Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відроджуючи місто, лучани подавали велику допомогу фронту. Протягом року вони внесли 500 тис. крб. на будівництво танкової колони, 2 млн. крб. — до фонду оборони і більш як на 1 млн. крб. придбали білетів грошово-речової лотереї, відробили у фонд допомоги фронту десятки тисяч людино-днів. 6200 жителів міста взялися до зброї, щоб громити ворога.
З новою силою творча активність лучан розгорнулась після закінчення Великої Вітчизняної війни, в час першої післявоєнної п'ятирічки (1946-1950 рр.)- Відповідно до її накреслень лучани поставили своїм завданням повністю відбудувати всі промислові підприємства міста, різко збільшити виробництво промислової продукції, в порівнянні з 1940 роком приблизно на 120 проц., відремонтувати зруйновані житлові будинки, відбудувати існуючі і спорудити ряд нових соціально-культурних закладів.
Партійна організація міста проводила велику виховну і організаторську роботу серед населення, націлюючи його на виконання завдань п’ятирічки. Важливу роль у розгортанні політичної роботи серед населення відіграли підготовка і проведення перших у післявоєнні роки виборів до Верховної Ради СРСР (10 лютого 1946 року) та до Верховної Ради Української РСР (19 лютого 1947 року). В ході передвиборної кампанії на підприємствах відбувалися збори, на яких робітники та інженерно-технічні працівники брали конкретні соціалістичні зобов’язання по достроковому виконанню п’ятирічки. За ініціативою міськкому КП(б)У розпочалось змагання лучан з трудящими Ковеля та Ровно за якнайшвидшу відбудову міста, збільшення випуску промислової продукції, за гідну зустріч 30-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції. Лучани гаряче підтримали заклик ленінградців – розгорнути Всесоюзне змагання за виконання четвертої п’ятирічки протягом чотирьох років.
Переможцями у цьому змаганні в 1947 році вийшли 15 підприємств, у т.ч. цегельний завод № 1, взуттєва фабрика, артілі ім. Червоної Армії, «Харчовик», «Вільна праця» та інші.
Понад 300 стахановців міста перевиконали до Жовтневих свят річні норми. Кращими серед виробничників були формувальниця ливарного заводу Г.К. Рожкевич, робітники швейної фабрики В.Г. Кондратенко, Н.І. Дубчук, Н.Ф. Попко та інші. За значні виробничі досягнення Г.К. Рожкевич удостоєна ордена Леніна. Завдяки зусиллям трудящих протягом 1946-1947 рр. відновили роботу ще 20 промислових підприємств міста. На початок 1948 року промислові підприємства міста вже давали 80 проц. довоєнної продукції.
В грудні 1947 року виборці вперше після війни обирали депутатів до місцевих Рад. За кандидатів блоку комуністів і безпартійних проголосувало 99,96 проц. всіх виборців. До Луцької міськради було обрано 97 депутатів.
Міський комітет партії та міська Рада багато зробили, щоб розгорнути соціалістичне змагання серед робітників та інженерно-технічних працівників за прискорення оборотних коштів, збільшення надпланових нагромаджень та економію сировини. На заводах ширився рух за створення бригад відмінної якості. Завдяки цьому річне завдання по випуску валової продукції промисловості було перевиконано, її обсяг збільшився на 42 проц. порівняно з 1947 роком. На перше місце вийшли колективи консервного заводу, взуттєвої фабрики, електростанції, цегельних заводів №№ 1 і 3. 226 робітників міста свої річні зобов'язання виконали за 10 місяців.
Ще більш успішно працювали трудящі міста над здійсненням своїх виробничих завдань у наступному, 1949 році. Більшість колективів достроково завершила річну програму. Зростали лави ударників виробництва. Цегельники заводу № 3 завоювали у республіканському змаганні одне з перших місць. Соціалістичне змагання відіграло важливу роль в успішному виконанні завдань четвертої п'ятирічки. Промислові підприємства Луцька достроково завершили п'ятирічку, випустивши на 10,4 млн. крб. надпланової продукції. Виробництво промислової продукції у 1950 році збільшилось у 1,3 раза проти 1940 року, а в порівнянні з 1945 роком — майже в 4 рази. Продуктивність праці за цей час зросла в 2,8 раза. Чисельність робітників і службовців на підприємствах міста збільшилась з 778 чоловік до 2668 чоловік.
Поліпшились житлово-побутові умови. Державний житловий фонд на 1950 рік
Луцьк
Сторінка 17 з 26
медичну допомогу подавали 22 лікарі та 45 чол. середнього медичного персоналу. Налагоджувалася торгівля. Було відкрито 14 магазинів і 6 їдалень.Відроджуючи місто, лучани подавали велику допомогу фронту. Протягом року вони внесли 500 тис. крб. на будівництво танкової колони, 2 млн. крб. — до фонду оборони і більш як на 1 млн. крб. придбали білетів грошово-речової лотереї, відробили у фонд допомоги фронту десятки тисяч людино-днів. 6200 жителів міста взялися до зброї, щоб громити ворога.
Партійна організація міста проводила велику виховну і організаторську роботу серед населення, націлюючи його на виконання завдань п’ятирічки. Важливу роль у розгортанні політичної роботи серед населення відіграли підготовка і проведення перших у післявоєнні роки виборів до Верховної Ради СРСР (10 лютого 1946 року) та до Верховної Ради Української РСР (19 лютого 1947 року). В ході передвиборної кампанії на підприємствах відбувалися збори, на яких робітники та інженерно-технічні працівники брали конкретні соціалістичні зобов’язання по достроковому виконанню п’ятирічки. За ініціативою міськкому КП(б)У розпочалось змагання лучан з трудящими Ковеля та Ровно за якнайшвидшу відбудову міста, збільшення випуску промислової продукції, за гідну зустріч 30-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції. Лучани гаряче підтримали заклик ленінградців – розгорнути Всесоюзне змагання за виконання четвертої п’ятирічки протягом чотирьох років.
Переможцями у цьому змаганні в 1947 році вийшли 15 підприємств, у т.ч. цегельний завод № 1, взуттєва фабрика, артілі ім. Червоної Армії, «Харчовик», «Вільна праця» та інші.
Понад 300 стахановців міста перевиконали до Жовтневих свят річні норми. Кращими серед виробничників були формувальниця ливарного заводу Г.К. Рожкевич, робітники швейної фабрики В.Г. Кондратенко, Н.І. Дубчук, Н.Ф. Попко та інші. За значні виробничі досягнення Г.К. Рожкевич удостоєна ордена Леніна. Завдяки зусиллям трудящих протягом 1946-1947 рр. відновили роботу ще 20 промислових підприємств міста. На початок 1948 року промислові підприємства міста вже давали 80 проц. довоєнної продукції.
В грудні 1947 року виборці вперше після війни обирали депутатів до місцевих Рад. За кандидатів блоку комуністів і безпартійних проголосувало 99,96 проц. всіх виборців. До Луцької міськради було обрано 97 депутатів.
Міський комітет партії та міська Рада багато зробили, щоб розгорнути соціалістичне змагання серед робітників та інженерно-технічних працівників за прискорення оборотних коштів, збільшення надпланових нагромаджень та економію сировини. На заводах ширився рух за створення бригад відмінної якості. Завдяки цьому річне завдання по випуску валової продукції промисловості було перевиконано, її обсяг збільшився на 42 проц. порівняно з 1947 роком. На перше місце вийшли колективи консервного заводу, взуттєвої фабрики, електростанції, цегельних заводів №№ 1 і 3. 226 робітників міста свої річні зобов'язання виконали за 10 місяців.
Ще більш успішно працювали трудящі міста над здійсненням своїх виробничих завдань у наступному, 1949 році. Більшість колективів достроково завершила річну програму. Зростали лави ударників виробництва. Цегельники заводу № 3 завоювали у республіканському змаганні одне з перших місць. Соціалістичне змагання відіграло важливу роль в успішному виконанні завдань четвертої п'ятирічки. Промислові підприємства Луцька достроково завершили п'ятирічку, випустивши на 10,4 млн. крб. надпланової продукції. Виробництво промислової продукції у 1950 році збільшилось у 1,3 раза проти 1940 року, а в порівнянні з 1945 роком — майже в 4 рази. Продуктивність праці за цей час зросла в 2,8 раза. Чисельність робітників і службовців на підприємствах міста збільшилась з 778 чоловік до 2668 чоловік.
Поліпшились житлово-побутові умови. Державний житловий фонд на 1950 рік