний цех і вивела його в передові. Її підтримали інші. До кінця року на відстаючі ділянки роботи перейшло 20 начальників цехів, бригадирів та інженерів.
Соціалістичне змагання множило також лави раціоналізаторів і винахідників. Протягом 1960 року 830 новаторів стали авторами 1000 раціоналізаторських пропозицій, впровадження їх винаходів дало економічний ефект у 200 тис. карбованців.
Більшість підприємств міста ставали потужнішими, поліпшувалася їх матеріально-технічна база. За перші три роки семирічки стало до ладу понад тисячу одиниць технологічного обладнання, 20 потокових ліній, 53 автомати і напівавтомати, більш як 17,5 тис. кв. метрів виробничих площ. Технічне оснащення підприємств забезпечило економію за рахунок зниження собівартості понад 4,2 млн. крб. державних коштів.
Нове політичне й трудове піднесення в трудящих Луцька, як і всієї країни, викликав XXII з’їзд партії (жовтень 1961 р.). Натхнені великою перспективою будівництва комуністичного суспільства, робітники, службовці та інтелігенція міста трудовими перемогами вітали рішення з’їзду, всією душею схвалили Програму партії, ще активніше включались у боротьбу за дострокове виконання семирічки.
Партійні організації розгорнули широку пропаганду матеріалів і рішень XXII зїзду партії, організували вивчення їх в системі політичної освіти. Кращі пропагандисти, агітатори читали лекції, виступали перед трудівниками, мобілізуючи їх на успішне виконання виробничих завдань. Посилилась боротьба за технічний прогрес, надбанням багатьох ставав досвід новаторів і передовиків виробництва. Досягнення перших бригад комуністичної праці на Луцькій швейній фабриці, очолюваних делегатом XXII зїзду КПРС Ж.З. Бондар, К.М. Левчук, майстром М.С. Алексєєвим з взуттєвої фабрики, Ф.А. Дмитруком, В.П. Зубарєвим з машинобудівного заводу, перейняли інші. Стали відомими на всю область трудові успіхи комплексної бригади будівельників на чолі з заслуженим будівельником УРСР В.С. Шафранюком та бригади слюсарів-монтажників будівельного управління № 72, депутата Верховної Ради УРСР VI і VII скликань О.І. Бурлаки.
Першим почесне звання підприємства комуністичної праці було присвоєно в жовтні 1962 року швейній фабриці, через рік його завоював колектив філіалу львівської взуттєвої фірми «Прогрес». Це мало велике значення для дальшого розвитку соціалістичного змагання серед трудівників міста.
Не раз колективи підприємств Луцька виборювали першість і в республіканському соціалістичному змаганні.
Великі трудові звершення, здійсненні трудящими Луцька при всебічній допомозі трудящих Радянського Союзу, сприяли дальшому розвиткові промисловості міста. Тільки Луцький машинобудівний завод підтримує виробничі зв’язки з 370 підприємствами країни, розміщеними в 103 містах СРСР. В їх числі Горьковский, Московський автозаводи, Воронезький і Ярославський шинні заводи, окремі підприємства Єревана, Кутаїсі, Вільнюса, Мінська, Ленінграда, Челябінська та багато інших.
В місті з’явилися нові галузі промисловості: машинобудування, приладобудування, електроапаратна. Значного розвитку набули харчова, легка промисловість та виробництво будівельних матеріалів. Дрібні підприємства укрупнилися, розширили виробничі площі. Переможцем серед приладобудівників республіки у другому півріччі 1965 року став Луцький приладобудівний завод. Колективу підприємства було вручено Червоний прапор Ради Міністрів Української РСР та республіканської Ради професійних спілок і грошову премію.
Взуттєва фабрика була розширена за рахунок будівництва нових цехів, обладнання потокових ліній і автоматів, внаслідок чого виробництво взуття зросло з 252 тис. пар в 1958 році до 609 тис. пар у 1965 році.
Луцьк
Сторінка 19 з 26
Її почин підхопила бригада К.О. Стельмаха з цегельного заводу № 4, колективи швейної і взуттєвої фабрик. Учасниками руху за комуністичне ставлення до праці в 1960 році стали 66 бригад і колективів, а в 1965 році було охоплено 12 підприємств, 56 бригад, 48 цехів, всього близько 7,5 тис. робітників та інженерно-технічних працівників. Соціалістичне змагання множило також лави раціоналізаторів і винахідників. Протягом 1960 року 830 новаторів стали авторами 1000 раціоналізаторських пропозицій, впровадження їх винаходів дало економічний ефект у 200 тис. карбованців.
Більшість підприємств міста ставали потужнішими, поліпшувалася їх матеріально-технічна база. За перші три роки семирічки стало до ладу понад тисячу одиниць технологічного обладнання, 20 потокових ліній, 53 автомати і напівавтомати, більш як 17,5 тис. кв. метрів виробничих площ. Технічне оснащення підприємств забезпечило економію за рахунок зниження собівартості понад 4,2 млн. крб. державних коштів.
Нове політичне й трудове піднесення в трудящих Луцька, як і всієї країни, викликав XXII з’їзд партії (жовтень 1961 р.). Натхнені великою перспективою будівництва комуністичного суспільства, робітники, службовці та інтелігенція міста трудовими перемогами вітали рішення з’їзду, всією душею схвалили Програму партії, ще активніше включались у боротьбу за дострокове виконання семирічки.
Партійні організації розгорнули широку пропаганду матеріалів і рішень XXII зїзду партії, організували вивчення їх в системі політичної освіти. Кращі пропагандисти, агітатори читали лекції, виступали перед трудівниками, мобілізуючи їх на успішне виконання виробничих завдань. Посилилась боротьба за технічний прогрес, надбанням багатьох ставав досвід новаторів і передовиків виробництва. Досягнення перших бригад комуністичної праці на Луцькій швейній фабриці, очолюваних делегатом XXII зїзду КПРС Ж.З. Бондар, К.М. Левчук, майстром М.С. Алексєєвим з взуттєвої фабрики, Ф.А. Дмитруком, В.П. Зубарєвим з машинобудівного заводу, перейняли інші. Стали відомими на всю область трудові успіхи комплексної бригади будівельників на чолі з заслуженим будівельником УРСР В.С. Шафранюком та бригади слюсарів-монтажників будівельного управління № 72, депутата Верховної Ради УРСР VI і VII скликань О.І. Бурлаки.
Першим почесне звання підприємства комуністичної праці було присвоєно в жовтні 1962 року швейній фабриці, через рік його завоював колектив філіалу львівської взуттєвої фірми «Прогрес». Це мало велике значення для дальшого розвитку соціалістичного змагання серед трудівників міста.
Не раз колективи підприємств Луцька виборювали першість і в республіканському соціалістичному змаганні.
Великі трудові звершення, здійсненні трудящими Луцька при всебічній допомозі трудящих Радянського Союзу, сприяли дальшому розвиткові промисловості міста. Тільки Луцький машинобудівний завод підтримує виробничі зв’язки з 370 підприємствами країни, розміщеними в 103 містах СРСР. В їх числі Горьковский, Московський автозаводи, Воронезький і Ярославський шинні заводи, окремі підприємства Єревана, Кутаїсі, Вільнюса, Мінська, Ленінграда, Челябінська та багато інших.
В місті з’явилися нові галузі промисловості: машинобудування, приладобудування, електроапаратна. Значного розвитку набули харчова, легка промисловість та виробництво будівельних матеріалів. Дрібні підприємства укрупнилися, розширили виробничі площі. Переможцем серед приладобудівників республіки у другому півріччі 1965 року став Луцький приладобудівний завод. Колективу підприємства було вручено Червоний прапор Ради Міністрів Української РСР та республіканської Ради професійних спілок і грошову премію.
Взуттєва фабрика була розширена за рахунок будівництва нових цехів, обладнання потокових ліній і автоматів, внаслідок чого виробництво взуття зросло з 252 тис. пар в 1958 році до 609 тис. пар у 1965 році.