Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Три з половиною роки польський фашистський уряд готував судовий процес над заарештованими активістами КПЗУ. Але в'язні перетворили цей процес на велику політичну демонстрацію, на суд над кривавим окупаційним режимом у Західній Україні. В своїх промовах підсудні розповідали про жахливі тортури, яких вони зазнали під час «слідства», викривали злочини фашистського режиму. Газета «Комуніст» 6 березня 1934 року писала, що «всупереч насильствам суддів і тортурам, з лави підсудних лунають мужні слова, що викривають справжнє, мерзенне обличчя фашистських катів і справжню ціну буржуазного правосуддя». Навіть тижневик «Волинь» — офіційний рупор польської вояччини — змушений був визнати, що підсудних «об'єднує ненависть до існуючого ладу і бажання будь-що повалити його».
В результаті Луцького судового процесу, що тривав два місяці і закінчився 14 квітня 1934 року, фашистський суд засудив обвинувачених на довгий час тюремного ув’язнення. Так, на 7 років каторги було засуджено хвору комуністку О. Платонову, для якої цей вирок означав смерть. Але, незважаючи ні на що, всі засуджені зустріли вирок дружним співом гімну комуністів – «Інтернаціоналізму»
Мужня боротьба комуністів на Луцькому процесі сприяла дальшому піднесенню політичної свідомості трудящих, зростанню кількості членів КПЗУ. Це мало величезне значення для розгортання антифашистського руху в усій Польщі, уряд якої після перемоги фашизму в Німеччині почав орієнтуватися на неї. У зв’язку з цим IV з’їзд КПЗУ, який відбувся у січні 1935 року, поставив перед партією завдання розгорнути широку роботу по створенню народного фронту проти фашизму, посилити керівну роль робітничого класу в національно-визвольному русі.
Керуючись настановами IV з’їзду КПЗУ, комуністи Луцької окружної і міської парторганізацій ще більше розгорнули боротьбу проти окупантів, залучаючи до неї різні верстви населення, особливо молодь. Луцький міський комітет КСМ, який об’єднував 4 осередки, став бойовим помічником комуністів у згуртуванні молоді на боротьбу проти фашизму.
В лютому 1937 року в Луцьку відбулася масова демонстрація безробітних. У травні застрайкували будівельники міста, до яких приєдналися 500 робітників, що брукували вулиці.
У 1938-1939 рр. боротьба трудящих проти фашизму і війни розгорнулася з новою силою. В Луцьку страйкували робітники лісопильного і цегельних заводів, млинів, будівельники й транспортники; вони вимагали підвищення заробітної плати та забезпечення роботою тих, хто не мав її. Перше травня 1938 року пройшло в Луцьку під лозунгами: «Геть фашистський уряд!», «Хай живе єдиний народний фронт!», «Геть війну!», «Хай живе возз'єднання Західної України з Радянською Україною!».
Понад двадцять років трудящі Луцька, як і всієї Західної України, боролися за своє визволення з-під ярма буржуазно-поміщицької Польщі і возз'єднання з Радянською Україною. їх мрії здійснилися 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія почала визвольний похід, щоб допомогти своїм єдинокровним братам — трудящим Західної України та Західної Білорусії. Ця радісна звістка швидко дійшла до жителів міста. Сотні трудящих заповнили вулиці міста, чекаючи визволителів. 18 вересня ввечері з'явилися авангардні радянські частини. Радо зустріли жителі міста своїх визволителів. Стихійно виникали мітинги, на яких червоно армійці зачитували заяву Радянського уряду, в якій ішлося про захист жителів і майна населення Західної України та Західної Білорусії, чоловіки й жінки читали радянські газети й журнали. Вступ радянських військ на Волинь поклав край буржуазно-поміщицькому пануванню. старий державний апарат було ліквідовано. Трудящі почали будувати нове життя, створювати органи нової влади. У місті стало діяти Тимчасове управління, яке зразу ж розгорнуло велику роботу, спрямовану на перебудову
Луцьк
Сторінка 12 з 26
Та, незважаючи на арешти комуністів, революційна боротьба на Волині не припинялися. Так, 1 Травня 1932 року в Луцьку знову було вивішено червоні прапори, з’явилися транспаранти з революційними закликами, були розкидані комуністичні листівки. 9 травня комуністи Луцька організували демонстрацію солідарності трудящих міста з політичними в’язнями. 17 травня відбулася демонстрація безробітних, які вимагали хліба і роботи. В результаті Луцького судового процесу, що тривав два місяці і закінчився 14 квітня 1934 року, фашистський суд засудив обвинувачених на довгий час тюремного ув’язнення. Так, на 7 років каторги було засуджено хвору комуністку О. Платонову, для якої цей вирок означав смерть. Але, незважаючи ні на що, всі засуджені зустріли вирок дружним співом гімну комуністів – «Інтернаціоналізму»
Мужня боротьба комуністів на Луцькому процесі сприяла дальшому піднесенню політичної свідомості трудящих, зростанню кількості членів КПЗУ. Це мало величезне значення для розгортання антифашистського руху в усій Польщі, уряд якої після перемоги фашизму в Німеччині почав орієнтуватися на неї. У зв’язку з цим IV з’їзд КПЗУ, який відбувся у січні 1935 року, поставив перед партією завдання розгорнути широку роботу по створенню народного фронту проти фашизму, посилити керівну роль робітничого класу в національно-визвольному русі.
Керуючись настановами IV з’їзду КПЗУ, комуністи Луцької окружної і міської парторганізацій ще більше розгорнули боротьбу проти окупантів, залучаючи до неї різні верстви населення, особливо молодь. Луцький міський комітет КСМ, який об’єднував 4 осередки, став бойовим помічником комуністів у згуртуванні молоді на боротьбу проти фашизму.
В лютому 1937 року в Луцьку відбулася масова демонстрація безробітних. У травні застрайкували будівельники міста, до яких приєдналися 500 робітників, що брукували вулиці.
У 1938-1939 рр. боротьба трудящих проти фашизму і війни розгорнулася з новою силою. В Луцьку страйкували робітники лісопильного і цегельних заводів, млинів, будівельники й транспортники; вони вимагали підвищення заробітної плати та забезпечення роботою тих, хто не мав її. Перше травня 1938 року пройшло в Луцьку під лозунгами: «Геть фашистський уряд!», «Хай живе єдиний народний фронт!», «Геть війну!», «Хай живе возз'єднання Західної України з Радянською Україною!».
Понад двадцять років трудящі Луцька, як і всієї Західної України, боролися за своє визволення з-під ярма буржуазно-поміщицької Польщі і возз'єднання з Радянською Україною. їх мрії здійснилися 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія почала визвольний похід, щоб допомогти своїм єдинокровним братам — трудящим Західної України та Західної Білорусії. Ця радісна звістка швидко дійшла до жителів міста. Сотні трудящих заповнили вулиці міста, чекаючи визволителів. 18 вересня ввечері з'явилися авангардні радянські частини. Радо зустріли жителі міста своїх визволителів. Стихійно виникали мітинги, на яких червоно армійці зачитували заяву Радянського уряду, в якій ішлося про захист жителів і майна населення Західної України та Західної Білорусії, чоловіки й жінки читали радянські газети й журнали. Вступ радянських військ на Волинь поклав край буржуазно-поміщицькому пануванню. старий державний апарат було ліквідовано. Трудящі почали будувати нове життя, створювати органи нової влади. У місті стало діяти Тимчасове управління, яке зразу ж розгорнуло велику роботу, спрямовану на перебудову