Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
умови. Від голоду й знущань щоденно вмирало 40—50 чоловік, а взимку — 100—120 чоловік. Криваві злочини, нелюдські знущання з радянських людей, грабування народного і особистого майна громадян – типові риси «нового порядку», запровадженого гітлерівськими окупантами.
Віроломний напад гітлерівців на нашу країну і загарбання Луцька, як і всієї області, в перші дні війни перешкодило партійним органам створити тут заздалегідь підготовлене підпілля. Тому комуністи, безпартійні активісти і комсомольці за велінням своєї совісті почали самі створювати підпільні групи. Згодом підпільники налагодили зв’язки з партизанськими загонами.
Восени 1941 року в Луцьку було створено першу підпільну групу чисельністю 20 чоловік. Її організаторами були комуніст В.В. Ізмайлов, комсомолка П.І. Саввельєва. Група вела активну боротьбу з окупантами, підтримувала зв'язок з підпіллям Торчинського і Голобського районів, а пізніше – з партизанськими загонами М.А. Прокоп’юка і Д.М. Медведєва.
Підпільники записували і розповсюджували серед населення повідомлення Радінформбюро, збирали дані про фашистські війська і передавали їх у партизанські загони. П.І. Савельєва, яка влаштувалась на роботу до канцелярії концентраційного табору, разом з членами групи організувала втечі з табору радянських військовополонених. Було звільнено близько 100 чоловік. Підпільники забезпечували загони А.П. Бринського, М.А. Прокопюка і Д.М. Медведєва німецькими офіціальними бланками, зразками штампів, печаток. Вони викрали новий хімічний снаряд, який було взято на озброєння фашистської армії, і передали його через партизанів командуванню Червоної Армії для дослідження. У Луцьких підпільників не раз бували безстрашний розвідник Герой Радянського Союзу М.І. Кузнецов, М.В. Струтинський та інші розвідники з партизанських заноів. Дії партизанів та підпільників викликали люту ненависть окупантів. Так, у грудні 1943 року вони вбили під Ківерцями В.В. Ізмайлова, що повертався з завдання. За доносом провокатора в січні 1944 року гестапо заарештувало П.І. Савельєву та М.І.Дунаєву. Страшні тортури не зламали патріоток. За кілька годин до смерті П.І. Савельєва на стіні камери написала: «Наближається чорна, страшна хвилина, все тіло понівечене, ні рук, ні ніг. Але вмираю мовчки. Страшно вмирати у 25 років. Як хотілось жити.
В ім'я життя майбутніх після нас людей, в ім'я тебе, Батьківщино, йдемо ми! Розквітай, будь прекрасна, рідна, і прощай! Твоя Паша»1. П. Савельєва не дожила кількох днів до приходу радянських військ, фашисти спалили її живцем. За заслуги перед Батьківщиною її посмертно нагороджено орденом Леніна.
Та час розплати за лихо, заподіяне радянським людям, наближався. Наприкінці 1943 — на початку 1944 року в ході здійснення Луцько-Ровенської операції 13-а армія 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. П. Пухова у взаємодії з партизанськими з'єднаннями і загонами В. А. Бегми, О. Ф. Федорова та інших розпочали визволення Волинської області. А вже на початку лютого 1944 року 1-й гвардійський кавалерійський Червонопрапорний корпус під командуванням генерал-лейтенанта В. К. Баранова вів запеклі бої на околицях Луцька. Ввечері 1 лютого по ворожих частинах, що засіли в місті, відкрили вогонь артилеристи 121-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Л. Д. Червонія. Наступ на Луцьк відбувався з трьох напрямків: з сіл Жидичина, Звіріва і Теремного. Парторг першого ескадрону гвардійського корпусу Ганієв з вигуками «За Батьківщину! За Луцьк! Вперед!» першим увірвався до міста. Майже одночасно кавалеристи 4-го полку оволоділи північно-східною, а 7-го полку – східною околицею Луцька. В місті зав’язались жорстокі вуличні бої.
Завдяки сміливим атакам частини 1-го гвардійського кавалерійського Червонопрапорного корпусу при підтримці 121-ої гвардійської стрілецької дивізії о 6 годині ранку 2 лютого оволоділи майже всім містом. За одну ніч у Луцьку гвардійці знищили і захопили в полон 1600 гітлерівських солдатів та офіцерів, 49 гармат і
Луцьк
Сторінка 15 з 26
тривали кілька днів. Розстріляно було тисячу чоловік. 11 грудня 1941 року окупанти зігнали в гетто (у південній частині міста) все єврейське населення, а 19 серпня 1942 року ув'язнених вивели до лісу, в урочище Полонка. За 5 днів фашисти розстріляли близько 20 тис. чоловік. Окупанти створили в Луцьку табір для військовополонених, в якому перебувало понад 14 тис. чоловік. Військовополонений лейтенант О. Я. Чапаєвський розповідав, що в таборі було створено жахливі Віроломний напад гітлерівців на нашу країну і загарбання Луцька, як і всієї області, в перші дні війни перешкодило партійним органам створити тут заздалегідь підготовлене підпілля. Тому комуністи, безпартійні активісти і комсомольці за велінням своєї совісті почали самі створювати підпільні групи. Згодом підпільники налагодили зв’язки з партизанськими загонами.
Восени 1941 року в Луцьку було створено першу підпільну групу чисельністю 20 чоловік. Її організаторами були комуніст В.В. Ізмайлов, комсомолка П.І. Саввельєва. Група вела активну боротьбу з окупантами, підтримувала зв'язок з підпіллям Торчинського і Голобського районів, а пізніше – з партизанськими загонами М.А. Прокоп’юка і Д.М. Медведєва.
Підпільники записували і розповсюджували серед населення повідомлення Радінформбюро, збирали дані про фашистські війська і передавали їх у партизанські загони. П.І. Савельєва, яка влаштувалась на роботу до канцелярії концентраційного табору, разом з членами групи організувала втечі з табору радянських військовополонених. Було звільнено близько 100 чоловік. Підпільники забезпечували загони А.П. Бринського, М.А. Прокопюка і Д.М. Медведєва німецькими офіціальними бланками, зразками штампів, печаток. Вони викрали новий хімічний снаряд, який було взято на озброєння фашистської армії, і передали його через партизанів командуванню Червоної Армії для дослідження. У Луцьких підпільників не раз бували безстрашний розвідник Герой Радянського Союзу М.І. Кузнецов, М.В. Струтинський та інші розвідники з партизанських заноів. Дії партизанів та підпільників викликали люту ненависть окупантів. Так, у грудні 1943 року вони вбили під Ківерцями В.В. Ізмайлова, що повертався з завдання. За доносом провокатора в січні 1944 року гестапо заарештувало П.І. Савельєву та М.І.Дунаєву. Страшні тортури не зламали патріоток. За кілька годин до смерті П.І. Савельєва на стіні камери написала: «Наближається чорна, страшна хвилина, все тіло понівечене, ні рук, ні ніг. Але вмираю мовчки. Страшно вмирати у 25 років. Як хотілось жити.
В ім'я життя майбутніх після нас людей, в ім'я тебе, Батьківщино, йдемо ми! Розквітай, будь прекрасна, рідна, і прощай! Твоя Паша»1. П. Савельєва не дожила кількох днів до приходу радянських військ, фашисти спалили її живцем. За заслуги перед Батьківщиною її посмертно нагороджено орденом Леніна.
Та час розплати за лихо, заподіяне радянським людям, наближався. Наприкінці 1943 — на початку 1944 року в ході здійснення Луцько-Ровенської операції 13-а армія 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. П. Пухова у взаємодії з партизанськими з'єднаннями і загонами В. А. Бегми, О. Ф. Федорова та інших розпочали визволення Волинської області. А вже на початку лютого 1944 року 1-й гвардійський кавалерійський Червонопрапорний корпус під командуванням генерал-лейтенанта В. К. Баранова вів запеклі бої на околицях Луцька. Ввечері 1 лютого по ворожих частинах, що засіли в місті, відкрили вогонь артилеристи 121-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Л. Д. Червонія. Наступ на Луцьк відбувався з трьох напрямків: з сіл Жидичина, Звіріва і Теремного. Парторг першого ескадрону гвардійського корпусу Ганієв з вигуками «За Батьківщину! За Луцьк! Вперед!» першим увірвався до міста. Майже одночасно кавалеристи 4-го полку оволоділи північно-східною, а 7-го полку – східною околицею Луцька. В місті зав’язались жорстокі вуличні бої.
Завдяки сміливим атакам частини 1-го гвардійського кавалерійського Червонопрапорного корпусу при підтримці 121-ої гвардійської стрілецької дивізії о 6 годині ранку 2 лютого оволоділи майже всім містом. За одну ніч у Луцьку гвардійці знищили і захопили в полон 1600 гітлерівських солдатів та офіцерів, 49 гармат і