Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудовий героїзм нововолинських шахтарів дав хороші наслідки. В результаті самовідданої праці нововолинських шахтарів план 1957 року шість діючих шахт виконали на 20 днів раніше строку; було видобуто понад план 80 тис. тонн вугілля. На VIII обласній партійній конференції, яка відбулася 28 грудня 1957 року, відзначалося, що «найбільший вклад у здійснення завдань дальшого розвитку промисловості зробили гірники, в авангарді яких ішли комуністи».
Початок семирічки трудівники міста відзначили новими успіхами. Валова продукція промисловості міста в 1959 році становила близько 25 тис. крб., причому в загальному обсязі виробництва промислової продукції міста вугіллю належало понад дві третини. На підприємствах та будовах Нововолинська працювало більше робітників, ніж їх було в усьому колишньому Волинському воєводстві. Семирічка стала для міста новим важливим етапом в його промисловому розвитку і, насамперед, у розвитку вуглевидобутку. Завершувалося будівництво нових шахт. У червні 1959, року стала до ладу шахта № 5, у жовтні 1963 — шахта № 9; добова потужність кожної з них — 1500 тонн палива. Шахту № 8, яку будували в складних геологічних умовах (піщані пливуни), споруджував комсомольсько-молодіжний колектив. На його прохання і на ознаменування 90-річчя з дня народження В. І. Леніна шахті надали ім'я великого вождя трудящих. 5 листопада 1959 року стала до ладу шахта № 8 Нововолинська ім. В. І. Леніна; переважна більшість тих, хто будував її, залишилася працювати тут.
Перед колективами новоспоруджених шахт постало завдання освоїти їх проектну потужність. Тепер нововолинці вже мали цінний досвід. Спираючись на нього, всі нові шахти освоювали проектну потужність достроково: шахти № 5 і № 8 — у 1963 році, а шахта № 9 — у 1964 році. Отже, на кінець семирічки тут уже працювали на повну потужність усі 9 шахт.
Нововолинські шахти з самого початку відзначалися високим рівнем механізації. В роки семирічки цей рівень дедалі зростав. На шахті № 6 1962 року вперше у країні було випробувано і впроваджено у виробництво вугледобувний комбайн К-52М, що дало змогу в 1,5 раза підвищити продуктивність праці і значно знизити собівартість вугілля. На шахті № 8 ім. В. І. Леніна, теж уперше в СРСР, випробувано виймання вугілля машиною БУГ-1 без присутності людей у вибої.
Значно поширилось застосування автоматизації та дистанційного управління. Якщо 1958 року було автоматизовано тільки 15 установок, то на кінець 1969 року на автоматичну роботу і дистанційне управління перевели 239, або 82 проц. загальної їх кількості. За цим принципом почали працювати всі вентиляційні, водовідливні й калориферні установки.
Щоб забезпечити високий рівень технічної оснащеності вугільних підприємств міста, гірникам треба було підвищувати рівень кваліфікації. Створену в попередні роки систему підготовки кадрів було розширено, впроваджено нові форми навчання. Відкрилися школи передового досвіду в швидкісному веденні гірничих виробок, комплексному обезпилюванню, поліпшенню техніки безпеки тощо. У 1965 році працювало 29 таких шкіл: інженерно-технічні працівники брали участь у всесоюзних і республіканських нарадах передового досвіду. Нововолинські гірники виїздили для ознайомлення з кращим досвідом роботи передових підприємств Донбасу, часто влаштовували семінари і конференції з проблем організації виробництва на місцях. Важливе значення для засвоєння місцевими шахтарями кращого досвіду гірників країни мали відвідини волинських шахт знатними людьми Донецького краю М. Я. Мамаєм і О. А. Кольчиком, які побували тут у 1959 році.
Міська партійна організація, партійні осередки шахт мобілізували виробничі колективи на виконання й перевиконання державних планів видобутку вугілля, поліпшення якості палива та зниження собівартості. Під їх керівництвом розгорнувся масовий рух трудящих за дострокове виконання накреслень семирічки.
Нововолинськ
Сторінка 6 з 12
молоде поповнення і навчивши його гірничій справі, обидві бригади незабаром почали перевиконувати норми. Самовіддану працю знатного нововолинського шахтаря високо оцінили — в 1957 році В. Й. Радешу було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Широке впровадження передового досвіду серед усіх шахтарів шахти № 2 дало змогу й цьому вугільному підприємству вже на початку 1958 року, на рік раніше строку, освоїти проектну потужність. Трудовий героїзм нововолинських шахтарів дав хороші наслідки. В результаті самовідданої праці нововолинських шахтарів план 1957 року шість діючих шахт виконали на 20 днів раніше строку; було видобуто понад план 80 тис. тонн вугілля. На VIII обласній партійній конференції, яка відбулася 28 грудня 1957 року, відзначалося, що «найбільший вклад у здійснення завдань дальшого розвитку промисловості зробили гірники, в авангарді яких ішли комуністи».
Початок семирічки трудівники міста відзначили новими успіхами. Валова продукція промисловості міста в 1959 році становила близько 25 тис. крб., причому в загальному обсязі виробництва промислової продукції міста вугіллю належало понад дві третини. На підприємствах та будовах Нововолинська працювало більше робітників, ніж їх було в усьому колишньому Волинському воєводстві. Семирічка стала для міста новим важливим етапом в його промисловому розвитку і, насамперед, у розвитку вуглевидобутку. Завершувалося будівництво нових шахт. У червні 1959, року стала до ладу шахта № 5, у жовтні 1963 — шахта № 9; добова потужність кожної з них — 1500 тонн палива. Шахту № 8, яку будували в складних геологічних умовах (піщані пливуни), споруджував комсомольсько-молодіжний колектив. На його прохання і на ознаменування 90-річчя з дня народження В. І. Леніна шахті надали ім'я великого вождя трудящих. 5 листопада 1959 року стала до ладу шахта № 8 Нововолинська ім. В. І. Леніна; переважна більшість тих, хто будував її, залишилася працювати тут.
Перед колективами новоспоруджених шахт постало завдання освоїти їх проектну потужність. Тепер нововолинці вже мали цінний досвід. Спираючись на нього, всі нові шахти освоювали проектну потужність достроково: шахти № 5 і № 8 — у 1963 році, а шахта № 9 — у 1964 році. Отже, на кінець семирічки тут уже працювали на повну потужність усі 9 шахт.
Нововолинські шахти з самого початку відзначалися високим рівнем механізації. В роки семирічки цей рівень дедалі зростав. На шахті № 6 1962 року вперше у країні було випробувано і впроваджено у виробництво вугледобувний комбайн К-52М, що дало змогу в 1,5 раза підвищити продуктивність праці і значно знизити собівартість вугілля. На шахті № 8 ім. В. І. Леніна, теж уперше в СРСР, випробувано виймання вугілля машиною БУГ-1 без присутності людей у вибої.
Значно поширилось застосування автоматизації та дистанційного управління. Якщо 1958 року було автоматизовано тільки 15 установок, то на кінець 1969 року на автоматичну роботу і дистанційне управління перевели 239, або 82 проц. загальної їх кількості. За цим принципом почали працювати всі вентиляційні, водовідливні й калориферні установки.
Щоб забезпечити високий рівень технічної оснащеності вугільних підприємств міста, гірникам треба було підвищувати рівень кваліфікації. Створену в попередні роки систему підготовки кадрів було розширено, впроваджено нові форми навчання. Відкрилися школи передового досвіду в швидкісному веденні гірничих виробок, комплексному обезпилюванню, поліпшенню техніки безпеки тощо. У 1965 році працювало 29 таких шкіл: інженерно-технічні працівники брали участь у всесоюзних і республіканських нарадах передового досвіду. Нововолинські гірники виїздили для ознайомлення з кращим досвідом роботи передових підприємств Донбасу, часто влаштовували семінари і конференції з проблем організації виробництва на місцях. Важливе значення для засвоєння місцевими шахтарями кращого досвіду гірників країни мали відвідини волинських шахт знатними людьми Донецького краю М. Я. Мамаєм і О. А. Кольчиком, які побували тут у 1959 році.
Міська партійна організація, партійні осередки шахт мобілізували виробничі колективи на виконання й перевиконання державних планів видобутку вугілля, поліпшення якості палива та зниження собівартості. Під їх керівництвом розгорнувся масовий рух трудящих за дострокове виконання накреслень семирічки.